проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"24" грудня 2020 р. Справа № 922/3532/20
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Радіонова О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу ПАТ “Укртелеком” в особі Харківської філії ПАТ “Укртелеком” (вх.3265) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.11.2020 (суддя Прохоров С.А., повний текст складено 06.11.2020), у справі №922/3532/20, винесену за результатами розгляду заяви про видачу наказу
заявник Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком"
боржник Комунальне некомерційне підприємство "Міська дитяча поліклініка № 15" Харківської міської ради
03.11.2020 до господарського суду Харківської області надійшла заява ПАТ "Укртелеком" вх. №3532/20 про видачу судового наказу на стягнення з КНП "Міська дитяча поліклініка № 15" Харківської міської ради 2659,80 грн заборгованості за договором про надання телекомунікаційних послуг №057308884/30527 від 21.02.2011, 37,25 грн пені, 267,38 грн. інфляційних втрат та 74,70 грн. - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.11.2020 відмовлено у задоволенні заяви № 922/3532/20 про видачу судового наказу на підставі п.1 ч.1 ст.152 ГПК України.
Вказана ухвала обґрунтована тим, що заявником не додано до заяви про видачу судового наказу її копії з доданими до неї документами для надіслання боржникові. Вказане, як зазначає місцевий господарський суд, свідчить про недотримання заявником вимог п.4 ч.3 ст.150 ГПК України. Господарський суд Харківської області в оскаржуваній ухвалі зазначив про те, що за відсутності копії заяви про видачу судового наказу та доданих до неї документів, суд не має можливості в порядку ч.2 ст.156 ГПК України надіслати боржникові ці документи разом із копією судового наказу. Крім того, суд першої інстанції послався на те, що він не може самостійно виготовити копію заяви про видачу судового наказу та доданих до неї документів, оскільки додані заявником до заяви документи не є оригіналами, а засвідченими копіями.
ПАТ “Укртелеком” в особі Харківської філії ПАТ “Укртелеком” із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодилося, звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить цю ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.
В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що при поданні заяви про видачу судового наказу ним було дотримано вимоги ст.150 ГПК України, а нормами процесуального законодавства не передбачено обов'язку заявника додавати до заяви про видачу судового наказу копії такої заяви для боржника. Крім того, апелянт вважає безпідставними висновки суду про неможливість виготовлення ним копій заяви та доданих до неї документів, оскільки процесуальним законодавством передбачено обов'язок засвідчувати копії документів, які надаються суду. Натомість, обов'язку засвідчувати копії документів, які виготовляються для сторони судового процесу, вимогами ГПК України не передбачено.
КНП " Міська дитяча поліклініка № 15" надало суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апелянта заперечує, зазначає про законність ухвали суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.11.2020 - залишити без змін.
Частиною 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини 1 статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Оскільки оскаржувана ухвала віднесена до вищезазначеного переліку ухвал суду першої інстанції, що підлягають перегляду апеляційним господарським судом без повідомлення (виклику) учасників справи, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
ПАТ “Укртелеком” в особі Харківської філії ПАТ “Укртелеком” звернулося до Господарського суду Харківської області із заявою про видачу судового наказу на стягнення з КНП "Міська дитяча поліклініка № 15" Харківської міської ради 2659,80 грн. заборгованості за договором про надання телекомунікаційних послуг №057308884/30527 від 21.02.2011, 37,25 грн. пені, 267,38 грн. інфляційних втрат та 74,70 грн. -3% річних.
До заяви було додано:
-платіжне доручення №16044 від 29.10.2020 про сплату судового збору (а.с.5);
-довіреність №4808 від 06.12.2019 (а.с.6-7);
-виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб (а.с.8);
-договір про надання телекомунікаційних послуг від 21.02.2020 з додатками та додаткову угоду до нього (а.с.9-20);
-рахунки - акти (а.с.21-26 );
-розрахунки суми заборгованості (а.с.27-31);
-витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб стосовно КНП "Міська дитяча поліклініка № 15" (а.с.32-39).
Згідно з частиною 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Порядок розгляду заяв в наказному провадженні врегульовано розділом ІІ Господарського процесуального кодексу України.
За приписами частин 1 та 2 статті 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
У статті 150 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги щодо форми та змісту заяви про видачу судового наказу.
Заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником (ч.1 ст.150 ГПК України).
За положеннями ч.2 ст.150 ГПК України, у заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Частиною 3 ст.150 ГПК України встановлено, що до заяви про видачу судового наказу додаються:
1) документ, що підтверджує сплату судового збору;
2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника;
3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;
4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до пункту частини 1 та 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
Як свідчать матеріали справи, заява ПАТ “Укртелеком” в особі Харківської філії ПАТ “Укртелеком” відповідала вимогам ч.2 ст.150 ГПК України.
До заяви були додані передбачені ч.3 ст.150 ГПК України документи, зокрема, платіжне доручення про сплату судового збору, довіреність на підтвердження повноважень представника на підписання заяви, договір про надання телекомунікаційних послуг від 21.02.2020 з додатками та додаткову угоду до нього (за якими пред'явлено вимоги), а також акти-рахунки та розрахунки заборгованості.
Вимогами ст.150 ГПК України не передбачено обов'язку заявника додавати до заяви про видачу наказу копії заяви про видачу судового наказу та додані до неї документи для їх надіслання судом боржнику.
За положеннями п.4 ч.3 ст.150 ГПК України заявник має право додати до заяви інші документи або їх копії, які підтверджують обставини, якими обґрунтовано вимоги.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовано вимоги, заявником надано суду акти-рахунки та розрахунки заборгованості.
Водночас, в розумінні п.4 ч.3 ст.150 ГПК України копія заяви про видачу судового наказу не є «іншим документом, що підтверджує обставини», оскільки в ній викладено матеріально-правові вимоги заявника та їх нормативне обґрунтування.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про невиконання заявником вимог п.4 ч.3 ст.150 ГПК України.
Відповідно до ч.2 ст.156 ГПК України, одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом із доданими до неї документами.
Отже, обов'язок з надсилання копії заяви про видачу судового наказу разом із доданими до неї документами процесуальним законом покладено на суд.
Разом з тим, в ст.150 ГПК України не передбачено обов'язку заявника надавати ці копії.
Відповідно до ч.2 ст.91 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ч.4 ст.91 ГПК України).
Подана суду заява про видачу судового наказу є оригіналом документу, а отже, із нього можливо виготовити копію та засвідчити її в установленому законодавством порядку для надіслання боржникові.
Додані до заяви про видачу судового наказу документи містять слова "Згідно з оригіналом", назву посади, особистий підпис особи, яка засвідчила копії, її ініціали та прізвище, дату засвідчення копії.
Отже, надані заявником документи засвідчені у відповідності до вимог пунктів 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55).
При вирішенні питання про видачу судового наказу судом буде надана оцінка вказаним доказам на предмет їх належності, допустимості та достовірності.
У разі якщо за результатами розгляду заяви ПАТ “Укртелеком” в особі Харківської філії ПАТ “Укртелеком” суд першої інстанції дійде висновку про наявність підстав для видачі судового наказу, колегія суддів не вбачає процесуальних перешкод для виконання судом першої інстанції вимог ч.2 ст. 156 ГПК України шляхом виготовлення копій документів, наданих заявником суду з дотриманням вимог ГПК України, для їх надіслання боржникові.
Враховуючи наведене, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про неможливість виконання ним вимог ч.2 ст.156 ГПК України у зв'язку із неподання заявником суду разом заявою про видачу судового наказу копій доданих до неї документів для надіслання боржнику.
Посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на положення ст.92 ГПК України є безпідставним, оскільки ця норма регулює порядок повернення оригіналів доказів за письмовою заявою сторони та не стосується спірного питання.
З огляду на наведене, Господарський суд Харківської області дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу на підставі п.1 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні від 04.12.1995 у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Доводи апеляційної скарги ПАТ “Укртелеком” в особі Харківської філії ПАТ “Укртелеком” знайшли своє підтвердження під час апеляційного провадження.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги ПАТ “Укртелеком” в особі Харківської філії ПАТ “Укртелеком” та скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 06.11.2020 року у цій справі з передачею заяви ПАТ “Укртелеком” в особі Харківської філії ПАТ “Укртелеком” на розгляд до суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія зазначає, що розподіл судових витрат, понесених ПАТ “Укртелеком” в особі Харківської філії ПАТ “Укртелеком” у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, повинен бути здійснений судом першої інстанції за наслідками вирішення питання про видачу судового наказу.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.270, 271, п.6 ч.1 ст.275, п.4 ч.1 ст.280, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ПАТ “Укртелеком” в особі Харківської філії ПАТ “Укртелеком” задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.11.2020 року у справі №922/3532/20 скасувати.
Заяву ПАТ “Укртелеком” в особі Харківської філії ПАТ “Укртелеком” про видачу судового наказу направити на розгляд до Господарського суду Харківської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст.ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 24.12.2020р.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя О.О. Радіонова