Справа № 357/8619/20 Головуючий у суді І інстанції: Шовкопляс О.П.
Провадження № 33/824/4959/2020 Доповідач: Капічон О.М.
Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП
22 грудня 2020 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Капічон О.М. за участю ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2020 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянинаУкраїни, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до постанови судді, 23 серпня 2020 року близько 15 годин 40 хвилин ОСОБА_1 був затриманий інспектором ВРПП Білоцерківського відділу поліції ГУНП у Київській області під час керування транспортним засобом «ВАЗ 2103» державний номерний знак НОМЕР_1 по автодорозі Н02 413км. з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме (млява мова, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, поведінка що не відповідає обстановці). Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря нарколога в Ставищенській ЦРЛ, результат позитивний-згідно висновку лікаря № 167 від 23серпня 2020року, чим порушив п. 2.9(а)Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1ст.130 КУпАП.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2020 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. (десять тисяч двісті гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
На вказану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2020 року, вказану постанову скасувати та закрити провадження в справі № 357/8619/20 щодо нього, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог вказав, що з мотивувальної частини оскаржуваної постанови суду, судом першої інстанції зроблено висновок про те, що він «керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння», а в резолютивній частини постанови суду першої інстанції взагалі не конкретизує, за які саме дії його визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення.
Крім того, ОСОБА_1 вказав, що 14 грудня 2019 року приблизно о 22 годині за адресою м. Київ, вул. Марини Цветаєвої, буд. 14 невстановлена особа, таємно, шляхом вільного доступу вчинила крадіжку гаманця з грошима у сумі 900 грн., банківських карток, паспорту громадянина України та посвідчення водія на його ім'я. ОСОБА_1 відразу звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину. 15 грудня 2019 року Деснянським УП ГУ НП у м. Києві вказана вище заява була внесена до ЄРДР. З наведеного чітко вбачається, що документами ОСОБА_1 скористалася інша невідома особа, та надала викрадене водійське посвідчення працівникам поліції, які в свою чергу склали протокол про адміністративне правопорушення, якого він не вчиняв.
Щодо доводів про поновлення строку на апеляційне оскарження, то ОСОБА_1 зазначив, що він взагалі не отримував постанову суду, оскільки має іншу адресу проживання і не знав про її існування, так як на місці вчинення адміністративного правопорушення взагалі не був.
Заслухавши ОСОБА_1 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності вказаної особи справу можна розглянути лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Так, суд першої інстанції розглянув справупро адміністративне правопорушення за відсутності ОСОБА_1 . При цьому, матеріали справи не містять доказів про належне повідомлення останнього про дату, час та місце розгляду справи.
Сукупність вказаних даних свідчить про те, що ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про день розгляду справи, а тому його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді підлягає задоволенню, а строк поновленню.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Між тим, вказаних вимог закону судом першої інстанції дотримано не було.
Так, з оскаржуваної постанови вбачається, що висновки суду про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю підтверджується зібраними доказами.
Разом з тим, у судовому засіданні ОСОБА_1 допитаний не був, також матеріали справи не містять відео з нагрудних камер поліцейських.
Посилаючись на вказані вище докази як на такі, що підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.9а ПДР України та, відповідно, вину у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, суддя місцевого суду не зазначив, які саме дані містяться у цих доказах, які факти та обставини ці докази підтверджують, у зв'язку із чим не дав їм відповідної оцінки та дійшов передчасного висновку про наявність у діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з приводу безпідставного притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованими.
Так, в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснив, що взагалі не має автомобіля, однак, має посвідчення водія, яке у нього було викрадено невідомою особою.
При цьому, в ході апеляційного розгляду встановлено, що згідно витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019100030008954 від 15 грудня 2019 року вбачається, що 14 грудня 2019 року приблизно о 22 годині за адресою м. Київ, вул. Цвєтаєвої, 14, невстановлена особа таємно, шляхом вільного доступу вчинила крадіжку гаманця з грошима в сумі 900 грн., банківських карток, паспорту громадянина України та посвідчення водія, які належать ОСОБА_1 .
Сукупність досліджених судом апеляційної інстанції даних, в тому числі особистих пояснень ОСОБА_1 вказує на те, що працівниками поліції не було належним чином встановлено особу винного, що потягло за собою незаконне притягнення останнього до адміністративної відповідальностіза ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП,
Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2020 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Білоцерківського міськрйаонного суду Київської області від 15 вересня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях останнього події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Капічон