Єдиний унікальний номер 234/15727/15-ц
Номер провадження 22-ц/804/3022/20
Єдиний унікальний номер 234/15727/15-ц Головуючий у 1 інстанції Ткачова С.М.
Номер провадження 22-ц/804/3022/20 Доповідач Корчиста О.І.
Іменем України
22 грудня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Корчистої О.І.
суддів: Космачевської Т.В., Мальованого Ю.М.
за участю секретаря Гуляєва М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу №234/15727/15-ц за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків за договором про фінансовий лізинг,
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»,
на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 03 липня 2020 року,
встановив:
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами посилаючись на те, що згідно рішення Краматорського міського суду від 07 жовтня 2019 року з нього стягнуто на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна», заборгованість за договором про фінансовий лізинг № 00003772 від 01 листопада 2011 року у розмірі 318410,48 гривень та судовий збір у розмірі 4776,15 гривень.
Постановою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року (справа № 234/13519/16-ц, провадження № 61-14512св18) встановлено, що договір про фінансовий лізинг №00003772 від 01 листопада 2011 року є нікчемним.
Йому не було відомо дані обставини, він вважав позивача добросовісним при укладанні договору. Просив рішення Краматорського міського суду від 07 жовтня 2019 року по справі №234/157/27/15-ц скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 03 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Краматорського міського суду від 07 жовтня 2019 року у зв'язку нововиявленими обставинами у справі №234/15727/15-ц за позовом ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків відповідно до договору про фінансовий лізинг № 00003772 від 01 листопада 2011 року задоволено.
Рішення Краматорського міського суду від 07 жовтня 2019 року у справі №234/15727/15-ц за позовом ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків відповідно до договору про фінансовий лізинг №00003772 від 01 листопада 2011 року, скасовано за нововиявленими обставинами та ухвалено нове рішення, яким в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «Порше Лізинг Україна», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 03 липня 2020 року, прийняти нове про задоволення позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» заборгованість за договором про фінансовий лізинг № 00003772 від 01 листопада 2011 року в розмірі 318410,48 гривень, витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 15 000 гривень, витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 10 800 гривень.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року по справі №203/5042/16-ц, від 11 березня 2020 року по справі №521/18511/16-ц, відповідно до яких відсутність висновків суду, щодо наявності чи відсутності заборгованості за договором про фінансовий лізинг та збитків свідчить про фактичне ухилення суду від вирішення спору по суті.
Також зазначає, що обставини, встановлені постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 грудня 2019 року по справі №234/13519/16-ц у вигляді нікчемності правочину існували на час ухвалення рішення Краматорського міського суду Донецької області від 07 жовтня 2019 року.
Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 грудня 2019 року по справі №234/13519/16-ц, на думку скаржника, не є нововиявленою обставиною, а тому вплинути на висновки суду при постановленні рішення не могла.
Також вказує, що судом першої інстанції не було вирішено питання про застосування наслідків нікчемності правочину.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із наведеною судом першої інстанції оцінкою доказів, які були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу не надано.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційного суду представник ТОВ «Порше Лізинг Україна» доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримав та просив її задовольнити.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився, його представник ОСОБА_2 подала заяву з проханням розглянути справу без її участі, апеляційну скаргу просила залишити без задоволення.
Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено, що 01 листопада 2011 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про фінансовий лізинг №00003772 від 01 листопада 2011 року, відповідно до умов якого ТОВ «Порше Лізинг Україна» передало у фінансовий лізинг автомобіль марки Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартість якого згідно акта прийому-передачі до вказаного договору лізингу складає 241 408, 43 гривень. Вартість об'єкту лізингу встановлено в розмірі, еквівалентному 30 119,58 доларів США.
Також судом встановлено, що предмет лізингу у вигляді автомобілю передано ОСОБА_1 , про що 11 листопада 2011 року складено відповідний акт прийому-передачі до договору лізингу від 01 листопада 2011 року.
Крім цього судом встановлено, що рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 07 жовтня 2019 року позов ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків відповідно до договору про фінансовий лізинг №00003772 від 01 листопада 2011 року задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» заборгованість в розмірі 318410,48 гривень. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Також встановлено, що Постановою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Порше лізинг Україна» про визнання договору фінансового лізингу недійсним, встановлено, що договір про фінансовий лізинг №00003772 від 01 листопада 2011 року є нікчемним, у зв'язку з чим, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання його недійсним відмовлено.
Апеляційна скарга ТОВ «Порше Лізинг Україна» підлягає залишенню без задоволення.
МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що нікчемність договору між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1 про фінансовий лізинг № 00003772 від 01 листопада 2011 року, існувала з моменту укладання. Відповідач ОСОБА_1 вважав позивача добросовісним при укладенні даного договору, не знав про його нікчемність на момент прийняття остаточного рішення судом. Обставини, встановлені Постановою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року впливають на юридичну оцінку договору лізингу та могли призвести до іншого результату судового розгляду.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають наявним в матеріалах справи письмовим доказам, встановленим обставинам та нормам матеріального закону.
Згідно частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з частиною другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Для визначених пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
Частина третя статті 429 ЦПК України визначає, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частини четверта, п'ята статті 423 ЦПК України).
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці 1, 2 пункту 3 та пункті 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Відповідно до пункту 7 вказаної вище постанови Пленуму такі обставини - це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і бути встановлені після набрання ним законної сили.
Аналогічні роз'яснення викладені в пункті 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами».
У пункті 9 вказаної постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував ухвалене судове рішення скасованим (воно було підставою для ухвалення такого судового рішення) або виходив із нього, хоча прямо й не посилався на нього на підтвердження наявності вказаних обставин, а також якщо наслідком скасування судового рішення є інше за змістом вирішення спору.
Встановлено, що між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про фінансовий лізинг № 00003772 від 01 листопада 2011 року.
Постановою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року визначено нікчемність наведеного вище договору про фінансовий лізинг № 00003772 від 01 листопада 2011 року.
Тому, визнання нікчемним договору про фінансовий лізинг №00003772 від 01 листопада 2011 року, укладеного між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1 в даному випадку, слід розцінювати як нововиявлену обставину.
Доводи апеляційної скарги про те, що встановлена Постановою Верховного Суду нікчемність договору лізингу не є, в розумінні ЦПК України, нововиявленою обставиною, а тому вплинути на висновки суду при постановленні рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» заборгованості за вказаним договором не могла, є необґрунтованими.
Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суд має виходити з преюдиційного зв'язку судових рішень, зокрема, із того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв'язок, факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи.
Нововиявленою може бути визнана лише та обставина, яка існувала в об'єктивній дійсності на момент ухвалення рішення, проте не була відома заявнику, а підставою перегляду є наявність обставини, що може істотно вплинути на вирішення справи.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що з моменту укладання між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1 договору про фінансовий лізинг №00003772 від 01 листопада 2011 року він був нікчемним.
Обставини, встановлені постановою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року впливають на юридичну оцінку договору лізингу, могли призвести до іншого результату судового розгляду (рішення Краматорського міського суду від 07 жовтня 2019 року). Першою та апеляційною інстанцією дані обставини не були встановлені при розгляді позову ОСОБА_1 до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про визнання договору фінансового лізингу не дійсним.
Оспорюваний договір, підписаний сторонами, є в цілому нікчемним, тобто розглядається з точки зору права як такий, що юридично не мав місця, не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Отже, постанова Верховного Суду від 04 грудня 2019 року, на яку посилається у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 є не новим доказом, а доказом, яким підтверджуються нововиявлені обставини.
Доводи апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції наслідків нікчемності правочину є необґрунтованими, оскільки такі наслідки нікчемності правочину застосовуються судом при вирішенні спору про нікчемність цього правочину а не в межах розгляду справи про стягнення заборгованості за таким правочином - договором лізингу.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 .. Рішення суду першої інстанції винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону і підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» залишити без задоволення
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 03 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.І. Корчиста
Судді: Т.В. Космачевська
Ю.М. Мальований
Повний текст постанови складено 23 грудня 2020 року.
Головуючий О.І. Корчиста