Головуючий у І інстанції Кушнір С.І.
Провадження №22-ц/824/14965/2020 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.
23 грудня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Матвієнко Ю.О., суддів Мельника Я.С., Поливач Л.Д., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Солом'янського районного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року про відмову у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини,
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на її користь на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 серпня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття.
Крім цього, у заяві про видачу судового наказу ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати по оплаті професійної правничої допомоги у розмірі 2000,00 грн.
31 серпня 2020 року Солом'янським районним судом міста Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 та судового збору в розмірі 210 грн. 20 коп.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення витрат по оплаті правничої допомоги відмовлено на підставі ч. 3 ст. 165 ЦПК України.
Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 подалана неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просилаухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким вимогу заяви про стягнення витрат на правову допомогу задовольнити в повному обсязі.
Згідно приписів ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу (п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Постановляючи ухвалу про відмову у видачі судового наказу в частині вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що за цією вимогою не може бути виданий судовий наказ, оскільки вонане входить до переліку, який визначений ч. 1 ст. 161 ЦПК України, а тому вона не підлягає розгляду в порядку наказного провадження. Крім цього,судові витрати входять до предмету доказування по справі, що, також, унеможливлює стягнення їх за правилами наказного провадження.
Однак з вищенаведеними висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
Статтею 160 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 статті 137 ЦПКУкраїни, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 168 ЦПК України встановлено, що у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.
Аналізуючи вищенаведені норми права, колегія суддів приходить до висновку, що витрати на правову допомогу є складовою частиною судових витрат, які у разі документального підтвердження підлягають стягненню на користь заявника при задоволенні заяви про видачу судового наказу, який по суті є особливою формою судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що до заяви про видачу судового наказу додано докази надання адвокатом Колодійчук Н.В. послуг ОСОБА_1 з підготовки заяви про видачу судового наказу на суму 2000,00 грн., а саме: копія договору про надання правничої допомоги від 07.08.2020 року № 07-08/2020 (а.с.20), копія квитанції про сплату 2000,00 грн. (а.с.23), акт прийому - здачі виконаних робіт № 21 від 11.08.2020 року (а.с.24).
Враховуючи доведеність факту понесення заявницею витрат по оплаті професійної правової допомоги, стягнення на її користь цих витрат узгоджується з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, відповідно до якого відшкодування судових витрат стороні на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад цивільного судочинства, дотримання яких є обов'язком суду при розгляді цивільних справ.
Суд першої інстанції не дав належної оцінки вищенаведеним обставинам, в зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про відмову у розподілі понесених заявником судових витрат на підставі ч. 3 ст. 165 ЦПК України.
При цьому, колегія суддів зауважує на тому, що у разі незгоди боржника із стягненням з нього витрат по оплаті за надану правову допомогу на підставі судового наказу, боржник має право на підставі ст. 170 ЦПК України подати до суду заяву про скасування судового наказу.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки Солом'янським районним судом міста Києва ухвалу від 31 серпня 2020 року про відмову у видачі судового наказу постановлено з порушенням норм процесуального права, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в порядку, визначеному ст. 379 ЦПК України, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргуОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалусудді Солом'янського районного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: