21 грудня 2020 року м. Харків
справа № 642/2618/16-ц
провадження № 22ц/818/5002/20
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кругової С.С.,
суддів Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.
секретаря Каплоух Н.Б.,
Учасники справи :
Заявник: Харківська міська рада,
Зацікавлена особа: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 30 вересня 2016 року, ухвалене суддею Вікторовим В.В.,
у цивільній справі за заявою Харківської міської ради, зацікавлена особа: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання спадщини відумерлою та передачу нерухомого майна у комунальну власність територіальної громади м. Харкова,
У травні 2016 року Харківська міська рада звернулася до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою та передачі нерухомого майна у комунальну власність територіальної громади міста Харкова, заінтересована особа Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Просила визнати відумерлою спадщиною квартиру АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та передати її у комунальну власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.
В обґрунтування заяви зазначала, що за даними КП «Жилкомсервіс» міській раді стало відомо, що квартира АДРЕСА_1 приватизована. Її власник ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За даними довідки з місця мешкання про склад сім'ї та прописку, наданої КП «Жилкомсервіс» від 21 січня 2014 року, в квартирі була зареєстрована лише ОСОБА_2 , яка знята з реєстрації у зв'язку зі смертю. Відповідно до інформації КП «Харківське МБТІ» від 08.04.2014 р. № 2403 вказана квартира станом на 31.12.2012 р. належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 13.10.1994 р. ІІ ХДНК, № 3-10513. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 08 квітня 2016 року відомості про власників квартири АДРЕСА_1 відсутні. З поквартирної картки вбачається, що інші особи, в тому числі члени сім'ї, родичі, при житті ОСОБА_2 у квартирі не проживали. З моменту смерті власників квартири правовстановлюючі документи, в тому числі документи про прийняття спадщини до КП «Жилкомсервіс» ніхто не надавав.
Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 30 вересня 2016 року заяву Харківської міської ради задоволено. Визнано відумерлою спадщиною квартиру АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Передано відумерлу спадщину квартиру - у комунальну власність територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 30 вересня 2016 року закрито.
Постановою Верховного суду у складі судової колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року скасовано, справу направлено на розгляд до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вона - ОСОБА_1 є онукою померлого ОСОБА_3 , який з 1980 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_2 , яка у спірній квартирі була зареєстрована, але фактично проживала з чоловіком і сином в квартирі АДРЕСА_2 , де і померла. На час ухвалення рішення вона була неповнолітньою, її дідусь ОСОБА_3 , який є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 участі у справі не приймав.
Правом на подання відзиву сторони по справі не скористалися.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог ХМР, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до повідомлення ІІ ХДНК після смерті ОСОБА_2 заяв від спадкоємців про прийняття, про видачу свідоцтва або про відмову від спадщини не надходило. Спадкова справа не заводилася. Свідоцтва про право на спадщину не видавалися і заповітів від її імені не посвідчувалось. Таким чином, суд вважав, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання спадщини відумерлою після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак, колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком суду з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, що відповідно до свідоцтва про народження батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Згідно копії Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 (батько ОСОБА_1 ) народився ІНФОРМАЦІЯ_4 і його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого13 жовтня 1994 року ІІ ХДНК, р№3-10513 належала ОСОБА_2 .
З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_3 , 1949 року народження та ОСОБА_2 , 1956 року народження перебували в зареєстрованому шлюбі з 06 вересня 1980 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .
За повідомленням Другої Харківської державної нотаріальної контори від 26 травня 2016 року, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 заяв від спадкоємців про прийняття, про видачу або відмову від спадщини не надходило. Спадкова справа не заводилась. Свідоцтва про право на спадщину не видавалися і заповіти від імені ОСОБА_2 не посвідчувались.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
ОСОБА_1 спадщину після смерті діда ОСОБА_3 в порядку представлення після смерті її батька прийняла і отримала свідоцтво (а.с.97-98).
Спірною залишилася квартира АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 і в якій вона була зареєстрована.
Матір'ю ОСОБА_1 , оскільки вона на той час була неповнолітня, було пред'явлено позов про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_2 з 1980 року по 13 липня 2009 року та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_4 в цьому ж будинку в порядку представлення після смерті батька.
Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 09 вересня 2019 року позов задоволено; постановою Харківського апеляційного суду від 23 січня 2020 року рішення скасовано і в позові відмовлено.
Загальні положення про спадкування визначені главою 84 ЦК України.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина третя статті 1222, частина перша статті 1220, частина перша статті 1270 ЦК України).
Спадкування за правом представлення врегульовано статтею 1266 ЦК України, якою передбачено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Спадкування за правом представлення - це спадкування за законом, яке передбачає появу в певних спадкоємців права на спадкування за умови смерті до відкриття спадщини того з їхніх родичів, хто був би спадкоємцем.
Положеннями статті 1277 ЦК України визначено, що в разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
Згідно ст. 335 ЦПК України, у заяві про визнання спадщини відумерлою мають бути зазначені відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.
Тобто, відсутність спадкоємців є предметом доказування у справах щодо визнання спадщини відумерлою.
Відповідно до ст. 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.
Крім того, відповідно ст. ст. 77-78 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема копії свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 від 03.04.2017 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . На підставі заяви ОСОБА_2 , матері заявника ОСОБА_1 , Другою Харківською державною нотаріальною конторою 28.07.2017 заведено спадкову справу, що підтверджено Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі. ОСОБА_1 спадщину після смерті діда ОСОБА_3 в порядку представлення після смерті її батька на дві інші квартири прийняла і отримала свідоцтво (а.с.97-98). В тому числі і ту, що увійшла до складу спадщини, але не була оформлена ним за життя, а саме квартира АДРЕСА_1 .
Однак, заявником у суді першої інстанції не заявлялось клопотання про залучення ОСОБА_1 стороною до участі у справі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відсутність спадкоємців після смерті ОСОБА_2 є передчасними, у зв'язку із чим безспірних підстав для задоволення заяви про визнання спадщини відумерлою у суду не було.
Згідно з ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
При вказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, не перевірив наявність спадкової справи та інших заінтересованих осіб, які претендують на спадщину після смерті ОСОБА_2 , чим фактично не встановив існування спору про право, що, відповідно, призвело до неправильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 377 ЦПК України передбачено, що рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 255 і 257 цього Кодексу.
Викладене свідчить про те, що між Харківською міською радою і спадкоємцем, який не був залучений до розгляду цієї справи, існує спір про право, який має розглядатися не в окремому, а в позовному провадженні, а тому оскаржуване рішення відповідно до ст.ст.377, ч.6 ст.294 ЦПК України підлягає скасуванню, а заява Харківської міської ради - залишенню без розгляду.
Також, колегія судді ввважає за необхідне роз'яснити заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Керуючись ст. ст. ст. 268, 294, 367,374, 377, 381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 30 вересня 2016 року - скасувати.
Заяву Харківської міської ради, зацікавлена особа: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання спадщини відумерлою та передачу нерухомого майна у комунальну власність територіальної громади м. Харкова - залишити без розгляду.
Роз'яснити Харківській міській раді право подати позов на загальних підставах.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови, у випадках передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий С.С. Кругова
Судді Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
повний текст постанови
складено 23 грудня 2020 року.