справа № 2-94/2011(1) Головуючий у 1 інстанції: Чех Н.А.
провадження №22-ц/824/15157/2020 Суддя-доповідач: Олійник В.І.
Іменем України
21 грудня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Олійника В.І.,
суддів: Желепи О.В., Кулікової С.В.,
при секретарі Панчошній К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 30 вересня 2020 року у справі за заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк», боржник ОСОБА_1 , про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред'явлення, -
У червні 2020 року стягувач АТ «Універсал Банк» звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред'явлення за рішенням суду по справі №2-94/2011(1) за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості щодо боржника ОСОБА_1 .
Заяву обґрунтовував тим, що виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_1 за виконавчим листом №2-94/11, виданим 12.07.2011 року Дніпровським районним судом м.Києва на стягнення на користь банку боргу у розмірі 721 677 грн. 36 коп., відсутній.
23 жовтня 2019 року банк звернувся з письмовим запитом до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у місті Києві.
Зазначав, що згідно довідки виконавчої служби від 01.11.2019 року оригінал виконавчого листа було повернуто стягувачу на підставі ч.1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 1999 року). Більш детальної інформації не надано у зв'язку зі знищенням документації. Проте, ні постанова виконавця, ні оригінал виконавчого листа на їх адресу не надходили.
Вказував, що не маючи жодних відомостей про виконавче провадження, банк неодноразово звертався до виконавчої служби, однак жодної відповіді не отримував. Лише після особистого звернення до керівника виконавчої служби стало відомо, що виконавче провадження було завершено ще 03.08.2012 року, а виконавчий лист повернуто стягувачу без виконання і виконавча справа передана до архіву, що свідчить про втрату оригіналу виконавчого листа.
У зв'язку з наведеним просив видати дублікат виконавчого листа, поновити строк для його пред'явлення та врахувати, що рішення суду до цього часу не виконано.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 30 вересня 2020 року заяву залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк» з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової, якою заяву задовольнити в повному обсязі.
Скаргу обґрунтовував тим, що належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом з направленням його оригіналу є виключно рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення стягувачу, якого матеріали справи не містять.
Вказував, що банк відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» своєчасно пред'явив виконавчий документ до виконання, проте не отримав його після начебтоповернення державною виконавчою службою.
На теперішній час рішення суду є не виконаним боржниками, виконавчий документ простягнення заборгованості з ОСОБА_1 втрачено і таким чином від обставин, незалежних від стягувача, останній позбавлений можливості для відновлення свого порушеного права шляхом пред'явлення виконавчого документу до виконання у відповідний орган ДВС, оскільки виконавчий документ на адресу банку так і не було повернуто.
Наголошує, що рішення суду не було виконано боржником, заборгованість залишається непогашеною, тому можна зробити висновок, що ОСОБА_1 ухиляється від зобов'язань навіть не зважаючи на ухвалення рішення судом про стягнення з нього заборгованості та відкриття виконавчого провадження про стягнення з нього коштів в примусовому порядку. Всі дії, які вчиняються боржником, направлені лише на ухилення від виконання вищезазначеного рішення суду, і саме бездіяльність боржника, а не стягувача, призвела до того, що вже 8 років рішення суду, яке набрало законної сили, є невиконаним.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» без задоволення. Вказує, що стягувач намагався перекрутити фактичні обставини та подати до суду формальну заяву, за якою, приймаючи до уваги лояльність суду до стягувачів отримати дублікат виконавчого листа та поновити строк на його пред'явлення без зазначення будь-яких поважних причин пропуску строку більше ніж на сім з половиною років.
Також необгрунтованими та безпідставними вважає твердження стягувача щодо неможливості виконання рішення за справою через постановлення Дніпровським районним судом міста Києва оскаржуваної ухвали від 30.09.2020 року, оскільки всього боржників за справою - три, а ОСОБА_1 взагалі не був позичальником коштів, тобто основним боржником за цією справою, а лише поручителем, відповідно примусове стягнення коштів за прийнятим рішенням можливо з позичальника та іншого поручителя відносно, яких ухвалене рішення підлягає примусовому стягненню.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Залишаючи заяву без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що представник банку, починаючи від серпня 2011 року (більше восьми років), не маючи жодної інформації про виконання рішення суду, та маючи права на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, права на оскарження бездіяльності виконавчої служби до вище стоячих органів, не вчинив жодної дії задля захисту прав банку.
Такі висновки відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Встановлено, що заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 червня 2011 року у справі №2-94/1 позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто борг у розмірі 721 677 грн. 36 коп. і вирішено питання судових витрат.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20.09.2012 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва залишено без змін.
Встановлено, що 12 липня 2011 року видано виконавчі листи на примусове виконання рішення суду.
У червні 2020 року стягував АТ «Універсал Банк» звернувся до суду із заявою, в якій просив видати дублікат виконавчого листа відносно боржника ОСОБА_1 , обґрунтовуючи це тим, що оригінал виконавчого листа на їх адресу не надходив, є втраченим, а рішення суду не виконане.
Згідно з п.17.4 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк з дня надходження заяви. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Відповідно до ч.1 статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
При цьому поважні причини - це ті обставини, що вказують на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, що виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.
Як зазначено у справі «Бурдов проти Росії» від 7 травня 2002 року, Європейський суд з прав людини, вказав, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права («право на суд»), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п.1 ст.6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їх справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухвалене будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова «судового розгляду» .
У справі «Soering vs UK» від 07.07.1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і талий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов'язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов'язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст.6 Конвенції.
Також, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд.
У справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.
Отже, процес примусового виконання судового рішення у цивільній справі необхідно розглядати як невід'ємну частину механізму судового захисту права в порядку цивільного судочинства оскільки мета цивільного судочинства, яка закріплена у ст.1 ЦПК України в редакції 2004 року та у ст.2 в редакції 2017 року (захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави) в повній мірі досягається лише в результаті виконання вимог судового рішення. Виконавче провадження є логічним продовженням судового розгляду та не може без нього існувати, як і сам судовий розгляд втрачає сенс без можливості звернення судового рішення до примусового виконання.
Провадження щодо примусового виконання судового рішення є проявом процесуального принципу обов'язковості судового рішення, без нього даний принцип перетворюється на просту декларацію.
По даній справі заявник просив суд видати дублікат виконавчого листа та поновити строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, посилаючись на те, що судове рішення до цього часу не виконано, і не поновлення строку позбавляє банк на стягнення з боржника боргу.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду набрало законної сили та 12.07.2011 року видано виконавчі листи.
Як вбачається з відповіді Дніпровського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києва від 01.11.2019 року, згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавчий лист на боржника ОСОБА_1 перебував на у них виконанні і 03.08.2012 року було винесено постанову про повернення виконавчого листа на підставі ч.1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 1999 року). Матеріали виконавчого провадження знищено. Станом на 01.11.2019 року виконавчий документ на виконанні не перебуває, та повторно до відділу не надходив.
Заявник посилався на те, що банк не отримував від виконавчої служби постанови про повернення виконавчого документу та виконавчий лист, як доказ - проведено внутрішню перевірку.
Судом встановлено, що рішення суду остаточно набуло законної сили 20.09.2012 року. З того часу сплинуло більше восьми років. За увесь цей час банк звернувся до виконавчої служби лише у жовтні 2019 року, а до суду - у червні 2020 року.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що представник банку, починаючи від серпня 2011 року (більше восьми років), не маючи жодної інформації про виконання рішення суду, та маючи права на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, права на оскарження бездіяльності виконавчої служби до вище стоячих органів, суду, не вчинив жодної дії задля захисту прав банку.
З огляду на вищевикладені обставини, суд першої інстанції вірно вважав, що вони свідчить про те, що представник заявника не надав жодного доказу на підтвердження своїх вимог щодо поновлення строків для пред'явлення виконавчого листа до виконання, а так як відсутні підстави для поновлення строків, то відсутні і підстави для видачі дубліката виконавчого листа.
Колегія суддів, як і суд першої інстанції, погоджується, що судове рішення має бути виконано, але законодавством визначено строки, яких кожна сторона має дотримуватись, а у разі їх пропуску, мають бути надані докази наявності поважних причин задля можливості поновлення строків, а таких поважних причин заявником не наведено.
Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку щодо залишення без задоволення апеляційної скарги АТ «Універсал Банк» та залишення без змін ухвали Дніпровського районного суду м.Києва від 30 вересня 2020 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 30 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 22 грудня 2020 року.
Суддя-доповідач:
Судді: