вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" грудня 2020 р. Справа№ 50/25-б
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Грека Б.М.
Остапенка О.М.
Секретар судового засідання: Вознюк К.Л.
За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 09.12.2020.
Розглянувши заяву ТОВ "Крупець-Будінвест - С" про відвід судді Остапенка О.М. подану в межах розгляду апеляційної скарги Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2020
у справі № 50/25-б (суддя Чеберяк П.П.)
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "ЛІМ - Україна"
до Державної установи "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 07763913)
про банкрутство
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 в задоволенні клопотання Міністерства оборони України про закриття провадження у справі № 50/25-б відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Міністерство оборони України, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення по даній справі, поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 року у справі №50/25-б про відмову у задоволенні клопотання Міноборони про закриття провадження у справі, ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі №50/25-б.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Міністерство оборони України зазначило, що провадження у справі №50/25-б про банкрутство боржника триває понад дев'ять років, з них майже вісім років на стадії санації, щодо боржника неможливо застосувати процедуру санації або ліквідації, для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом та гарантування правової визначеності кредиторів відповідно до загальних процесуальних норм, а саме п. 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судом неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі №50/25-б.
У відповідності до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Грек Б.М., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду міста Києва 16.09.2020 у справі №50/25-б залишено без руху.
Через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від Міністерства оборони України надійшло клопотання про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 клопотання Міністерства оборони України про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №50/25-б задоволено. Поновлено Міністерству оборони України строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №50/25-б. Відкрито апеляційне провадження у справі №50/25-б за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 та призначено справу до розгляду на 09.12.2020 о 15 год. 15 хв.
08.12.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Спецмехбуд 21" надійшло клопотання про відкладення розгляду у справі №50/25-б.
Крім того, 08.12.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Спецмехбуд 21" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство заперечувало проти доводів апеляційної скарги, просило ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №50/25-б залишити без змін, а апеляційну скаргу Міністерства оборони України без задоволення.
В судовому засіданні 09.12.2020 представник ТОВ "Крупець-Будінвест - С" заявила усний відвід судді Остапенку О.М.
Інші учасники, поклалися на розсуд суду щодо вирішення заявленого відводу.
Згідно п. 7, п. 11 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Колегія суддів, розглянувши заяву про відвід судді: Остапенка О.М. дійшла висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" (Заява №7577/02) від 03.05.2007 суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
В рішенні у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 зазначено наступне. (104) Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ІІ) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах "Фей проти Австрії", від 24.02.1993, Series A N 255, пп. 28 та 30, та "Веттштайн проти Швейцарії", заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). (105) Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру", заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", п. 32, Reports 1996-III). (106) У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26.10.1984 у справі "Де Куббер проти Бельгії", Series A, №86). (107) Насамкінець, концепції незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (див. рішення у справі "Сасілор-Лормін проти Франції", заява №65411/01, п. 62, ECHR 2006-XIII).
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Стаття 38 ГПК України передбачає, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виключних випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Як було зазначено вище, подану заяву про відвід колегії суддів мотивовано, зокрема, наявністю, на думку заявника, обставин, що викликають сумніви у їх неупередженості.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Разом з тим, згідно абзацу 2 п.1.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
У Господарському процесуальному кодексі України не наведено вичерпного переліку обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді.
До таких обставин може бути віднесено перебування судді в особливих стосунках з особою, яка бере участь у справі. З огляду на оціночний характер цього поняття суд, розглядаючи заяву про відвід, повинен виходити з мотивів заяви про відвід і наявності доказів того, що такі стосунки можуть свідчити про упереджене ставлення судді щодо результату розгляду справи.
За твердженням заявника, суддя Остапенко О.М. вкотре, бере участь у розгляді справи №50/25-б.
На підставі наведеного, заявник стверджує, що справа № 50/25-б фактично розглядається одними і тими ж суддями, у яких вже сформована певна правова позиція щодо оцінки обставин цієї справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, судді Верховець А.А. та Остапенко О.М. приймали участь у даній справі під час прийняття постанови Київським апеляційним господарським судом від 28.03.2015 року, з розгляду постанови Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року у справі № 50/25-б припинено процедуру санації боржника; визнано Державну установу „70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Пилипенка В.В., вирішено інші процедурні питання, постановою Вищого господарського суду України від 13.06.2017 року Касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 року та постанову Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року у справі № 50/25-б скасовано, справу № 50/25-б передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Предметом зазначеного перегляду в апеляційному порядку, за наслідками розгляду яких було прийнято скасовану постанову, були вимоги про скасування постанови Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року у справі № 50/25-б припинено процедуру санації боржника; визнано Державну установу „70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Пилипенка В.В., вирішено інші процедурні питання.
Разом з тим, наразі Міністерство оборони України в апеляційному порядку оскаржує ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 року, якою в задоволенні клопотання Міністерства оборони України про закриття провадження у справі № 50/25-б відмовлено.
Таким чином, даний апеляційний розгляд не є за своєю суттю новим розглядом справи в розумінні ч. 3 ст. 36 ГПК України у новій редакції, з огляду на що відсутні підстави для відводу, а відповідні доводи скаржника є безпідставними.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі.
Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції.
Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
В рішенні у справі "Білуха проти України" (Заява №33949/02) від 09.11.2006 сказано: "стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Вказані в заяві доводи в обґрунтування відводу Пашкіної С.А. є безпідставними, оскільки фактично зводяться до незгоди сторони з висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання що не може бути підставою для відводу (частина 4 статті 35 ГПК України).
Водночас, згідно з п. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Розглянувши заяву представника ТОВ "Крупець-Будінвест - С" про відвід судді Остапенка О.М. суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки наведені заявником доводи їх обґрунтування в розумінні ст. ст. 35, 36 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути підставою для відводу суддів. Крім того, заява про відвід не містить даних про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні заяви представника ТОВ "Крупець-Будінвест - С" про відвід судді Остапенка О.М. у справі №50/25-б.
Відповідно до частин 8, 11 статті 39 ГПК України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи, за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 35, 36, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Відмовити у задоволенні заяви представника ТОВ "Крупець-Будінвест - С" про відвід судді Остапенка О.М. про відвід судді Остапенка О.М., від розгляду справи № 50/25-б.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді Б.М. Грек
О.М. Остапенко