проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"21" грудня 2020 р. Справа № 922/2274/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А., суддя Тарасова І.В.
за участю секретаря судового засідання Діденко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. № 3061 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2020 у справі №922/2274/19 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Новіковою Н.А., повний текст рішення складено 15.10.2020)
за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3, м. Харків, в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків,
до Акціонерного товариства “Скай Банк”, м.Київ,
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 1 986 266,71 грн,
Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернуся до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства “Скай Банк” безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 1 986 266,71 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у період з 01.03.2017 по 31.05.2019 використовував земельну ділянку по вул. Плитковій 12, площею 0,4669 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. “А-1”, літ. “БШ-2” і не сплачував за користування плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти у розмірі орендної плати, які просить, на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, стягнути з АТ Скай Банк", як безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.10.2020 в позові відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на відсутність в матеріалах справи доказів того, що земельна ділянка за адресою м. Харків, вул.Плиткова, 12, площею 0,4669 га за період, за який нараховується орендна плата, була сформована як об'єкт цивільного права.
Заступник керівника Харківської обласної прокуратури з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2020 у справі № 922/2274/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов прокурора.
Скарга обґрунтована тим, що розмір безпідставно збережених коштів відповідачем за період з 01.03.2017 по 31.05.2019 нараховано Харківською міською радою як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності площею 0,4669 га, розташованої за адресою: вул.Плиткова, м.Харків, у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, тому позовні вимоги Харківської міської ради про стягнення з відповідача 1986266,77 грн ґрунтуються на вимогах закону. Судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам прокурора, що предметом вказаного позову є стягнення безпідставно збережених коштів, які відповідач зберіг за рахунок позивача, а ні земельна ділянка, як об'єкт, а ні права на неї, не є предметом даного судового розгляду.
Зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд застосував норму права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі №922/2417/19, де суд дійшов висновку, що правова норма (ст.181 ЦК України) закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Таким чином, у зв'язку з користуванням відповідачем нежитловими будівлями презюмується його користування спірною земельною ділянкою.
21.12.2020 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення (вх.№12824).
Прокурор у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач у судове засідання не прибув, про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 30.11.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції, яке повернулось до суду.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до Статуту ПАТ "Скай Банк" у редакції 2017 року, ПАТ "Скай Банк" є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ "Регіон-Банк" у зв'язку зі зміною найменування на підставі рішення загальних зборів акціонерів банку від 21.04.2017.
Відповідно до Статуту АТ "Скай Банк" (нова редакція), затвердженого річними загальними зборами акціонерів банку 23.04.2018, погодженого Національним банком України 01.06.2018, Акціонерне товариство "Скай Банк" є правонаступником всіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства "Скай Банк" у зв'язку зі зміною типу акціонерного товариства з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство та зміною найменування з Публічного акціонерного товариства "Скай Банк" на Акціонерне товариство "Скай Банк" на підставі рішення загальних зборів акціонерів банку від 23.04.2018.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 06.06.2019 №169466214, 28.02.2017 за Публічним акціонерним товариством "Регіон-Банк" (код ЄДРПОУ 09620081) на підставі договору іпотеки №06-1-05-70/з-1 від 23.12.2010, із внесеними змінами до нього, зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. “А-1”, загальною площею 2313,8 кв.м, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 12, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 236795463101.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 06.06.2019 №169465661, 28.02.2017 за Публічним акціонерним товариством "Регіон-Банк" (код ЄДРПОУ 09620081) на підставі договору іпотеки №06-1-05-70/з-1 від 23.12.2010, із внесеними змінами до нього, зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. “БШ-2”, загальною площею 687,6 кв.м, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 12, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 237024463101.
18.09.2018 головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Соколовим С.С. здійснено обстеження земельної ділянки по вул. Плитковій, 12 у м. Харкові за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки, в якому зафіксовано, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за ПАТ "Регіон-Банк" (ЄДРПОУ 09260081) по вул. Плитковій, 12 у м. Харкові з 28.02.2017 зареєстровано право власності на нежитлові будівлі літ. “А-1”, загальною площею 2313,8 кв.м та літ. “БШ-2”, загальною площею 687,6 кв.м на підставі договору іпотеки №06-1-05-70/з-1 від 23.12.2010, договорів про внесення змін до договору іпотеки №№1, 2, 3, 4, 5, 6. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у юридичної особи по коду ЄДРПОУ 09260081 зареєстровано Акціонерне товариство "Скай Банк". АТ "Скай Банк" з 28.02.2017 та по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,4669 га по вул. Плитковій, 12 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею 0,4669 га по вул. Плитковій, 12 у м. Харкові розташовані нежитлові будівлі, право власності на які зареєстроване за ПАТ "Регіон-Банк". Земельна ділянка площею 0,4669 га по вул. Плитковій, 12 у м. Харкові використовується АТ "Скай Банк" для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель. Площа земельної ділянки відповідно до її меж складає 0,4669 га. Межі земельної ділянки визначені відповідно до меж паркану.
Визначені за результатами геодезичної зйомки координати земельної ділянки оброблені та сформовані в електронному файлі у форматі “.shp” для подальшого отримання розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова даних про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки.
25.03.2019 головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Соколовим С.С. здійснено обстеження земельної ділянки по вул. Плитковій, 12 у м. Харкові за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки, в якому зафіксовано, що АТ "Скай Банк" з 28.02.2017 та по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,4669 га по вул. Плитковій, 12 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Земельна ділянка площею 0,4669 га по вул. Плитковій, 12 у м. Харкові використовується АТ "Скай Банк" для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.
З листа Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 16.04.2019 №922/116-19 вбачається, що станом на 29.12.2012 за ПАТ "Регіон-Банк" у відділі не обліковуються документи, що посвідчують право власності або право користування на земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 12.
Згідно листа Східного управління ГУ ДФС у Харківській області №10427/9/20-40/58-05-18 від 02.04.2019 АТ "Скай Банк" не обліковується у Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (Індустріальний район) платником плати за землю з юридичних осіб за земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 12. Інформація стосовно оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 12 з Департаменту земельних відносин ХМР та Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області до ГУ ДФС у Харківській області не надходила.
Відповідно до договору оренди майна №01-03/1 від 01.03.2019 АТ "Скай Банк" передало ТОВ «Торговий дім «Сталь-А» у тимчасове платне користування (оперативну оренду) нежитлові будівлі літ. “А-1”, загальною площею 2313,8 кв.м та літ. “БШ-2”, загальною площею 687,6 кв.м (з усіма інженерними комунікаціями), які розташовані по вул. Плитковій, 12 у м. Харкові.
Листом №09-02/835 від 25.04.2019 АТ "Скай Банк" повідомило, що правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій розташовані нежитлова будівля літ “БШ-2”, загальною площею 687,6 кв.м, та нежитлова будівля літ. “А-1”, загальною площею 2313,8 кв.м, за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 12, у АТ "Скай Банк" відсутні у зв'язку з не оформленням прав на земельну ділянку попереднім власником.
До матеріалів справи прокурором надано план зйомки земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 12, проведеної ТОВ «Геодезично-вишукувальним центром», відповідно до якого площа земельної ділянки складає 0,4669 га. Розрахунок розміру орендної плати здійснено прокурором саме з даного розміру.
Як зазначає прокурор, АТ "Скай Банк" з 28.02.2017 та по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,4669 га без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав та, відповідно, не сплачує платежів за її використання, відповідно до встановленого законодавчими актами розміру.
Також прокурор зазначає, що відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата. Таким чином, підприємство володіє нежитловими будівлями, які знаходяться на спірній земельній ділянці, а з моменту виникнення права користування на вказане нерухоме майно у АТ "Скай Банк" виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідні земельні ділянки, які знаходяться під нерухомим майном. Відповідач, безпідставно використовує спірну земельну ділянку та зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі, а Харківська міська рада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати). Тобто, відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати АТ "Скай Банк" за рахунок Харківської міської ради. У зв'язку з чим Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання АТ "Скай Банк" вищезазначеної земельної ділянки без правовстановлюючих документів у період з 01.03.2017 по 31.05.2019, відповідно до якого АТ "Скай Банк" під час використання нежитлової будівлі літ. “А-1”, загальною площею 2313,8 кв.м та літ. “БШ-2”, загальною площею 687,6 кв.м по вул. Плитковій, 12 у м. Харкові безпідставно збережено кошти за орендну плату за землю за період: з 01.03.2017 по 31.12.2017 у розмірі 620709,30 грн, за період з 01.01.2018 по 31.07.2018 у розмірі 434496,51 грн, за період з 01.08.2018 по 31.05.2019 у розмірі 931060,90 грн.
Таким чином, як зазначає прокурор, АТ "Скай Банк" у період з 01.03.2017 по 31.05.2019 не сплачено за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі в сумі 1986266,71 грн, внаслідок чого зберегло у себе майно - грошові кошти.
15.07.2019 керівник Харківської місцевої прокуратури №3 направив Харківському міському голові повідомлення в порядку ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» №04-24-1962вих19, в якому повідомив про намір звернутися до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради з позовом про стягнення з АТ "Скай Банк" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Згідно зі статтею 131 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (частина перша); організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом (частина друга).
Таким чином, Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Повноваження прокуратури, у тому числі щодо представництва інтересів держави в суді, встановлені Основним Законом України, не можуть бути передані законом будь-яким іншим державним органам.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).
Харківською міською радою з часу встановлення факту порушень вимог законодавства при використанні АТ "Скай Банк" спірної землі (лютий 2017 року) до теперішнього часу не вживались заходи представницького характеру щодо стягнення з позивача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у вигляді орендної плати та відповідні позови до підприємства з цим же предметом та з цих же підстав до судів не пред'являлись. Факт протиправного та безоплатного використання земель комунальної власності порушує інтереси держави в особі Харківської міської ради, як їх власника щодо реалізації передбаченого ч.1 ст.319 ЦК України права вільно, у встановленому законом порядку, розпоряджатися ними через уповноважений орган місцевого самоврядування, тому прокурор, керуючись ст.23 Закону України «Про прокуратуру», звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.07.2019 повернуто позовну заяву заступнику керівника Харківської місцевої прокуратури №3, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для представництва інтересів держави прокурором в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру».
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.07.2019 у справі №922/2274/19 скасовано, справу направлено до подальшого розгляду до Господарського суду Харківської області.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Харківська міська рада є самостійним органом місцевого самоврядування та відповідно до законодавства у свої структурі має відповідні підрозділи, які здійснюють представництво та захист інтересів останньої в суді. Починаючи з 18.09.2018 Харківська міська рада мала можливість для підготовки та звернення до господарського суду за захистом свого порушеного права, що не було реалізовано включно до моменту подачі вказаного позову Харківською місцевою прокуратурою №3 - 18.07.2019. Як зазначено в постанові, вказане свідчить про невиконання Харківською міською радою активних дій спрямованих на звернення до господарського суду з позовом про усунення порушень земельного законодавства протягом 10 місяців. Дотримання належного економічного регулювання земельних відносин, забезпечення надходження платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах безпосередньо належить до інтересів держави. В ході проведення судового засідання прокуратурою Харківської області було надано належним чином засвідчену копію повідомлення про звернення прокурора з позовом до суду за вих. №04-24-1962вих-19 від 15.07.2019, на якому міститься печатка канцелярії Харківської міської ради з відображенням дати отримання кореспонденції - 15.07.2019 та підпису уповноваженої особи на приймання документації. Вказаним підтверджується отримання 15.07.2019 Харківською міською радою повідомлення про звернення прокурора з позовом до суду за вих. №04-24-1962вих-19, а також дотримання прокурором порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" як підстави для представництва інтересів держави.
Постанова Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 набула чинності та не оскаржувалась.
Відповідно до п.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Положеннями статті 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).
Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладання договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними (зазначена позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.
Предметом позову у цій справі є стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщений.
Відповідно до частини першої, четвертої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
За змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права.
Як свідчать матеріали справи, право власності на нежитлові будівлі, а саме: нежитлова будівля літ “БШ-2”, загальною площею 687,6 кв.м., та нежитлова будівля літ. “А-1”, загальною площею 2313,8 кв.м., по вул. Плиткова, 12 у м. Харкові зареєстровано за ПАТ “Регіон-Банк” (правонаступником якого є АТ "Скай Банк") на підставі договору іпотеки №06-1-05-70/з-1 від 23.12.2010, із внесеними змінами до нього.
Тобто, відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці.
Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема укладення відповідного договору оренди з позивачем та державної реєстрації такого права на відповідну земельну ділянку.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Водночас за змістом визначення, наведеного у частині першій статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Як встановлено положеннями частин першої, третьої, четвертої, дев'ятої статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Про необхідність застосування статті 79-1 Земельного кодексу України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 02.06.2020 у справі №922/2417/19, в яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з даним позовом мав надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України «Про оренду землі» у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).
Заявлені в даній справі позовні вимоги стосуються стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою по вул. Плитковій, 12 у м. Харкові площею 0,4669 га, межі якої вирахувані з урахуванням плану зйомки земельної ділянки, проведеної ТОВ «Геодезично-вишукувальним центром», що належить відповідачу, шляхом складання акту обстеження земельної ділянки, за відсутності доказів формування спірної земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав у порядку, встановленому статтею 791 Земельного кодексу України.
Водночас, основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення, зокрема, розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності проводиться нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Однак, прокурором не надано до суду витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку займає відповідач. Наданий прокурором розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати зроблений без урахування даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Таким чином, з наданого розрахунку неможливо встановити, чи правильними є застосовані останнім коефіцієнти, площа та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені в якості вихідних даних для розрахунку розміру орендної плати, заявленої до стягнення прокурором.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на неврахування судом правового висновку, викладеного, зокрема у постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі №922/2417/19, з огляду на те, що у вказаній справі земельна ділянка була сформована та мала кадастровий номер, а розрахунок розміру безпідставно збережених товариством коштів у розмірі орендної плати було здійснено Харківською міськрадою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого Відділом у м.Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Крім того, у п.35 наведеної постанови Верховний Суд наголосив, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Харківська міськрада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
Проте, оскільки Витягу з нормативно-грошової оцінки прокурором в порушення ст. 74 ГПК України не надано, з 01.03.2017 по 31.05.2019 земельна ділянка за адресою м. Харків, вул. Плиткова, 12, площею 0,4669 га не була сформована як об'єкт права оренди, приймаючи до уваги неможливість визначення площі земельної ділянки, з огляду на відсутність доказів щодо нормативної грошової оцінки необхідної для визначення розміру заявлених позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про необґрунтованість та безпідставність розрахунків прокурора.
Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Харківської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2020 у справі №922/2274/19 без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2020 у справі №922/2274/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 24.12.2020.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.А. Пуль
Суддя І.В. Тарасова