вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" грудня 2020 р. Справа№ 910/6022/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Кропивної Л.В.
при секретарі: Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Денисюк О.І., дов. від 01.10.2020 року
від відповідача: Лопатнікова А.В., дов. від 05.03.2020 року №1180-К-Н-О
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2020 року
у справі №910/6022/20 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Розетка.УА"
до акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
про стягнення 26 417,39 грн., -
У квітні 2020 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Розетка.УА" звернувся до господарського суду м. Києва з позовом, в якому просив стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на його користь проценти за користування безпідставно списаними грошовими коштами у розмірі 12 851,74 грн. та пеню за списання коштів з рахунку платника без законних підстав у розмірі 13 565,65 грн., всього 26 417,39 грн., судовий збору в 2 102,00 грн., витрати на правничу допомогу 5 000.00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.08.2020 року у справі №910/6022/20 позов задоволено повністю: стягнуто з акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Розетка.УА" проценти у розмірі 12 851.74 грн., пеню в розмірі 13 565.65 грн., 2 102.00 грн. судового збору, 5 000.00 грн. витрат на правову допомогу.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції вказав на те, що банк списав кошти з рахунку платника без законних підстав, має сплатити позивачу проценти за користування безпідставно списаними грошовими коштами та пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена банком по короткострокових кредитах, за кожний день, починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу .
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2020 року у справі №910/6022/20 повністю і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено без дослідження всіх обставин справи, не надано належної оцінки запереченням та доказам відповідача. Висновок суду про задоволення позовних вимог є необґрунтованим, оскільки не містить жодного мотивування та розрахунку розміру процентів та пені, що стягнуті з відповідача. Суд першої інстанції помилково взяв до уваги розрахунок відсотків позивача, оскільки у останнього безпідставно застосовано ставку за овердрафтом 17,5%, але в даному випадку між сторонами відсутні відносини за овердрафтом, а відсотки нараховуються за кожен день окремо на підставі норми закону, а не за період в цілому виходячи з умов овердрафту.
Окрім того, зазначив, що незнання дати повернення коштів не є підставою для визнання поважною причини пропуску позивачем строку давності для стягнення пені. Спеціальний строк позовної давності для звернення до суду із вимогами про стягнення пені сплив до звернення позивача в суд. Витрати на правничу допомогу стягнуті судом на підставі договору про надання абонентських юридичних послуг № 1-01/12/18 від 01.12.2018, додаткової угоди № 4 від 01.05.2019 до цього договору, які не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги безпосередньо у справі №910/6022/20.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/2644/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А. (доповідач у справі), судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі №910/6022/20 та призначено справу до розгляду на 13.10.2020 року.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити: рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Представник позивача зазначив на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.12.2013 товариство з обмеженою відповідальністю "Розетка.УА" (Клієнт) звернулося до позивача (Банк) із заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, підписанням якої приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (розміщені на сайті банку www.pb.ua), тарифів Банку, які разом із цією анкетою складають договір банківського обслуговування. На підставі Заяви про відкриття поточного рахунку від 10.12.2013 банк відкрив позивачу поточний рахунок № НОМЕР_1 , валюта - українська гривня.
06.06.2018 року відповідачем списано з рахунку позивача грошові кошти у розмірі 43 281.00 грн. на підставі меморіального ордеру № 10606Д004Т від 06.06.2018.
В подальшому, рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2019 у справі № 910/16179/18, що залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 - позов про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно одержаних коштів у розмірі 43 281.00 грн. задоволено повністю.
Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України зазначені обставини не потребують повторного доказування.
20.03.2020 року платіжним дорученням № 7197 від 19.03.2020 року (а.с. 26) на рахунок позивача Печерським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перераховано стягнуті з відповідача у виконавчому провадженні №61493715 кошти у розмірі 45 043.00 грн.
Позивач листами від 09.01.2020, 27.01.2020 (а.с. 16-18, а.с. 19-21) звернувся до відповідача з вимогою сплатити йому проценти за користування безпідставно списаними грошовими коштами та надати інформацію щодо розміру процентної ставки, що встановлена банком по короткострокових кредитах в період з 06.06.2018 р. по день надання відповіді.
Відповідач листами від 14.01.2020 (а.с. 22), 02.03.2020 (а.с. 23) вимогу про сплату процентів за користування безпідставно списаними грошовими коштами зазначив, що у нього відсутні правові підстави для сплати процентів, оскільки він діяв виключно в рамках чинного законодавства України. При цьому, на вимогу щодо надання інформації запропонував позивачу самостійно ознайомитись із розмірами процентної ставки, що встановлена банком по короткострокових кредитах в період з 06.06.2018 р. на офіційному сайті банку у мережі Інтернет.
Оскільки відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» відмовився сплатити процента та пеню за безпідставне списання банком з рахунку клієнта грошових коштів, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення процентів в розмірі 12 851, 74 грн. на підставі ст. 1073 ЦК України та пені в розмірі 13 565,65 грн. відповідно до вимог пункту 32.3.2 статті 32 ЗУ «Про платіжні системи в Україні».
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав на те, що банк, що списав кошти з рахунку платника без законних підстав, має сплатити позивачу проценти за користування безпідставно списаними грошовими коштами та пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу.
Проте колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Частиною першою статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка.
Підстави списання грошових коштів з рахунку визначені ст. 1071 ЦК України, відповідно до якої банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження, грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках , встановлених законом чи договором між банком та клієнтом.
Згідно статті 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 2 статті 1070 ЦК України також передбачена сплата банком процентів за користування грошовими коштами клієнта у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу. Розмір процентів на банківський вклад встановлений частиною 1 статті 1061 ЦК України на рівні облікової ставки Національного банку України.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення відсотків в розмірі 12 851, 74 грн. суд першої інстанції визнав обґрунтованим розрахунок процентів позивача, який за відсутності визначення договором банківського рахунку розміру процентів за користування грошовими коштами клієнта провів розрахунок процентів в розмірі облікової ставки Національного банку за період з 06.06.2018 року по 13.03.2020 в розмірі 12 851,74 грн.
За позицією відповідача сума процентів повинна становити 07,73 грн., оскільки у банка наявний вклад «до запитання» («на вимогу»), доказами чого є додані до відзиву «паспорт (інформація) з сайту відповідача про банківський вклад «До запитання» та «витяг з протоколу Комітету управління активами і пасивами відповідача».(а.с. 80-92).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 13 грудня 2010 року у справі № 3-58гс10: від 14 березня 2011 року у справі № 3 -13гс 11 та від 06. червня 2011 року у справі № 3-51 гс 11, за відсутності визначення договором банківського рахунку розміру процентів за користування банком грошовими коштами клієнта та у разі неприйняття банком вкладів на вимогу, банк зобов'язаний сплатити клієнту проценти в розмірі облікової ставки Національного банку України.
Такий же висновок щодо обґрунтованості застосування процентів у розмірі облікової ставки НБУ за безпідставне списання грошових коштів за відсутності встановлення розміру процентів у договорі рахунку, був підтверджений Верховним Судом у постановах від 15 ? 2018 ( 904/1243/17) 11 2019 ( 751/631/17).
Докази, надані відповідачем в підтвердження ставки по вкладу (депозиту) «до запитання» щодо розміру процентних ставок 0,01 річних, а саме інформація про істотні характеристики послуги банківського вкладу (депозиту), (а.с. 80-85) колегією суддів не приймаються, оскільки зазначені ставки як зазначено в пункті 2 діють з 13.05.2020 року, а тому не можуть підтверджувати розмір за період з 06.06.2018 року по 13.03.2020.
Також необґрунтованим є посилання відповідача на витяг із протоколу Комітету управління активами і пасивами відповідача (а.с. 86), оскільки останній містить посилання на встановлення в банку процентних ставок по знов укладеним та пролонгованим вкладам фізичних осіб по рахунку «до запитання» - 0,01 річних, в той час як позивачем у даній справі є юридична особа.
Отже, приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України про прийняття банком вкладів на вимогу та розмір процентів за такими вкладами, тому правомірним є висновок суду першої інстанції про зобов'язання сплатити проценти в розмірі облікової ставки Національного банку України.
За період з 06.06.2018 по 12.07.2018, облікова ставка 17%, днів - 37
43281,00х17х37:365:100=745,86 грн.
За період з 13.07.2018 по 06.09.2018, облікова ставка 17,5%, днів - 56
43281,00х17,5х56:365:100=1162,07 грн.
За період з 07.09.2018 по 25.04.2019, облікова ставка 18%, днів - 231
43281,00х18х231:365:100=4 930,48 грн.
За період з 26.04.2019 по 18.07.2019, облікова ставка 17,5%, днів - 84
43281,00х17х84:365:100=1 743,10 грн.
За період з 19.07.2019 по 05.09.2019, облікова ставка 17%, днів - 49
43281,00х17х49:365:100=987,76 грн.
За період з 06.09.2019 по 24.10.2019, облікова ставка 16,5%, днів - 49
43281,00х16,5х49:365:100=958,70 грн.
За період з 25.10.2019 по 12.12.2019, облікова ставка 15,5%, днів - 49
43281,00х15,5х49:365:100=900,60 грн.
За період з 13.12.2019 по 30.01.2020, облікова ставка 13,5%, днів - 49
43281,00х13,5х49:365:100=782,25 грн.
За період з 31.01.2020 по 12.03.2020, облікова ставка 11%, днів - 42
43281,00х11х42:365:100=546,33 грн.
За період з 13.03.2020 по 20.03.2020, облікова ставка 10%, днів - 8
43281,00х10х8:365:100=94,60 грн.
Розмір процентів за користування безпідставно списаними грошовими коштами за вказані періоди складає 12851,74 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 13 565, 65 грн. на підставі пункту 32.3.2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» колегія суддів зазначає на наступне.
Звертаючись з позовними вимогами про стягнення пені, позивач зазначав на те, що банк списав кошти без законних підстав та має сплатити пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.
Неустойкою ( штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення згідно з вимогами ч. 1,3 ст. 549 ЦК України.
Відповідно до п. 2.37. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджено Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976): банк, з вини якого кошти списано з рахунку неналежного платника, зобов'язаний повернути на рахунок цього платника помилково списану суму, за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у визначеному законодавством України розмірі, якщо договором не передбачено іншу відповідальність.
Пунктом 32.3.2. статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що, у разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов'язаний переказати за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.
У разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач, розраховуючи суму пені, застосовував ставку за овердрафтом 17,5% обґрунтовуючи це тим, що з його сторони є умови щодо строку використання коштів клієнтом за овердрафтом. Проте, в даному випадку між сторонами спору відсутні правовідносини за овердрафтом, а пеня нараховується за кожен день окремо на підставі норми Закону, а не за період в цілому виходячи з умов овердрафту.
Таким чином, розрахунок пені ТОВ «Розетка» за ставкою по овердрафту в розмірі 17,5 % за період з 06.06.2018 року по 20.03.2020 року є необґрунтованим та безпідставним та таким, що суперечить ст.32.3.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Окрім того, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що причини пропуску строку позовної давності спричинені тривалим набранням законної сили судовим рішенням у справі № 910/16179/18 про стягнення безпідставно списаних грошових коштів та повернення їх на рахунок позивача у виконавчому провадженні № 61493715 (20.03.2020 року платіжним дорученням № 7197 від 19.03.2020 року) є поважними, однак колегія суддів не погоджується з такими доводами зважаючи на наступне.
Згідно вимог ч. 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частинами 2 та 3 статті 264 Цивільного кодексу України визначено позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Предметом розгляду справи № 910/16179/18 були позовні вимоги про стягнення суми основного боргу, стягнення пені або її частини не заявлялись та відповідно не розглядались.
При цьому, колегія суддів зазначає, що штрафні санкції, в тому числі пеня, за своєю правовою природою не є частиною основного боргу, а є мірою відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 29.05.2018 року у справі № 911/4235/16, у якому зазначено, що доводи скаржника про переривання строку позовної давності у зв'язку із зверненням до суду про стягнення основної заборгованості не є підставою для переривання строку позовної давності в розумінні ст.264 ЦК України, оскільки як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, предметом позову у справі, що переглядається є не частина вимоги ( частина суми основного боргу), а окремий предмет позову - штрафні санкції, які за своєю правовою природою не є частиною основного боргу, а є мірою відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що спеціальний строк позовної давності для звернення до суду із вимогами про стягнення пені, про застосування якого заявлено стороною у спорі (а.с. 74), за кожний день окремо сплинув 29.04.2020 року, що є підставою для відмови у позові в частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 13 565, 65 грн. (ч.4 ст.267 ЦК України).
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції стягнув 5 000 грн. витрат на правову допомогу.
Згідно із статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З урахуванням наданих господарському суду першої інстанції доказів про укладення позивачем з адвокатом Вакуленком Сергієм Володимировичем договору про надання абонентських юридичних послуг № 1-01/12/18 від 01.12.2018, додаткової угоди № 4 від 01.05.2019 до цього договору, з урахуванням співмірності суми витрат зі складністю справи, в межах якої позивачем отримано адвокатські послуги, об'єм роботи проведеної адвокатом під час розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів вважає, співмірним стягнення з відповідача витрат позивача з оплати професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 3000 грн.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2020 року у справі №910/2644/20 підлягає скасуванню в частині стягнення пені в розмірі 13 565,65 грн.
Судові витрати (судовий збір) розподіляється пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281- 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2020 року у справі №910/6022/20 задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2020 року у справі №910/6022/20 скасувати в частині стягнення пені в розмірі 13 565,65 грн.,
відмовити в задоволені позовних вимог щодо стягнення пені.
В частині стягнення витрат на правову допомогу змінити стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул.. Грушевського, 1д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗЕТКА.УА» (01103, м. Київ, вул. Дружби Народів, буд.8а, код ЄДРПОУ 37193071) витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн.
В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2020 року у справі №910/6022/20 залишити без змін.
Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул.. Грушевського, 1д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗЕТКА.УА» (01103, м. Київ, вул. Дружби Народів, буд.8а, код ЄДРПОУ 37193071) судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1 022,41 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗЕТКА.УА» (01103, м. Київ, вул. Дружби Народів, буд.8а, код ЄДРПОУ 37193071) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул.. Грушевського, 1д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір за подачу за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 619,38 грн.
Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.
Матеріали справи №910/6022/20 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 24.12.2020.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
Л.В. Кропивна