24 грудня 2020 р. Справа № 520/6603/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2020, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 27.07.2020 по справі № 520/6603/2020
за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), які полягають у розрахунку та виплаті йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 03.08.2017, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) здійснити перерахунок розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 03.08.2017 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, здійснити виплату суми перерахунку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), які полягають у розрахунку та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 03.08.2017, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 03.08.2017 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 та здійснити виплату суми перерахунку, з урахуванням виплаченої суми.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що відповідно ч. 3 п.п 6. п. 8 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558, грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Звертає увагу суду, що Інструкція передбачає окремі поняття грошове забезпечення та місячне грошове забезпечення, які мають зовсім різне поняття та різній склад. Зазначає, що жодної норм в Законі України №2011-ХІІ, яка б стосувалась питання місячного грошового забезпечення, забороняла визначення, визначала порядок та/або складові місячного грошового забезпечення не має.
Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що наказом начальника Харківського прикордонного загону від 03.08.2017 № 327-ОС "По особовому складу" було припинено контракт, звільнено в запас Збройних Сил України, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення підполковника ОСОБА_1 .
Згідно матеріалів справи, позивач є учасником бойових дій, що підтверджується наявною в матеріалах справи копії посвідчення (а.с. 6).
Учасниками справи не заперечується, що при звільненні позивача з військової служби, відповідачем не було здійснено виплату грошової компенсації за невикористані за 2015-2017 років дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 по справі №520/11160/19, яке не набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 03 серпня 2017 року. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 03 серпня 2017 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач добровільно виплатив позивачеві компенсацію 13.03.2020 у сумі 17901,49 грн., про що було повідомлено листом від 03.04.2020 № 11/3478.
14 березня 2020 року позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив повідомити в рахунок якої заборгованості 13.03.2020 Харківським прикордонним загоном було перераховано грошові кошти у сумі 21039,18 грн. (а.с. 12).
Листом від 03.04.2020 №11/3478 відповідач повідомив позивача, що Харківським прикордонним загоном було перераховано кошти 13.03.2020 в сумі 21039,18 грн. в рахунок погашення заборгованості за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій (17901,49 грн.) та індексації грошового забезпечення (3137,69 грн.) без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди (а.с. 13).
Не погодившись з вказаними діями (бездіяльністю) відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що до складу грошового забезпечення, з якого нараховується компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, підлягають включенню, в тому числі, суми щомісячної додаткової грошової винагороди.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з таких підстав.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (надалі - Закон № 2011-ХІІ).
Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону № 2011-XII, учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
На час звільнення позивача з військової служби, порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України було визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року N 425 (далі - Інструкція № 425).
Відповідно до п. 4.9.5 Інструкції № 425, у рік звільнення військовослужбовців зі служби, зазначених у підпунктах 4.9.3 та 4.9.4 цієї Інструкції, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Згідно з п. 4.9.10 Інструкції № 425, грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, провадиться, виходячи з місячного розміру грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день звільнення з військової служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Відрахування з грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця, провадиться, виходячи з місячного розміру грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день звільнення з військової служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. (п. 4.9.11 Інструкції № 425)
Колегія суддів зазначає, що спірним питанням у цій справі є правомірність дій відповідача щодо розрахунку грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015-2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у складі місячного грошового забезпечення.
Щомісячну додаткову грошову винагороду встановлено пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України N 889 від 22.09.2010 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (далі - Постанова № 889).
Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 Постанови № 889).
На виконання постанови КМУ № 889, Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 02.06.2016 № 73 "Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція).
Згідно п. 3 Інструкції до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
Відповідно до п. 6 Інструкції винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби; начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників.
Згідно з п. 8 Інструкції винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
З урахуванням наведених норм, відповідач вважає, що при нарахуванні та виплаті позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 роки, діяв виключно на підставі законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як розрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Оскільки останні 24 місяці перед звільненням позивача щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889, нараховувалась і виплачувалась йому щомісяця, що не заперечувалося та не спростовувалося відповідачем, підстави вважати таку винагороду одноразовим та нерегулярним видом грошового забезпечення відсутні.
Крім того, як зазначено вище, Інструкцією № 425 передбачено виплату грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки виходячи з місячного розміру грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день звільнення з військової служби. Разом з тим, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889, входила до складу грошового забезпечення позивача.
За наведеного правового регулювання та обставин справи колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення, з якого нараховано позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 роки, щомісячну додаткову грошову винагороду передбачену Постановою № 889.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015 - 2017 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.10.2017, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, яку отримав під час проходження військової служби, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
При ухваленні судового рішення судом апеляційної інстанції також враховано висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 19 жовтня 2020 року у справі № 826/2205/17, яка є останньою правовою позицію щодо правозастосування в цих спірних правовідносинах.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на приписи Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року N 558, якою, на думку відповідача, передбачено пряму норму про не включення даної винагороди до одноразових виплат. Колегія суддів такі доводи вважає безпідставними, адже на день звільнення позивача з військової служби (2007 рік), вказана Інструкція не набрала чинності.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, з огляду на положення Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців Державної виконавчої служби України затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 року №425 та відсутності норми в Законі №2011-ХІІ, яка б стосувалась питання місячного грошового забезпечення, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Так, застосовуючи зазначену Інструкцію №425 як спеціальний нормативно-правовий акт, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку і розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
У відповідності до ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ керівникам центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування, надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Так, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 826/3398/17 та у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 295/5200/18.
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 по справі № 520/6603/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді З.Г. Подобайло Н.С. Бартош