24 грудня 2020 року Справа № 160/9422/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення щодо нарахування земельного податку за другу половину 2016 року від 29.06.2016 №2647-1303, №2646-1303 та №2645-1303;
- визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення щодо нарахування земельного податку за 2018 рік від 07.06.2018 №993875-1309-0462, №993874-1309-0462 та №993873-1309-0462.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача відсутній обов'язок зі сплати земельного податку, оскільки нежитлові приміщення, під обслуговування яких відведені земельні ділянки, за нотаріально посвідченим актом приймання-передачі від 31.12.2015 були внесені до статутного капіталу ТОВ «Реал Естейт Днепр-Сич», на підставі чого у 2016 році були внесені відповідні зміни щодо власника нерухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. За таких обставин, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв безпідставно та необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, у зв'язку з чим останні підлягають скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Від відповідача 28.09.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначається, що жодних документів про можливу передачу об'єктів нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Реал Естейт Днепр-Сич» відповідачу не надавалось, а тому, на думку останнього, нарахування позивачу земельного податку є правомірним.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про необхідність подальшого розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.11.2020. Зобов'язано ОСОБА_1 надати в судове засідання належним чином завірені копії договорів оренди земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 та документи щодо відчуження об'єтів нерухомого майна, які знаходяться на даних земельних ділянках. Зобов'язано ГУ ДПС у Дніпропетровській області надати в судове засідання письмову інформацію щодо нарахування та сплати ТОВ «Реал Естейт Днепр-Сич» за 2016 та 2018 роки земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
В судове засідання 19.11.2020 сторони не з'явились, розгляд справи відкладено на 03.12.2020.
Від позивача та відповідача до суду надійшли витребувані документи.
В судове засідання 03.12.2020 сторони повторно не з'явились. Розгляд справи відкладено на 09.12.2020.
В судове засідання 09.12.2020 з'явились представник позивача та відповідача. За клопотання відповідача розгляд справи відкладено на 15.12.2020.
В судове засідання 15.12.2020 сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від відповідача 15.12.2020 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обгрунтовано тим, що КМУ прийнято рішення про продовження адаптивного карантину до 31.12.2020. За результатами розгляду даного клопотання суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною 4 ст. 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи.
Як визначено ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Оскільки матеріали справи містять достатньо доказів необхідних для вирішення спору по суті та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження, що занесено до протоколу судового засідання.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи фізична особа ОСОБА_1 перебуває на обліку в Соборному управлінні ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник земельного податку з фізичних осіб та орендної плати з фізичних осіб.
У власності ОСОБА_1 перебували нежитлові приміщення, що знаходяться у АДРЕСА_4 за наступними адресами:
- АДРЕСА_3 , з 29.03.2016, номер запису №14011268;
- АДРЕСА_5 , з 25.06.2016, номер запису №15139703;
- АДРЕСА_4 , з 25.06.2016, номер запису №20146449.
У зв'язку з володінням нерухомим майном, між Дніпровською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено ряд договорів з оренди землі, а саме:
- від 28.12.2001№2035, згідно з яким Дніпровська міська рада передає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,0715 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , для фактичного розміщення торговельного комплексу;
- від 03.12.2001 №1854, згідно з яким Дніпровська міська рада передає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,0020 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , ( АДРЕСА_6 ) для фактичного розміщення аптеки;
- від 08.02.2002 №256, згідно з яким Дніпровська міська рада передає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,0038 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 ) для фактичного розміщення магазину та аптеки.
За нотаріально посвідченим актом приймання-передачі 31.12.2015 всі об'єкти нерухомого майна, що належали ОСОБА_1 на праві власності, були передані останнім до статутного капіталу ТОВ «Реал Естейт Днепр-Сич», що підтверджується копіями інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що містяться в матеріалах справи.
Проте, 29.06.2016 та 07.06.2018 контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2016 та 2018 роки.
Не погодившись з даними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).
Згідно п.п.14.1.72 та 14.1.73 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до п.п.269.1.1 та 269.1.2 п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з п.п.270.1.1 п.270.1 ст.270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до п.287.7 ст.287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).
Згідно з п.«в» ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 та 3 ст.2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Так, відповідно до положень ст.15 Закону України «Про плату за землю», які кореспондуються з положеннями п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У ч.1 та 2 ст.120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
За ст.125 та 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення ст.377 Цивільного кодексу.
За ч.3 ст.7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
У ст. 5 Закону України «Про плату за землю» визначено, зокрема, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, суб'єктом - власник земельної ділянки і землекористувач, у тому числі орендар.
За змістом ст.15 даного Закону обов'язок сплачувати за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Отже, відповідачем помилково було надано перевагу положенням Закону України «Про плату за землю» та ст.125, 126 Земельного кодексу України, які регулюють випадки набуття права власності чи права користування на земельну ділянку, як окремий об'єкт та які щодо спірних відносин є загальними. Водночас, перевагу мають спеціальні норми, що регулюють випадки набуття права власності на землю чи права користування нею внаслідок придбання споруди, розміщеної на земельній ділянці, за наведених обставин - ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України.
Таким чином, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) відповідно до ст.120 Земельного кодексу України переходить право на земельну ділянку. При цьому, при припиненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду реєстрації права на нерухомість, про яку йдеться в п.287.6, право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами.
Тобто в усіх випадках переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає в набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об'єкти. Подальша реєстрація земельної ділянки (ст.202 ЗКУ) та права на земельну ділянку (Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») повинні бути здійснені з метою запобігання спорам та створення можливості для наступного відчуження земельної ділянки за договором.
Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.
У розумінні положень п.п.14.1.72, 14.1.73 п.14.1 ст.14, п.п.269.1.1, 269.1.2 п.269.1, п.269.2 ст.269, п.п.270.1.1, 270.1.2 п.270.1 ст.270, п.287.7 ст.287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Таким чином, до нового власника об'єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно.
Згідно зі ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
З огляду на встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки контролюючим органом не враховано фактичного переходу права користування на спірну земельну ділянку від позивача до ТОВ «Реал Естейт Днепр-Сич» та фактичної сплати товариством усіх зобов'язань з податку з плати за землю за дані періоди.
Враховуючи положення ст.139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 877,17 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 77, 241-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.06.2016 №2647-1303, №2646-1303 та №2645-1303.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.06.2018 №993875-1309-0462, №993874-1309-0462 та №993873-1309-0462.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 877,17 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська