ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 грудня 2020 року м. Київ № 640/25023/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
за позовом ОСОБА_1
до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої
служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства
юстиції (м. Київ)
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - відповідач) в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаврилова А.В.;
- зобов'язати Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вжити заходи примусового виконання рішення суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 18 листопада 2020 року. Зобов'язано відповідача надати суду до 16 листопада 2020 року: відзив на позовну заяву та належним чином засвідченні копії матеріалів виконавчого провадження № 61853024.
У судове засідання 18 листопада 2020 року представник відповідача не прибув, відзиву та копії матеріалів ВП № 61853024 до суду не подав.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2020 року зобов'язано Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надати суду протягом 3-х днів з дня отримання даної ухвали: належним чином засвідченні копії матеріалів виконавчого провадження № 61853024.
11 грудня 2020 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшли матеріали виконавчого провадження. Відповідачем відзиву на позов не подано.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року (справі № 826/4412/19) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо неврахування ОСОБА_1 надбавки до пенсії як дитині війни та невиплати їй пенсії за віком на банківський рахунок, відкритий в Публічному акціонерному товаристві комерційний банк "ПриватБанк", - протиправними. Скасовано розпорядження Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 23 лютого 2017 року про закриття пенсійної справи ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни з моменту її поновлення на виконання рішення суду у справі №758/12375/16-а, з 07 жовтня 2009 року, та виплатити її на визначений пенсіонером банківський рахунок, відкритий в Публічному акціонерному товаристві комерційний банк "ПриватБанк". Стягнено з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 352,40 грн (триста п'ятдесят дві гривні вісімдесят копійок).
28 січня 2020 року позивачу видано відповідний виконавчий лист.
15 квітня 2020 року позивач звернулась до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про відкриття виконавчого провадження.
Постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21 квітня 2020 року відкрито виконавче провадження № 61853024 по примусовому виконанню виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від № № 826/4412/19 від 28 січня 2020 року.
Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 31 липня 2020 року, повідомлено державного виконавця, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/4412/19 виконано та перераховано пенсію ОСОБА_1 з урахуванням щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни з моменту її поновлення на виконання рішення суду у справі № 758/12375/16-а, з 07 жовтня 2009 року. Проте, в матеріалах пенсійної справи відсутні реквізити банківської установи, які відповідають вимогам постанови правління Національного банку України від 28 грудня 2018 року № 1620 «Про запровадження міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні», що перешкоджає Головному управлінню виконати рішення суду в встановлені терміни.
Як зазначено у листі Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 31 липня 2020 року виплата пенсії через поточні рахунки проводиться відповідно до Порядку виплати пенсії та грошової допомоги через поточні рахунки, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596.
09 квітня 2020 року до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві надійшла заява позивача про проведення виплати пенсії в банківську установу.
Проте, заява була залишена без опрацювання, так як не було виконано пункт 10 Порядку виплати пенсії та грошової допомоги через поточні рахунки, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596, про що було повідомлено позивача листом від 06 травня 2020 року № 2600-0403-8/55839 та повторно запропоновано завітати до територіальних органів Головного управління або залишити заяву в банківській установі, яку уповноважений банк направить до органів Пенсійного фонду.
На підставі вищевикладеного, Боржник просив державного виконавця закрити виконавче провадження у зв'язку з фактичним виконання рішення суду.
Проте, постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 19 листопада 2020 року за невиконання рішення суду на Боржника накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.
Станом на момент розгляду справи в суді судове рішення не виконане, що скаржник пов'язує саме із допущенням бездіяльності державним виконавцем.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1403-VIII).
Законом № 1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).
Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Судом встановлено, що наразі виконавче провадження по примусовому виконанню рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року триває, державним виконавцем відхилена заява про закриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини 2, 3 статті 63 Закону № 1403-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
19 листопада 2020 року винесено постанову про накладання штрафу у розмірі 5100 грн. Зобов'язано протягом 10-ти днів виконати рішення суду та повідомлено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.
Відповідно до статті 75 Закону № 1403-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, державним виконавцем у встановленому порядку вчинено дії для забезпечення виконання рішення суду.
З огляду на викладене, на даному етапі виконавчого провадження, суд не вбачає допущення державним виконавцем протиправної бездіяльності, а тому позовні вимоги є безпідставними.
Суд зазначає, що посилання пенсійного фонду на необхідність звернення позивачем із заявою до пенсійних органів правомірно не взято державним виконавцем до уваги, оскільки вказане питання було предметом розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва, зокрема, у рішенні від 16 вересня 2019 року у справі 826/4412/19, за яким видано виконавчий лист, зазначено, що у справі спір виник у зв'язку із відмовою пенсійного органу виплачувати через банківську установу, нараховану суму пенсії, поновленої на виконання судового рішення, а також перерахувати з моменту поновлення її розмір, як непрацюючому пенсіонеру, з надбавкою як дитині війни, з врахуванням всього стажу відповідно до записів трудової книжки.
Так, суд зазначив, що передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні посилання на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2018 року у справі №757/12134/14-а.
З огляду на викладене, суд погоджується із позивачем, що Боржник у спірному виконавчому провадженні не виконує рішення суду без поважних причин, проте, за умов правомірності дій державного виконавця, які встановлені в межах даної справи, вказане не можу бути самостійною підставою для встановлення ознак бездіяльності посадової особи суб'єкта владних повноважень.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова