Головуючий І інстанції: Спірідонов М.О.
14 грудня 2020 р.Справа № 520/6442/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії, -
21.05.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить:
- визнати рішення № 963330160260 від 23.04.2020 року Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, пенсійний орган) щодо перерахунку його пенсії, як ліквідатора Чорнобильської катастрофи, інваліда ІІ групи ЧАЕС протиправним та таким, що містить пряму дискримінацію в розрахунку розміру пенсії по інвалідності по зрівнянню з розміром відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я іншими працюючими, які отримали ушкодження здоров'я, каліцтво в аналогічних умовах по зрівнянню з іншими працюючими, які отримали каліцтво в аналогічних умовах порушення роботодавцем правил техніки безпеки праці;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області нараховувати та сплачувати належну йому пенсію по інвалідності, обчислену виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, в розмірі 18.892,00 грн., починаючи з 23.04.2020 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області при збільшенні розміру мінімальної заробітної плати нараховувати та сплачувати належну йому пенсію по інвалідності в новому розмірі, обчисленому виходячи з п'ятикратного розміру збільшеної мінімальної заробітної плати, без врахування обмежень максимального розміру.
Також, позивач просить звернутися до Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України, відповідно до абзацу восьмого ч. 1 ст. 10 Закону України від 06.09.2012 року № 5207-VI «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», за висновком про дискримінацію (далі - Закон № 5207-VI).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, отримуючи пенсію. Вважає, що відповідач виплачує йому пенсію не в повному обсязі (на 8.444,50 грн. менше від розміру встановленого законом).
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, відзиву на позов ОСОБА_1 не подав, однак надав до суду клопотання про закриття провадження у справі, в задоволенні якого ухвалою суду від 07.07.2020 року було відмовлено.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 року (рішення ухвалено в порядку спрощеного провадження) у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Висновок суду вмотивований тим, що відповідно до положень ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-ІV) та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій № 22-1 від 25.11.2005 року (далі - Порядок № 22-1), позивачем заяви про перерахунок пенсії до територіального органу Пенсійного фонду подано не було, тому будь-яких рішень щодо проведення перерахунку пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати ГУ ПФУ правомірно не приймалось.
Також, суд зазначив, що підстави проведення перерахунку виключають ознаки дискримінації по відношенню до позивача, оскільки, відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 5207-VI дискримінація визначена як ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовує вимоги апеляційної скарги позивач тим, що розгляд позовних вимог судом проводився по аналогії з іншим законом, який регулює інші правовідносини, аніж заявлені позивачем, та виключно на підставі норм, які встановлені Законом № 1058-ІV, повністю ігноруючи дефініції Закону № 796-XII і вимоги Цивільного кодексу України, які напряму визначають право позивача отримувати пенсію по інвалідності.
Також, позивач зазначив, що суд не надав правову оцінку повідомленим позивачем фактам та дійшов помилкового висновку про те, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду, - без змін. Крім того, відповідач зазначив, що за Законом України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) умови, порядок призначення пенсії по інвалідності визначаються актами Кабінету Міністрів України і розмір пенсії може бути обчислений з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. При цьому, Закон № 796-ХІІ та Закон України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) не містить положень про те, що пенсія по інвалідності розраховується саме з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Водночас передбачають про ведення розрахунку пенсії у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, за формулою, в якій однією зі складових є п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Крім того, відповідач зазначив, що у зв'язку з тим, що позивач не звертався до пенсійного органу з заявою про проведення перерахунку пенсії, перерахунок пенсії позивача проводиться автоматично, що відображено у протоколі № 963330160260.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308 КАС України). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії та особою з інвалідністю 2 групи, захворювання якого пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС /а.с. 9-14/.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 796-ХІІ.
23.04.2020 року автоматично проведений перерахунок пенсії позивача, що підтверджується протоколом перерахунку пенсії від 23.04.2020 року за пенсійною справою № 963330160260 відповідно до п.п. 1, 2 постанови КМУ № 251 від 01.04.2020 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році" (далі - Постанова КМУ № 251) із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати в Україні в розмірі 1,11/а.с. 16/.
Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 54 Закону № 796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Особливості призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, передбачені у ст. 59 Закону № 796-ХІІ.
Так, частиною 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01.10.2017 року було передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином, частиною 3 статті 59 Закону, у редакції, чинній до 01.10.2017 року, визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ викладено в наступній редакції: "Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 року № 1-р(II)/2019 Справа № 3-14/2019(402/19, 1737/19) було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Колегія судді зазначає, що диспозиція частини 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ та інформація довідки до акту огляду МСЕК (а.с. 13) щодо причини інвалідності позивача - «заболевание получено при исполнении обязаностей военной служби при ликвидации последствий аварии на ЧАЭС» презюмує право ОСОБА_1 на обчислення його пенсії в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що про своє бажання того, щоб пенсія нараховувалася саме так, позивач повинен був довести до відома ГУ ПФУ в Харківській області.
Разом з тим, за повідомленням ГУ ПФУ в Харківській області (а.с. 40), позивач не звертався до пенсійного органу з відповідною заявою.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року № 851 постанову від 23.11.2011 № 1210 доповнено п. 9-1 наступного змісту: у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що саме активні дії пенсіонера - звернення до пенсійного органу з відповідною заявою, можуть посвідчувати бажання останнього стосовно такого обчислення його пенсії.
З урахуванням тієї обставини, що із відповідною заявою щодо обчислення його пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року позивач до пенсійного органу не звертався, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .
Оскільки вимога позивача ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача ГУ ПФУ в Харківській області при збільшені розміру мінімальної заробітної плати нараховувати та сплачувати належну йому пенсію по інвалідності в новому розмірі, обчисленому виходячи з п'ятикратного розміру збільшеної мінімальної заробітної плати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії, по суті, є похідними від вимоги про зобов'язання відповідача ГУ ПФУ в Харківській області при збільшенні розміру мінімальної заробітної плати нараховувати та сплачувати належну йому пенсію по інвалідності в новому розмірі, обчисленому виходячи з п'ятикратного розміру збільшеної мінімальної заробітної плати, без врахування обмежень максимального розміру, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення цієї вимоги.
Крім того, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про звернення до Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України, відповідно до абзацу восьмого ч. 1 ст. 10 Закону № 5207-VI, оскільки підстави проведення перерахунку та оформлення останнього протоколом, на думку суду, виключають ознаки дискримінації по відношенню до позивача.
Інші доводи апеляційної скарги позивача означених висновків колегії суддів не спростовують.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова
Постанова у повному обсязі виготовлена і підписана 24 грудня 2020 року.