Справа № 210/5128/20
Провадження № 2/210/2026/20
іменем України
"18" грудня 2020 р.
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Чайкіної О.В., за участі секретаря судового засідання Кубаєвої В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), Відділ реєстрації місця проживання громадян виконкому Металургійної районної у місті Ради (50000, м. Кривий Ріг, вул. Галатова, б. 2) про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення -
Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (Відповідач) про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення та просив суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим квартирою за адресою АДРЕСА_3 .
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що йому на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_4 , яка набута позивачем на підставі договору дарування від 02.08.2018 року. З 01 березня 2020 року Позивач з Відповідачем заключили договір оренди на 5-ть місяців, а 12 березня 2020 року ОСОБА_2 зареєструвався у квартирі Позивача. 01 серпня 2020 року сплинув термін договору оренди, однак ОСОБА_2 з квартири не висилився та з реєстрації не знявся.
Від представника позивача - адвоката Примакова К.О. через канцелярію суду надійшла заява, в якій останній зазначив, що позов підтримує у повному обсязі та просить розглядати справу без його участі та без участі позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Згідно з частиною 7 статті 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Представник третьої особи про дату та місце розгляду справи повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи повторну неявку в судові засідання відповідачів, повідомлених належним чином, суд, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, зі згоди позивача, вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Зі змісту пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини від 11 квітня 2011 року у справі "Жук проти України", яке підлягає застосуванню відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", вбачається, що суди, розглядаючи справи без участі учасників процесу, повинні пересвідчитися, що їм вчасно повідомлено про дату і час розгляду справи, тобто, що їхнє право бути присутніми під час судового розгляду не було порушено.
У зв'язку з цим, з огляду на належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду вказаної цивільної справи, суд зі згоди позивача вважає можливим провести заочний розгляд вказаної справи на підставі наявних в ній письмових доказів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи позивача, суд приходить до наступних
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до пункту 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.
Відповідно до положень статей 391,396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння..
Матеріалами справи підтверджено, що Позивачу по справі - ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_4 , квартира набута позивачем на підставі договору дарування від 02.08.2018 року. Правочин зареєстрований в реєстрі №1315 (а.с.6-9).
Відповідно до Договору оренди квартири (житлового приміщення) від 01 березня 2020 року, ОСОБА_1 , як орендодавець з 01 березня 2020 року передав Відповідачу по справі, як орендарю у строкове платне користування квартиру АДРЕСА_4 (а.с.11).
Отже у квартирі АДРЕСА_4 , окрім позивача, зареєстрований з 12.03.2020 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, що зазначено у довідці №4758/4047 про реєстрацію місця проживання особи, наданої Відділом реєстрації місця проживання громадян Виконкому Металургійної у місті ради (а.с.19).
Зі змісту договору дарування квартири від 02 серпня 2018 року, посвідченого державним нотаріусом Нянчуром С.М., зареєстрований в реєстрі №1315, Дарувальник ОСОБА_3 ствердила, що предмет договору - двокімнатна квартира АДРЕСА_4 належить Дарувальнику на праві особистої приватної власності, нікому іншому не продана, не подарована та треті особи не мають прав на квартиру (а.с.8-9).
Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 318 ЦК України встановлено, що усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Частинами 1, 2 статті 319 ЦК України, передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997р. відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
На підставі статті 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до частин 1,2 статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом.
Частиною 4 статті 816 ЦК України визначено, що порядок користування житлом наймачем та особами, які постійно проживають разом з ним, визначається за домовленістю між ними, а у разі спору - встановлюється за рішенням суду.
Договором оренди квартири (житлового приміщення) від 01 березня 2020 року, укладеного між позивачем та відповідачем строк оренди приміщення (квартири) становить п'ять місяців, 01 серпня 2020 року сплинув термін договору. Відповідно до пункту 10.5 Договору після закінчення строку дії договору, Орендар - Відповідач у справі, зобов"язаний самостійно знятись з реєстрації (а.с.11).
Матеріали справи не містять доказів пролонгації вказаного договору.
Відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
З огляду на те, що Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа № 21-1438а15).
Позивачем доведено, що реєстрація відповідача у належній йому квартирі створює об'єктивні незручності та суттєві перешкоди у користуванні зазначеним майном. Відповідач не є членом сім"ї Позивача, укладав з останнім договір оренди, строк дії договору оренди сплинув 01 серпня 2020 року, Позивач при виїзді до іншого місця не здійснив зняття реєстрації у добровільному порядку.
Отже у даній справі є доведеним порушення прав позивача, як власника житлового приміщення, гарантовані статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, а також його права у контексті статті 8 Конвенції.
Необхідно дотримуватися балансу захисту права власності позивача, який тривалий час позбавлений внаслідок протиправних дій відповідача можливості користуватися своїм майном, тому відповідач підлягає виселенню із займаного жилого приміщення.
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (як зазначено вище), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення користуванням жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Згідно п.34 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення із зняттям останнього з реєстрації.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню.
На підставі статті 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача сплачений при поданні позову судовий збір.
Керуючись ст.ст. 316, 317, 319, 321, 383, 391 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 80, 81, 89, 228-229, 263, 265, 280-283, 288 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Відділ реєстрації місця проживання громадян виконкому Металургійної районної у місті Ради про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_4 , встановивши порядок виконання рішення, відповідно до якого воно, після набрання ним законної сили є підставою для зняття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з реєстрації місця проживання за адресом: АДРЕСА_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат по оплаті судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 21 грудня 2020 року.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ;
- відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 )
- третя особа: Виконком Металургійної районної у місті ради Відділ реєстрації місця проживання громадян, юридична адреса 50069, м.Кривий Ріг, пр.Миру,42
Суддя: О. В. Чайкіна