14 грудня 2020 року Справа № 160/14373/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії, -
03.11.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.09.2020р. №0400-0306-8/84480 щодо відмови ОСОБА_1 у переході на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку із втратою годувальника, починаючи з 31.01.2020р.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як отримувач пенсії за віком. 31 січня 2020 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про переведення її з пенсії за віком, яку остання отримує, на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за померлого чоловіка ОСОБА_2 та надала всі відповідні документи. Проте, листом від 07.02.2020р. №782/03.06-22 відповідач безпідставно відмовив у переведенні позивача на такий вид пенсії, у зв'язку із відсутністю довідки з місця проживання, та оскільки в довідці про взяття на облік ВПО зазначено, що заявник та годувальник мали різні місця реєстрації. Не погодившись з такою відмовою ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, ОСОБА_1 оскаржила її у судовому порядку. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі №160/3327/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.02.2020 року № 482/03.06.22 щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, а також зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.01.2020 року про переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника; в іншій частині позовних вимог було відмовлено. Вказане рішення суду набрало законної сили 07 серпня 2020 року. Однак, відповідач, повторно розглянувши на виконання вищевказаного судового рішення заяву ОСОБА_1 від 31.01.2020 року, листом за №0400-0306-8/84480 від 22.09.2020р. знову відмовив позивачеві у переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за померлого чоловіка ОСОБА_2 , при цьому, взагалі не врахував висновків суду, викладених в рішенні від 20 травня 2020 року у справі №160/3327/20, та надав аналогічну відповідь, що і при первинному розгляді цієї заяви. При цьому, позивач стверджує, що вказана відмова відповідача є протиправною та такою, що порушує її конституційні права, оскільки нею дотримані всі умови, передбачені статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для переведення її на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, а також надано необхідні довідки, що вона та її покійний чоловік фактично проживали та були зареєстровані за однією адресою. Отже, відповідач безпідставно посилається на не надання позивачем документів на підтвердження факту проживання разом з годувальником за однією адресою, тому його повторна відмова у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника є протиправною та такою, що призводить до порушення її конституційного права на належний соціальний захист, а тому позивач вважає, що заявлені нею позовні вимоги є таким, що підлягають задоволенню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2020р. прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/14373/20 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 25.11.2020 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали суду.
Також вказаною ухвалою суду витребувано у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області завірену належним чином копію пенсійної ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
07.12.2020р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому останній пред'явлений позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що у січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з приводу скасування рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії по втраті годувальника та здійснення переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 31.01.2020 року. 20 травня 2020 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі №160/3327/20 було винесено рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а саме: визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 07.02.2020 року № 482/03.06.22 щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника; зобов'язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.01.2020 року про переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. На виконання вищезазначеного рішення суду, яке набрало законної сили 02.08.2020 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вдруге розглянуто заяву ОСОБА_1 від 31.01.2020 №1296 щодо переходу на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка та відмовлено у задоволенні цієї заяви, оскільки, надані позивачем документи не відповідають вимогам п.2.3, п.2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, якими передбачено, що при призначенні пенсії по втраті годувальника необхідно надати, зокрема, документ про реєстрацію місця проживання разом з годувальником за однією адресою, водночас, в наданих позивачем довідках про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1201-685982 від 12.10.2015 року та №686252 від 14.12.2016 року зазначено, що заявник (утриманець) та годувальник мають різні місця реєстрації, тому для переведення позивача на пенсію у в'язку з втратою годувальника згідно зі ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» немає законних підстав. Враховуючи вищевикладене, відповідно до покладених зобов'язань Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діє в межах повноважень, згідно діючого законодавства.
Крім того, 07.12.2020р. разом із відзивом на позовну заяву на виконання вимог ухвали суду від 09.11.2020р. відповідачем надано копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257-263 КАС України, а також з урахуванням того, що з 01.12.2020р. по 04.12.2020р., включно, та з 07.12.2020р. по 11.12.2020р., включно, суддя Турова О.М. перебувала у відпустці, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, а повне судове рішення складено першого робочого дня.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та є пенсіонером за віком, у зв'язку із чим перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
31.01.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника - її померлого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та надала відповідні документи.
Листом від 07.02.2020 року №782/03.06-22 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, оскільки для цього відсутні підстави, через те, що відсутня довідка з місця проживання, а в довідці про взяття на облік ВПО (№1201-685982 від 12.10.2015 року, №686252 від 14.12.2016 року) зазначено, що заявник (утриманець) та годувальник мають різні місця реєстрації.
Не погодившись з вказаною відмовою ГУ ПФУ України в Дніпропетровській області, викладеній в листі від 07.02.2020 року №782/03.06-22, ОСОБА_1 оскаржила її у судовому порядку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі №160/3327/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.02.2020 року №482/03.06.22 щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.01.2020 року про переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вказане рішення суду від 20 травня 2020 року у справі №160/3327/20 набрало законної сили 07 серпня 2020 року.
Листом від 22.09.2020 року №0400-0306-8/84480 ГУ ПФУ України в Дніпропетровській області повідомило ОСОБА_1 про те, що на виконання рішення суду у справі №160/3327/20 від 20.05.2020р. відділом з питань перерахунку пенсій №1 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було повторно розглянуто її заяву від 31.01.2020р. №1296, щодо переходу на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка. За результатами повторного розгляду заяви відповідач знову дійшов висновку, що оскільки згідно з пунктом 2.3 Порядку подання та оформлення документів для (призначення) перерахунку пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", при призначенні пенсії по втраті годувальника необхідно надати довідку про спільне проживання (реєстрацію), проте в довідках про взяття на облік ВПО №1201-685982 від 12.10.2015 року, №686252 від 14.12.2016 року зазначено, що заявник (утриманець) та годувальник мають різні місця реєстрації. За таких обставин, ОСОБА_1 відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника.
Не погоджуючись з повторною відмовою відповідача у переведенні позивача на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, ОСОБА_1 звернулася до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно із статтею 92 Основного закону виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, (далі - Закон №1058-ІV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.9 Закону №1058-ІVодним із видів пенсійних виплат є пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частинами першою та другою статті 10 Закону №1058-IV визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Зі змісту наведеного слідує, що особа, яка одночасно має право на декілька видів пенсії, може обрати один вид пенсії шляхом подання відповідної заяви. Таке переведення здійснюється на підставі документів з дня подання заяви відповідно до чинних на момент такого переведення положень законодавства.
Відповідно до статті 36 Закону №1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Згідно з ч.2 ст.36 Закону №1058-ІV непрацездатними членами сім'ї є чоловік, дружина, батько, мати якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку.
Відповідно до ч.3 ст.36 зазначеного Закону до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
Згідно з пунктом 2.3 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу. Також надаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи); 2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; 3) довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності); 4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт внесення до цього реєстру інформації про безвісне зникнення особи, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, отримана в порядку, передбаченому статтею 15 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти»; 5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; 7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; 8) документи про місце проживання (реєстрації); 9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; 10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника); 11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).
Відповідно до пункту 2.11 розділу ІІ Порядку №22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім'ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_2 , досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, та отримувала пенсію за віком, а тому у розумінні приписів ч.2 ст.36 Закону №1058-ІV є непрацездатним членом сім'ї померлого ОСОБА_2 .
Судом також встановлено та відповідачем не заперечується, що ОСОБА_2 на день смерті був пенсіонером та отримував пенсію за віком, призначену на пільгових умовах.
Відповідно до наданої ОСОБА_1 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 12.10.2015 р. №1201-685982, позивач постановлена на облік як внутрішньо переміщена особа, фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 .
Вказана адреса є адресою фактичного місця проживання позивача, що відповідачем визнається.
Дійсно, померлий чоловік позивача - ОСОБА_2 , відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 14.12.2016 р. №686252, мав фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .
Водночас, як слідує з листа Департаменту по роботі з активами Головного архітектурно-планувального управління Дніпровської міської ради «Про надання інформації» №12/19-3 від 11.01.2020 року, за даними містобудівного кадастру та Адресного плану міста розпорядженням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 25.01.1989р. 14/4-р «Об отмене распоряжения от 21.08.81 289р» житловим будинкам у мікрорайоні «Сокіл» були присвоєнні нові адреси, а саме: житловому будинку по АДРЕСА_3 ) була присвоєна нова адреса - АДРЕСА_4 .
Крім того, як встановлено в рішенні суду від 20 травня 2020 року у справі №160/3327/20, яке набрало законної сили 07 серпня 2020 року: «….позивачем також надано лист Департаменту по роботі з активами Головного архітектурно-планувального управління Дніпровської міської ради №12/19-3 від 11.01.2020 року, з якого можливо встановити реєстрацію місця проживання позивача та її померлого чоловіка за однією адресою. Необхідно зауважити, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. За таких обставин, суд вважає, що у відповідача не було підстав відмовляти у задоволенні заяви виключно у зв'язку з тим, що у довідці про взяття на облік ВПО, заявник та годувальник мають різні місця реєстрації, без встановлення усіх фактичних обставин та наданих до розгляду документів, а відтак, така відмова є протиправною.»
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Також суд бере до уваги інформацію викладену у листі Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур від 13.01.2020р. №5/5-6, щодо того, що 23.01.2018р. прийнято рішення виконавчого комітету міської ради № 27 (зі змінами), яким затверджено Порядок видачі довідок про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб. Пунктом 1.4 цього рішення затверджено графік передачі картотек та інших архівних документів житлово-експлуатаційними організаціями, іншими підприємствами, установами та організаціями, що забезпечували або забезпечують ведення картотек з питань реєстрації фізичних осіб до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради. Припинення повноважень житлово-експлуатаційних організацій, інших підприємств, установ та організацій щодо видачі довідок про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб відбувається з моменту передачі картотек з питань реєстрації фізичних осіб та інших архівних документів до Департаменту. Проте, картотека з питань реєстрації фізичних осіб за адресою: АДРЕСА_5 станом на 11.01.2020 року - відсутня.
Отже, судом встановлено, що за наведених обставин, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовляючи позивачеві у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, як при первинному, так і при повторному розгляді її заяви від 31.01.2020 р., діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також без врахування висновків суду, викладених у рішенні від 20 травня 2020 року у справі №160/3327/20.
Суд зауважує, що відповідно до пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відтак, оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, оформлене листом від 22.09.2020 р. №0400-0306-8/84480, є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимог в цій частині - задоволенню.
Суд також зауважує, що в рішенні від 31.07.2003р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Відповідно до п. п. 2, 4, 10 ч. ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За правилами ч.ч.3-4 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Аналіз наведених норм доводить, що законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки.
Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року справа № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Отже, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Суд наголошує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Отже суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Суд зауважує, що відповідно до приписів пунктів 4.3 та 4.7 Порядку №22-1 відповідач в межах розгляду відповідних заяв та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії, може прийняти два рішення:
1. рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України;
2. рішення про відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Враховуючи, що рішенням суду від 20 травня 2020 року у справі №160/3327/20 визнано протиправним та скасовано первинне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.02.2020 року №482/03.06.22 щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, проте, після повторного розгляду відповідачем даної заяви ОСОБА_1 від 31.01.2020 року останнім знову винесено рішення, оформлене листом від 22.09.2020р. №0400-0306-8/84480, про відмову у переведенні позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника з зазначенням аналогічних підстав відмови, при цьому, вказане рішення у цій справі також визнано судом таким, що є протиправним та підлягає скасуванню, то інших варіантів поведінки, окрім як прийняти протилежне рішення, відповідач не має.
Отже, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі її заяви від 31.01.2020 року та наданих до неї документів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, зважаючи, що відповідач не довів правомірність складеного ним рішення, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_6 ) у переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, оформлене листом від 22.09.2020р. №0400-0306-8/84480.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_6 ) на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на підставі її заяви від 31.01.2020 року та наданих до неї документів.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_6 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 14.12.2020 року.
Суддя О.М. Турова