16 грудня 2020 р.Справа № 440/1367/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , П'янової Я.В. ,
за участю: секретаря судового засідання - Губарєвої В.А.
представника позивача - Ворони А.О.
представника відповідача - Кінаш Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 року (суддя Кукоба О.О.; м. Полтава) по справі № 440/1367/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс"
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" (надалі - позивач, ТОВ "Квант Плюс") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 9.12.2019 № 0004460504 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 9 грудня 2019 року № 0004460504.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Квант Плюс" - відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на правомірність та обґрунтованість спірного рішення з огляду на невиконання платником податків вимог пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, які зобов'язують надавати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Вказує, що в порушення норм Податкового кодексу України ТОВ "Квант Плюс" не надано до перевірки: головну книгу, що призвело до неможливості повного дослідження господарських операцій у розрізі показників, необхідних для здійснення контролю та аналізу діяльності підприємства контролюючими органами; сертифікатів відповідності товарів, паспорта заводів виробників, дозволи та свідоцтва, щодо підтвердження якості, всі необхідні висновки про відповідність технічних умов виробництва, зберігання, а також реєстрації обов'язкових підтверджуючих документів (реквізити товару ДСТУ, ТУ, марки, типу, заводу виробника), відповідних фахівців та необхідної виробничої бази, матеріальних комплектуючих тощо, щодо отриманих ТМЦ від ТОВ "Пента Стайл" (п.н. 42287784) за грудень 2018 року, ТОВ "Імекс-Ленд" (п.н. 42153507) за січень-червень 2019 року, ТОВ "Дельта-Арс" (п.н. 42795291) за квітень-червень 2019 року; довіреності на отримання ТМЦ ( від ТОВ "Лада-Лтд-Плюс" (п.н. 41794449) за жовтень 2018 року, ТОВ "Пента Єтайл" (п.н. 42287784) за грудень 2018 року, ТОВ "Імекс-Ленд" (п.н. 42153507) за січень-червень 2019 року, ТОВ "Дельта-Арс" (п.н. 42795291) за квітень-червень 2019 року. Окрім того ТОВ "Квант Плюс" не надано пояснень. Разом з цим, скаржник зазначає, що недоліки допущені контролюючим органом в оформленні письмового запиту, зокрема, відсутність печатки на запиті, не можуть бути самостійною підставою для визнання дій щодо направлення такого запиту платнику податків протиправними та спричинити його недійсність.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ТОВ "Квант Плюс" у визначеному законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 31618527 /а.с. 10-19/.
З 22.08.2001 позивач перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у м. Полтаві.
З огляду на проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Квант Плюс", Головним управлінням ДПС у Полтавській області відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України надано платнику податків запити від 24.10.2019 №1, від 1.11.2019 №2, від 7.11.2019 №3 та від 12.11.2019 №4 про надання пояснень та їх документальних підтверджень /а.с. 43-48/.
13.11.2019 посадовими особами контролюючого органу складено акт №1298/16-31/05-04/14/31618527 про ненадання документів в ході проведення перевірки /а.с. 41-42/.
9.12.2019 на підставі зазначеного вище акта Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформовано податкове повідомлення-рішення №0004460504 про застосування до ТОВ "Квант Плюс" штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України у розмірі 510,00 грн /а.с. 37/.
Не погоджуючись з цим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що запити контролюючого органу про надання пояснень та їх документальних підтверджень не скріплені печаткою контролюючого органу, що виключає виникнення у платника податків обов'язку з надання документів та пояснень на такі запити, що прямо передбачено абзацом двадцятим пункту 73.3 статті 73 ПК України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до підпунктів 16.1.5, 16.1.9 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.
У свою чергу, в силу положень підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з абзацом першим пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) /пункт 85.4 статті 85 Податкового кодексу України/.
За правилами абзаців першого - п'ятого пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:
1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
3) печатку контролюючого органу.
А відповідно до абзацу двадцятого згаданого пункту, у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
У силу вимог пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Згідно з пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Визначення поняття "первинний документ" міститься у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Частиною другою статті 9 названого Закону визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Таким чином, з моменту початку проведення перевірки у платника податків виникає обов'язок надання контролюючому органу на виконання відповідного запиту інформації та її документального підтвердження з питань в межах предмету перевірки із зазначенням конкретного переліку документів та інформації, що запитуються. Невиконання платником таких вимог має наслідком застосування до нього відповідальності у вигляді штрафу.
Аналогічні висновки щодо застосування наведених вище положень Податкового кодексу України у спірних відносинах викладені у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №816/1901/16 та від 10.06.2019 у справі № 804/5840/16, що враховуються судом з огляду на приписи частини п'ятої статті 242 КАС України.
Разом з цим, судом обґрунтовано враховано висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 9.12.2019 у справі № 826/11830/18 про те, що штрафні санкції не можуть бути застосовані за ненадання документів, обов'язковість ведення яких не встановлена чинним законодавством.
Зі змісту залучених до матеріалів справи копій запитів про надання документів від 25.10.2019 № 1, від 1.11.2019 № 2, від 7.11.2019 № 3, від 12.11.2019 № 4 та акта від 13.11.2019 № 1298/16-31-05-04-14/31618527 про ненадання документів в ході проведення перевірки суд встановив, що висновок про невиконання платником податків вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України відповідач дійшов з огляду на не надання на вимогу посадових осіб контролюючого органу таких документів:
сертифікатів відповідності товарів, паспортів заводів виробників, дозволів та свідоцтв щодо підтвердження якості, усіх необхідних висновків про відповідність технічних умов виробництва, зберігання, а також реєстрації обов'язкових підтверджуючих документів, відповідних фахівців та необхідної виробничої бази, матеріальних комплектуючих тощо;
довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від контрагентів;
головної книги.
Однак, вище перелічені документи не є первинними документами у розумінні закону, а тому у платника податків відсутній обов'язок щодо їх зберігання та надання на вимогу посадових осіб контролюючого органу під час проведення податкової перевірки.
Колегія суддів зазначає, що наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2014 № 987, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 р. за № 1300/26077, зокрема, визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» (з 01.01.2015), а також доповнено пункт 2.5 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами), новим абзацом такого змісту: «Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.».
Отже, з 01.01.2015 довіреність на отримання товару не є обов'язковою, та не може вважатися обов'язковим первинним документом.
Щодо посилання податкового органу на ненадання до перевірки сертифікатів відповідності товарів, колегія суддів зауважує, що такі документи не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік. Така позиція суду апеляційної інстанції узгоджуються з висновками, викладеними у Верховним Судом у постановах від 30.11.2020 по справі № 320/2332/19, від 13 листопада 2018 року по справі №805/528/17-а, від 23 жовтня 2018 року по справі №804/16486/15, від 21 жовтня 2020 року по справі № 620/846/19.
Так само, вимоги про надання письмових пояснень стосувались питань внутрішньої організації діяльності позивача та його контрагентів, зокрема, щодо технічної та фізичної можливостей здійснити спірні фінансово-господарські операції.
Крім того, варто зазначити, що загальні вимоги до форми та змісту запиту контролюючого органу про надання документів визначені статтею 73 ПК України, відповідно до якої запит, зокрема, має містити печатку контролюючого органу.
Натомість, як встановлено судом при дослідженні долучених до матеріалів справи копій запитів Головного управління ДПС у Полтавській області від 25.10.2019 №1, від 1.11.2019 №2, від 7.11.2019 №3, від 12.11.2019 № 4, вони не скріплені печаткою контролюючого органу /а.с. 43-48/, що в силу приписів пункту 73.3 статті 73 ПК України виключає виникнення у платника податків обов'язку з надання документів та пояснень на такі запити.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.
Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 121.1 статті 121 ПК України.
З огляду на встановлені у справі обставини та беручи до уваги вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про передчасність та необґрунтованість спірного рішення, що стало підставою для визнання його протиправним та скасування.
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 року по справі № 440/1367/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова Я.В. П'янова
Повний текст постанови складено 24.12.2020 року