ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 грудня 2020 року м. Київ№ 640/7224/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді - Добрівської Н.А.,
розглянувши клопотання про залишення позову без розгляду
за позовом ОСОБА_1
до Національного агентства України з питань державної служби
третя особа:Антимонопольний комітет України
про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного агентства України з питань державної служби, в якому просив:
- визнати протиправними дії Національного агентства України з питань державної служби під час проведення службового розслідування стосовно керівника апарату Антимонопольного комітету України ОСОБА_3 за фактом подання скарг державним службовцем ОСОБА_2 від 06 та 13 серпня 2019 року;
- визнати протиправним та скасувати Висновок щодо проведення службового розслідування стосовно керівника апарату Антимонопольного комітету України ОСОБА_3 за фактом подання скарги державним службовцем ОСОБА_2 від 06 та 13 серпня 2019 року щодо порушення його прав та створення перешкод в реалізації таких прав під час попередження його про наступне вивільнення з метою перевірки таких фактів, зазначених у скаргах;
- зобов'язати Національне агентство України з питань державної служби повторно провести з урахуванням висновків суду службове розслідування стосовно керівника апарату Антимонопольного комітету України ОСОБА_3 за фактом подання скарги державним службовцем ОСОБА_2 від 06 та 13 серпня 2019 року щодо порушення його прав та створення перешкод в реалізації таких прав під час попередження його про наступне вивільнення з метою перевірки таких фактів, зазначених у скаргах.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2020 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
09.06.2020 ухвалою суду повідомлено Антимонопольний комітет України про залучення його до участі в адміністративній справі №640/7224/20 в якості третьої особи у справі.
Через канцелярію суду 11.08.2020 від Антимонопольного комітету України надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Від представника позивача 18.08.2020 надійшли заперечення на вказане клопотання, у яких він зазначив, що позовні вимоги в цій справі обґрунтовуються невиконанням Національним агентством України з питань державної служби передбачених законодавством функцій у зв'язку з порушенням Антимонопольним комітетом України прав позивача, як державного службовця. З огляду на вказане позивач вважає, що звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів відповідно до частини 2 статті 122 КАС України.
Розглядаючи по суті клопотання третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду судом враховується таке.
Згідно ч.1 ст.122 КАС України зазначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У ч.5 ст.122 КАС України вказано, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Таким чином, вище вказаними статтями визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Разом з тим, після закінчення цього строку особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, але такий може бути повернено або залишено без розгляду лише на тій підставі, що пропущено строк звернення, якщо судом не буде встановлена наявність поважних причин для пропуску такого строку.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Представник позивача з проти заявленого третьою особою клопотання вказує на те, що позовні вимоги в цій справі обґрунтовані невиконанням Національним агентством України з питань державної служби передбачених законодавством функцій у зв'язку з порушенням Антимонопольним комітетом України прав позивача, як державного службовця. А відтак, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, що відповідно до частини 2 статті 122 КАС України, тобто протягом шести місяців з дня, коли дізнався або повинен був дізнатися про таке порушення.
Однак, судом взято до уваги те, що відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Згідно п.17 ч.1 ст.4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Нормативно-правовим актом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу є Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (надалі - Закон №889-VIII).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (ч.2 ст.1 Закону №889-VIII).
Отже, державна служба характеризується тим, що: а) здійснюється на державних посадах у державних органах або їх апаратах; б) має своєю метою реалізацію завдань і функцій держави; в) регламентується Законом України «Про державну службу» та іншими спеціальними законами; г) характеризується особливістю вступу на державну службу, її проходженням, припиненням службових відносин; і) пов'язана з присвоєнням рангів, чинів, спеціальних і військових звань; д) характеризується безпартійністю або політичною нейтральністю державних службовців; е) оплачується за рахунок державного бюджету.
Формулювання «спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби» охоплює весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Водночас до цієї категорії не належать трудові спори щодо прийняття, проходження та звільнення: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та ін.
Положеннями ч.5 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Із вище зазначеного слідує, що для звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби встановлюється саме місячний строк, а перебіг строку звернення до суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, предмет цього позову стосується протиправності прийняття відповідачем висновку за результатами службового розслідування щодо керівника апарату Антимонопольного комітету України ОСОБА_3 за фактом подання скарг державним службовцем ОСОБА_2 від 06 та 13 серпня 2019 року щодо порушення його прав та створення перешкод в реалізації таких прав під час попередження його про наступне вивільнення з метою перевірки таких фактів, зазначених у скаргах. Наведене вказує, що правовідносини пов'язані з проходженням публічної служби.
Статтею 11 Закону України «Про державну службу» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено: якщо права державного службовця, встановлені цим Законом, порушені керівником державної служби чи державним службовцем вищого органу або якщо ці особи створили перешкоди в реалізації прав державного службовця, він може подати скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації безпосередньо до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (частина шоста); центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, за фактом подання скарги ініціює та проводить службове розслідування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою перевірки фактів, викладених у скарзі (абзац перший частини сьомої).
Таким чином, наведене правове регулювання дає підстави дійти висновку, що скарги подані позивачем до Національного агентства України з питань державної служби у зв'язку з порушенням прав державного службовця з вимогою скасувати оголошений конкурс на заняття вакантних посад (наказ Антимонопольного комітету України від 02.08.2019 №922-ВК), розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.08.2019 про переведення на рівнозначну посаду заступника директора Департаменту організаційної роботи - начальника відділу матеріально-технічного забезпечення Антимонопольного комітету України, а також за фактами, викладеними у скарзі провести у відношенні керівника апарату Антимонопольного комітету України ОСОБА_3 службове розслідування та висновок Національного агентства України з питань державної служби про відсутність в діях вказаної посадової особи порушень норм Закону України «Про державну службу» та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби стосується проходження позивачем публічної служби. Процедура та підстави оскарження висновку, суб'єкт звернення, суб'єкти розгляду скарг визначені в Законі України «Про державну службу», який є спеціальним щодо проходження державної служби.
Отже, строк звернення до адміністративного суду в спірних відносинах становить місячний строк, встановлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Такого висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суду у своїй постанові від 24.10.2019 під час розгляду справи з подібними правовідносинами №640/11179/19.
Такої ж правої позиції дотримується і Верховний Суд (зокрема у постанові 23.10.2020 у справі № 340/1225/20).
З огляду на вищевикладене, а також беручи до уваги зміст позовних вимог, суд приходить до висновку, що звернення ОСОБА_1 до суду за захистом прав, свобод та інтересів у цьому позові мало б здійснюватися у місячний строк, з дня, коли особа дізналась про порушення своїх прав.
ОСОБА_1 зазначено у своєму позові, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду з даним позовом починається з 23.09.2019 (дата направлення висновку на адресу позивача).
Натомість позов направлено через поштове відділення 23.03.2020.
Наведена обставина вказує на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду із позовом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що строк на подання позову щодо визнання протиправними дій, оскарження висновку та зобов'язання вчинити дії не може бути поновлено за відсутності причин, які б об'єктивно перешкоджали позивачу звернутись до суду з позовом у визначений процесуальним законодавством строк.
До того ж, суд вважає за необхідне наголосити, що при наявності об'єктивної неможливості вчасного звернення до суду із відповідним позовом, саме на позивача покладається процесуальний обов'язок навести переконливі доводи щодо існування певних обставин, які слугували перешкодою для вчасного звернення до суду із наданням належних, достатніх і достовірних доказів на підтвердження своїх доводів.
Таким чином суд зауважує, що у своїх поясненнях щодо строків звернення до адміністративного суду позивачем не викладено вмотивованих посилань на обставини, які перешкоджали йому звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого п.1 ч.2 ст.287 КАС України, не наведено достатніх доводів щодо існування обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та не надано належних доказів на підтвердження таких доводів. А отже, підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду судом визнаються неповажними.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Додатково суд звертає увагу при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У справі «Пономарьов проти України» Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Відповідно до ч.4 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно п.8 ч.1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на дату звернення позивача до суду із даним позовом - 23.03.2020 і час коли позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів, а саме - вересень 2019, тобто, з пропуском визначеного ч.5 ст.122 КАС України строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви року без розгляду.
З огляду на зазначене та керуючись ст.123, п.8 ч.1 ст.240, ст.241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Клопотання Антимонопольного комітету України про залишення позову без розгляду - задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань державної служби, третя особа: Антимонопольний комітет України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена повністю або частково протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя Н.А. Добрівська