24 грудня 2020 р.Справа № 643/19372/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
за участю секретаря судового засідання - Олійник А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Московського районного суду м. Харкова (головуючий суддя І інстанції Єрмак Н.В., м. Харків) від 26.08.2020 року (повний текст рішення складено 26.08.2020 р.) по справі №643/19372/19 за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить скасувати Постанову Харківської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №2374/80700/19 від 12.11.2019 р.
В обґрунтування позовних вимог посилається на наступне, що 12 листопада 2019 року начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Харківської митниці ДФС Волокітіним Є.П. було прийнято Постанову в справі про порушення митних правил №2374/80700/19, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст. 485 Митного кодексу України. У зв'язку з чим, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 8081725,77 грн. Зазначає, що підставою для прийняття вищезазначеної постанови є Акт перевірки від 22 травня 2019 року № 1732/20-40-14-15-06/35856863, однак, зазначені в акті обставини є предметом судового оскарження. Крім того, при проведенні митного оформлення імпорту зазначених товарів платником податків було надано митному органу всі необхідні документи: вантажні митні декларації, контракти на поставку товару, інвойси, сертифікати походження, а також специфікації виробника продукції, які містили детальний опис про склад та характер товару. Жодних зауважень зі сторони митного органу щодо неповноти чи неналежності поданих документів не було висловлено. Також, не встановлені та не доведені факти подання декларантом неповної, недостовірної інформації про товар під час його митного оформлення (що вплинуло на його класифікацію під час пропуску на територію України), при цьому диспозицією ст. 485 МК України передбачене саме заявлення в митній декларації (з метою неправомірного зменшення розміру сплати митних платежів) неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26.08.2020 року адміністративний позов задоволено.
Скасовано постанову серії №2374/80700/19 від 12.11.2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8081725,77 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.485 Митного кодексу України.
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.485 Митного кодексу України закрито.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції та невірним застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 26.08.2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що за результатом всебічного, повного та об'єктивного розгляду матеріалів справи про ПМП №2374/80700/19 уповноваженою особою Харківської митниці ДФС, яка діяла на підставі та в межах наданих повноважень, при додержанні вимог законодавства та забезпеченні прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, було винесено постанову від 12.11.2019, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні ПМП, передбаченого ст.485 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення в рамках санкції вказаної статті у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 8081725,00 грн.
Апелянт вказує, що не виявлення під час митного оформлення порушень законодавства, не може бути підставою для звільнення платника від сплати податків, якщо такі порушення були виявлені у подальшому. Таким чином, виявити вказане порушення митних правил було можливо тільки після проведення такої форми митного контролю як документальна перевірка.
Разом з цим вказує, що станом на 12.11.2018 - дату винесення Харківською митницею ДФС постанови по справі про ПМП №2374/80700/19, не було прийняте рішення по справі №520/8424/19 щодо оскарження ТОВ «АРОМАРОС-У» податкових повідомлень-рішень, виставлених на підставі Акта перевірки.
Відповідач вважає, що постанова Харківської митниці ДФС від 12.11.2019 по справі про ПМП №2374/80700/19 винесена правомочною особою, яка діяла на підставі та в межах наданих повноважень, при провадженні у справі про ПМП не було допущено обмежень прав особи, що притягалася до відповідальності. Висновки, до яких дійшла митниця, та їх обґрунтування, викладені в постанові та відображені в доказах, що містяться в матеріалах справи про ПМП №2374/80700/19, а підстави для скасування зазначеної постанови відсутні.
Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі від представника позивача та позивача.
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що директором ТОВ «Зовнішекономсервіс ЛТД» ОСОБА_1 , який діяв на підставі договору доручення на оформлення вантажних митних декларацій, укладеного між ТОВ «Зовнішекономсервіс ЛТД» та ТОВ «АРОМАРОС-У» здійснено митне оформлення товарів по митним деклараціям.
ГУ ДФС у Харківський області проведено документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «АРОМАРОС-У» з питань правильності класифікації товарів за товарною підкатегорією 2106 90 98 90 згідно з УКТ ЗЕД щодо яких проведено митне оформлення за митними деклараціями.
За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 22.05.2019 року №1732/20-40-14-15-06/35856863 «Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АРОМАРОС-У» дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи при правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів з комерційною назвою «Комплексні сумішеві харчові і смако-ароматичні добавки, для м'ясних та ковбасних виробів, багатокомпонентні, у вигляді порошкоподібної сипучої суміші, до складу яких входять: желатин харчовий, сіль (приблизно 0,2%), полісахариди (кукурудзяний крохмаль) - приблизно 9,8%, глюкоза ізоглюкоза) більше 5%, глутамат натрію - приблизно 5,1%, моногідрат глюкози - більше 5%, ефірні олії і олеорезини натуральних прянощів, без спецій, кольоростабілізуючі агенти (Е316, Е330), вологозв'язуючі агенти (Е450, Е451), підсилювач смаку і аромату (Е621, Е627, Е631), натуральний барвник (Е120, Е150) - для добавок з натуральними барвниками, ароматизатори, ідентичні натуральним, емульгатор (Е471), стабілізатор (Е410, Е412, Е415, Е407), гліцерин (Е422), каррагінан (Е-407 для добавок ЕФЕКТАН), антиокислювач (Е300 аскорбінова кислота), солі харчових кислот,...» за період з 01.02.2016 до 31.12.2018, за кодом 2106 90 98 90 згідно з УКТ ЗЕД», висновками якого встановлено наступні порушення ТОВ "АРОМАРОС-У": - Закону України Про митний тариф України від 19.09.2013 року №584-VII (застосування Правила 1,3(б), та 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД) при класифікації товарів, частини 1, пункту 5 частини 8 статті 257 Митного кодексу України, в частині порушення правил класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні (митне оформлення здійснено у товарній підкатегорії 2106 90 98 90 (пільгова ставка ввізного мита 0,0 %), а необхідно було товар класифікувати у товарній підкатегорії 2103 90 90 00 (пільгова ставка ввізного мита 10,0%), в результаті чого загальна сума недоборів митних платежів, що підлягали сплаті на момент оформлення вказаних митних декларацій становить 2693908,59 грн.
Зазначений акт перевірки перевіряючим органом було надіслано на адресу відповідача для реагування.
Керуючись зазначеним актом перевірки, відповідач склав відносно позивача протокол про порушення митних правил.
На підставі зазначеного вище протоколу 12.11.2019 р. з факту порушення позивачем податкового законодавства винесено постанову. У постанові зазначено, що позивач вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст.485 МК України, в зв'язку з чим на нього накладено адміністративні санкції у вигляді штрафу в розмірі 300% від несплаченої суми митних платежів.
В послідуючому позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова Харківської митниці ДФС була прийнята на підставі акту перевірки від 22.05.2019 року №1732/20-40-14-15-06/35856863, яким було встановлено порушення правил класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні, а саме було зазначено, що митне оформлення здійснено у товарній підкатегорії 2106 90 98 90 (пільгова ставка ввізного мита 0,0 %), а необхідно було товар класифікувати у товарній підкатегорії 2103 90 90 00 (пільгова ставка ввізного мита 10,0%).
Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
В силу приписів ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.
У відповідності до положень частин 1 та 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу вказаних положень Кодексу вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Крім того, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Колегія судів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що при проведенні митного оформлення імпорту зазначених товарів ним було подано митному органу усі необхідні документи: вантажні митні декларації, контракт на поставку товарів, інвойси, сертифікати походження, а також специфікації виробника продукції, які містили детальний опис про склад та характеристики товару.
Жодних зауважень зі сторони митного органу щодо неповноти чи неналежності поданих документів зроблено не було.
Крім того, як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що в акті перевірки контролюючий орган застосовував до імпортованих ароматизаторів загальне поняття «Смакові добавки (приправи)» використовуючи при цьому посилання на мережу «Інтернет».
Проте, посилання контролюючого органу на безпідставність віднесення позивачем імпортованого товару до відповідного коду УКТ ЗЕД, оскільки такий товар згідно інформації з мережі Інтернет відноситься до товарів, що мають класифікуватись за іншим кодом УКТ ЗЕД, є безпідставним та не може бути обґрунтованим та прийнятим до уваги, оскільки інформація, що наявна в мережі Інтернет не є належним доказом в розумінні процесуального закону.
Крім цього, розміщені в мережі «Інтернет» рішення 60-ї сессії Комітету з ГС ВМО, стосуються інших товарів (в Акті перевірки зазначений Crab Flavour , який не імпортувався позивачем) та самі рішення згідно підпункту (b) пункту 1 статті 7 та пункту 1 статті 8 Конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів - є лише рекомендованими, а не обов'язковими для використання.
Аналогічного змісту висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2018 року у справі № К/9901/52931/18.
Також, судом першої інстанції було встановлено, що в частині випадків митним органом при митному оформленні було зобов'язано імпортера товару представляти товар для митного огляду та відбирати взірці для проведення лабораторних досліджень товарів у лабораторіях Державної митної служби та Державної фіскальної служби.
Висновки лабораторних досліджень надавались лабораторіями, які у відповідні періоди входили в структуру Державної митної служби, Державної фіскальної служби та Міністерства доходів і зборів.
З вказаних висновків та рішень вбачається, що в кожному випадку експертна установа та відповідний уповноважений орган приходили до висновку, що результати досліджень узгоджувалися із заявленими даними у митних деклараціях по коду 2106 90 98 90 стосовно всіх товарів, вказаних в Акту перевірки.
Рішення про визначення коду товару, що вказаний в Акті перевірки, митним органом або не приймалось або ним підтверджувалась інформація про правильне декларування по коду УКТЗЕД 2106 90 98 90, та митний орган випустив товар у вільний обіг відповідно до коду, заявленого платником податків у митній декларації, підтвердивши його таким чином.
Разом з цим, матеріали справи містять копію рішення Харківського окружного суду від 18.11.2019 року, яке набрало законної сили, яким було встановлено протиправність висновків, викладених у акті перевірки, що був покладений в основу притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, що є окремою підставою для скасування прийнятої на його підставі постанови в справі про порушення митних правил №2374/80700/19.
Так, на підставі викладених висновків у вищезгаданому рішенні суду від 18.11.2019 року, суд дійшов до висновку, що імпортовані товари не є «Смаковими добавками (приправами)», а є ароматизаторами, які призначені для використання у харчовій промисловості при виробництві різноманітних харчових продуктів для ароматизації. Ці товари не є смаковими добавками (приправами), оскільки смакові добавки (приправи) призначені для покращення смакових характеристик уже готових (вироблених) продуктів харчування перед їх споживанням. Саме тому, до товарної позиції 2103 УКТ ЗЕД відносяться готові соуси та продукти для готування соусів, кетчуп, порошок гірчиці, тобто продукти, які є смаковими добавками, призначеними для додавання до готових страв. Ввезені позивачем ароматизатори не є смаковими добавками, так як не призначені для додавання до готових страв для покращення їх смакових характеристик, а використовуються у харчовій промисловості при виробництві харчових продуктів, тобто не є смаковою добавкою (приправою), а складовим інгредієнтом, який використовується у виробництві харчових продуктів.
За таких обставин, Харківський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що ввезені ароматизатори не відносяться до товарної підкатегорії 2103 90 90 00, оскільки не є смаковими добавками та приправами змішаними та у зв'язку з тим, що ароматизатори окремо не згадані у інших позиціях УКТ ЗЕД, при їх митному оформленні позивачем було вірно класифіковано за кодом УКТ ЗЕД 2106 90 98 90 - інші харчові продукти, в іншому місці не зазначені.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотримання вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (стаття 486 Митного кодексу України).
Посадова особа, при розгляді справи про порушення митних правил у відповідності до вимог ст.489 Митного кодексу України, зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок у правління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Статтею 485 Митного кодексу України передбачена адміністративна відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Диспозиція ст. 485 Митного кодексу України передбачає, в тому числі, заявлення в митній декларації з метою неправомірного зменшення розміру сплати митних платежів неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Тобто, для притягнення до відповідальності, згідно статтею 485 Митного кодексу України необхідно довести факт заявлення неправдивих відомостей для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД.
Разом з тим, виходячи з вищевикладеного, з урахуванням долучених до матеріалів справи контракту, вантажних митних декларацій, висновків експертних установ, висновків суду та інших доказів, вбачається, що імпортовані товари не є «Смаковими добавками (приправами)», а є ароматизаторами, які призначені для використання у харчовій промисловості при виробництві різноманітних харчових продуктів, а тому УКТ ЗЕД, при їх митному оформленні було вірно класифіковано за кодом УКТ ЗЕД 2106 90 98 90, ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції, не було встановлено факту подання позивачем до митниці для визначення коду товару недостовірних документів, недостовірної інформації або приховування будь-якої інформації, необхідної для класифікації товару.
Колегія судів зазначає, що оскільки в діях позивача відсутній склад правопорушення за ст. 485 МК України, протиправність дій позивача та наявність в його діях складу порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України по постанові про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил № 2374/80700/169 від 12.11.2019 року відповідачем не доведена.
Згідно приписів ч.1 ст. 531 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог щодо скасування постанови Харківської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №2374/80700/19 від 12.11.2019 р.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, про те, що станом на 12.11.2018 - дату винесення Харківською митницею ДФС постанови по справі про ПМП №2374/80700/19, не було прийняте рішення по справі №520/8424/19 щодо оскарження ТОВ «АРОМАРОС-У» податкових повідомлень-рішень, виставлених на підставі Акта перевірки, суд не бере до уваги та зазначає, що вказане твердження не спростовує того факту, що в діях позивача відсутній склад правопорушення за ст. 485 МК України, протиправність дій позивача та наявність в його діях складу порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України відповідачем не було доведено, про що свідчить і судове рішення, яке набрало законної сили по справі №520/8424/19.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 26.08.2020 року по справі № 643/19372/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов