Справа № 11-кп/824/942/2020 Головуючий у І-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України Доповідач: ОСОБА_2
08 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши (із застосуванням відеоконференцзв'язку з Закарпатським апеляційним судом) у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду кримінальне провадження 12014070040000282 від 27.01.2014 щодо обвинуваченого за п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст.115, ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гребінки Васильківського району Київської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , представника потерпілої ОСОБА_8 , - адвоката ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 09 лютого 2018 року,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_12
представника потерпілої - ОСОБА_9
захисників - ОСОБА_10 , ОСОБА_11
обвинуваченого - ОСОБА_6
експерта - ОСОБА_13
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України та призначено покарання:
- за п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115 КК України у виді 13 (тринадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна;
- за ч.1 ст. 263 КК України у виді 5 (пяти) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді 13 (тринадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 обраховано з 31 січня 2017 року.
На підставі ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_6 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а саме з 01.04.2014 по 02.03.2015 - 11 місяців 2 дні, що становить 22 місяці 4 дні та з 31.01.2017 по 21.06.2017 - 4 місяці 23 дні, що становить 9 місяців 16 днів, а всього 2 роки 7 місяців 20 днів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та який приймав активну участь у конфлікті між колишнім подружжям ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , щодо рівності прав та обов'язків обох батьків на утримання їхнього сина ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відчуваючи до ОСОБА_17 неприязнь та маючи намір позбавити його життя, вступив у попередню змову із ОСОБА_6 , якому запропонував вчинити умисне вбивство ОСОБА_17 за винагороду, на що той погодився.
Узявши на себе зобов'язання позбавити життя потерпілого з корисливих мотивів, ОСОБА_6 розпочав підготовку до вчинення даного злочину. З цією метою він разом із особою, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, 2 та 3 січня 2014 року приїхав до м. Мукачево, де вивчили обстановку на місці майбутнього злочину та провели стеження за потерпілим. На цій стадії підготовки до вбивства ОСОБА_6 в якості винагороди за злочин 3 січня 2014 року отримав від особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, спортивно-тренувальну гвинтівку «KARL CHAMPION» Н-61275 вартістю 1560 грн.
В процесі збору інформації на потерпілого, співучасниками був врахований той факт, що на його утриманні перебуває п'ятирічна донька, за якою у вихідні дні доглядає виключно батько, що зобов'язує останнього вдень знаходитися вдома, щоб нагодувати та покласти дитину спати, у зв'язку з чим саме цей час був обраний для вчинення вбивства. У додаток, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, врахував та використав при плануванні вчинення злочину звичку ОСОБА_17 не зачиняти двері будинку в день коли він знаходився вдома.
Таким чином, плануючи та організовуючи вбивство ОСОБА_17 , ОСОБА_6 , та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, заздалегідь визначили спосіб виконання злочину, його деталі та розподілили ролі. Відводячи ОСОБА_6 роль безпосереднього виконавця злочину, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, врахував володіння ним навичками поводження із вогнепальною зброєю, набутими в період проходження служби в правоохоронних органах, що обумовило обрання способу насильницьких дій, а саме спричиненням потерпілому вогнепальних поранень, та придбав у невстановлених слідством осіб у січні 2014 року в м. Києві обріз мисливської рушниці ТОЗ- 25 № 141-67 із саморобним глушником звуку при стрільбі та мисливські набої 16 калібру.
Діючи за розробленим планом, 23 січня 2014 року особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, видаючи себе за ОСОБА_18 , пред'явивши підроблені паспорт та посвідчення водія підприємцю ОСОБА_19 - власниці прокату автомобілів «Анді», розташованому в м. Києві по вул. Урицького, 3, оф. 2, узяв в аренду автомобіль “Mitsubishi Pagero Wagon”, д.н.з. НОМЕР_1 , зазначивши у договорі оренди неправдивий маршрут поїздки на ньому в міста Донецьк та Дніпропетровськ, і який передав ОСОБА_6 .
Крім цього, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, забезпечив себе та ОСОБА_6 засобами маскування - накладними вусами, окулярами та матерчатими рукавицями, а також забезпечив собі алібі, імітуючи свою відсутність на території України в день убивства, а саме - 24.01.2014 о 13 год. 29 хв. у супроводі ОСОБА_20 , з якою ОСОБА_6 заздалегідь домовився про поїздку із особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження у Москву, де ОСОБА_20 за наданими останнім інструкціями повинна була приймати дзвінки, що надходили на його мобільний телефон від дружини та сина, створюючи тим самим видимість його перебування у м. Москва, пред'явивши власний паспорт громадянина України для виїзду за кордон, з аеропорту «Київ» (Жуляни) пасажирським літаком вилетів до м. Москва та наступного дня на таксі та приватними автомобілями повернувся до м. Києва, перетнувши державний кордон України поза митним і прикордонним контролем.
Таким чином, вчинивши всі необхідні дії для реалізації злочинного умислу, розподіливши ролі між собою, підготувавши знаряддя вбивства, транспортний засіб, предмети маскування зовнішності та забезпечивши алібі особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, врахувавши той факт, що ОСОБА_6 не був знайомим із потерпілим і не мав із ним конфліктів, а тому не міг бути підозрюваним в його насильницькій смерті, 26 січня 2014 року близько 03 год. 25 хв. ОСОБА_6 разом із особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, на автомобілі “Mitsubishi Pagero Wagon”, д.н.з. НОМЕР_1 виїхав із м. Києва до м. Мукачева. Близько 12 год. 03 хв. на ділянці траси Київ - Чоп на 727 км + 700 м у Воловецькому районі Закарпатської області вони зупинились, де зайшовши у ліс, ОСОБА_6 здійснив пробний постріл з обрізу мисливської рушниці патроном 16-го калібру, спорядженого картеччю, внаслідок якого порушив кріплення саморобного глушника, а тому о 13 год. 19 хв. для усунення цієї перешкоди, у будівельному гіпермаркеті «Епіцентр - К» в м. Мукачеві по вул. Лавківська, 1-Д, вони придбали армований скотч, яким зміцнили кріплення глушника звуку до обрізу рушниці.
В подальшому особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, керуючи автомобілем «Mitsubishi Pagero Wagon», разом з ОСОБА_6 , проїхали по АДРЕСА_3 , де проживав ОСОБА_17 , та близько 14 год. 20 хв. припаркувавши автомобіль на вул. Перемоги, 10, разом направились до будинку потерпілого. Біля 14 год. 31 хв. ОСОБА_6 , тримаючи в руці поліетиленовий пакет із обрізом двоствольної мисливської рушниці ТОЗ - 25 № НОМЕР_2 , спорядженим двома набоями калібру 16 мм, проник на подвір'я будинку АДРЕСА_3 , а особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, залишилася неподалік будинку, звідки спостерігала за навколишньою обстановкою, щоб попередити ОСОБА_6 у разі непередбачуваної ситуації.
ОСОБА_6 у цей час через незачинені вхідні двері зайшов до будинку, та побачивши ОСОБА_17 в коридорі, діючи умисно, за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, переслідуючи корисливий мотив, виконуючи замовлення на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_17 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх кримінальну караність, наслідки у вигляді смерті людини, з близької відстані здійснив два постріли з обрізу в життєво важливі органи потерпілого, а саме в область передньої черевної стінки зліва та в тім'яно-скроневу ділянку голови справа, спричинивши ОСОБА_17 два наскрізні кульові поранення черева та голови, які супроводжувалися множинними ушкодженнями брижі та петель кишківника, вогнепальним переломом крижового відділу хребта, грубою деструкцією кісток черепа та речовини головного мозку, з розвитком травматичного шоку, які і стали безпосередньою причиною його смерті.
Переконавшись у настанні смерті ОСОБА_17 , ОСОБА_6 залишив місце злочину і повернувся до особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та разом з яким на автомобілі вирушив до м. Києва. З метою приховання знаряддя злочину, на 756 км траси Чоп - Київ, що у Свалявському районі Закарпатської області, вони з'їхали на узбіччя дороги, де розібравши зброю, ОСОБА_6 викинув її частини та дві гільзи у р. Латориця.
В апеляційній скарзі представник потерпілої - ОСОБА_9 просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання, обравши ОСОБА_6 довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності. В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Вважає, що остаточно призначене ОСОБА_6 вироком суду покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, і є несправедливим через свою м'якість.
Зазначає, що внаслідок вбивства потерпіла ОСОБА_8 втратила сина, а її онука - свого батька. При цьому вбивство було цинічним і відбулось на очах п'ятирічної дитини, яка цілу добу одна просиділа біля мертвого батька, плакала та кричала, що негативно вплинуло на її психіку.
Вказує, що суд не узяв до уваги те, що ОСОБА_6 має добрі навички володіння зброєю, значний досвід у цьому, у зв'язку з роботою в карному розшуці, що він вчиняв злочини, будучи посадовою особою правоохоронного органу, що вказує на високий ступінь його небезпеки для оточуючих людей і для суспільства в цілому.
В запереченнях на апеляційну представника потерпілої обвинувачений ОСОБА_6 зазначає, що вона складена на підставі припущень, явного перекручування фактів і неправдивої інформації, а також звинувачень у тому, чого він не вчиняв.
Захисники обвинуваченого ОСОБА_10 та ОСОБА_11 також не погоджуються зі змістом вимог апеляційної скарги представника потерпілої і просять суд відмовити в її задоволенні. Заперечують те, що донька вбитого була присутня при вчиненні злочину, так як вона, як і всі допитані свідки, нічого не бачила.
Вважають, що потерпіла сторона, вказуючи на цинізм та байдужість ОСОБА_6 , так як той після вбивства веде звичайний спосіб життя, лише сигналізує про зворотнє і викликає сумнів щодо його причетності до вчиненого злочину.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_7 , не оскаржуючи фактичні обставини справи, вважає вирок суду незаконним у зв'язку з його м'якістю, а тому просить вирок скасувати в частині призначення покарання та постановити новий вирок, призначивши ОСОБА_6 за п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч. 1 ст. 263 КК України - 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.
Зазначає, що суд, визначаючи вид і розмір покарання ОСОБА_6 , не в повній мірі узяв до уваги, що останній вчинив 2 злочини, один з яких є особливо тяжким, а також те, що обвинувачений раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення насильницьких злочинів, вину свою не визнав, не розкаявся, заподіяні збитки не відшкодував.
Вважає, що суд не врахував думку прокурора, який у судових дебатах просив призначити ОСОБА_6 покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
В запереченнях захисники обвинуваченого ОСОБА_10 та ОСОБА_11 просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора з огляду на те, оскільки той просить діяти всупереч нормі закону, і не визнавати факт того, що ОСОБА_6 не має судимості і не визнає свою вину.
Вважають, що прокурор під час судових дебатів не зробив аналізу досліджених судом матеріалів та не навів жодних доказів винуватості ОСОБА_6 , які, на їхню думку, або спотворені, або відсутні.
В апеляційних скаргах, які є тотожніми за змістом, захисники обвинуваченого ОСОБА_10 та ОСОБА_11 просять вирок Святошинського районного суду м. Києва від 09.02.2018 скасувати, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 закрити.
Вважають, що суд першої інстанції істотно порушив ряд вимог кримінального процесуального закону, в тому числі таких, які зумовлюють скасування вироку у будь-якому разі; знехтував вимогами ч. 3 ст. 373 КПК України та обґрунтував обвинувальний вирок виключно на припущеннях, виклав висновки, які категорично суперечать реально встановленим обставинам кримінального провадження; не надав оцінки ряду беззаперечно встановлених фактичних даних, які мають вирішальне значення для встановлення істини у справі; свідомо й цілеспрямовано допустив істотну неповноту судового розгляду, залишивши недослідженими обставини, з'ясування яких має ключове значення для правильного вирішення справи; неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, який не підлягав би застосуванню, якщо б ОСОБА_6 дійсно вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
Також захисник ОСОБА_10 звертає увагу на те, що обвинувальний акт, складений прокурором 20.04.2016, надійшов до суду через 1 рік і 20 днів після закінчення досудового розслідування, та при цьому прокурором не було роз'яснено обвинуваченому його право на суд присяжних, як того вимагає ч. 1 ст. 384 КПК України, а надані в судовому засіданні ксерокопії документів, завірені підписом прокурора, оскільки оригінали документів знаходяться в іншому провадженні (відносно ОСОБА_21 ), чим вдався до помилки.
Обвинувачений ОСОБА_6 в апеляційній скарзі вважає вирок суду незаконним, необґрунтованим, несправедливим і просить його скасувати, а провадження по справі закрити. Вважає свою вину не доведеною, а стороною обвинувачення вичерпано усі можливості для доказування. Зазначає, що суд першої інстанції обґрунтував обвинувальний вирок виключно на припущеннях, виклав у вироку висновки, які суперечать реально встановленим обставинам кримінального провадження; не надав оцінку ряду беззаперечно встановлених фактичних даних, які мають вирішальне значення для встановлення істини у справі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянтів, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши доводи апеляційних скарг та заперечень на них, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.
Так, з матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що в провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебували матеріали кримінального провадження № 12014070040000282 відносно ОСОБА_21 за ч.ч. 3,5 ст.27, п.п.11,12, ч.2 ст.115, ч.1 ст.263, ч.4 ст.358 КК України та ОСОБА_6 за п.п.6,11,12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 31.01.2017 матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_21 за ч.ч. 3,5 ст.27, п.п.11,12, ч.2 ст.115, ч.1 ст.263, ч.4 ст.358 КК України виділені в окреме кримінальне провадження, яке зупинено до розшуку останнього.
З наданої в судовому засіданні апеляційного суду ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 28.10.2020 вбачається, що за наслідками розгляду клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12014070040000282, ухвалою до обвинуваченого ОСОБА_21 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, і це означає, що останній вже не перебуває у розшуку.
Допитаний в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_21 показав, що обвинуваченого ОСОБА_6 знає з 2008 року, вони товаришували. Потерпілого ОСОБА_17 знав як чоловіка рідної сестри своєї дружини, востаннє був у нього в гостях у 2013 році. Дружина ОСОБА_17 неодноразово скаржилась на останнього, який її бив та чіплявся до неї навіть після розлучення, з приводу чого вона неодноразово зверталася до поліції. Він особисто вважає ОСОБА_17 садистом.
Що стосується обставин подій 26.01.2014, то ОСОБА_21 показав, що вони з обвинуваченим ОСОБА_6 у цей день приїхали до м. Мукачева, щоб забрати бронежилети та шоломи для Євромайдану. Напередодні, 24.01.2014 він полетів зі своєю знайомою - Анжелою до Москви, звідки повернувся 27.01.2014, хоча зворотні білети спочатку узяв на 26.01.2014, однак пізніше їх обміняв. В Москву летів передати гроші журналістам. В Україну повернувся таємно 26.01.2014 вночі. За чужим паспортом (придбаним ним через інтернет та вклеєною туди своєю фотографією) він узяв в оренду автомобіль. Все це через те, що він увесь час знаходився під спостереженням, пов'язаним зі своєю активістською діяльністю. Обвинуваченому ОСОБА_6 він запропонував поїхати до ОСОБА_22 разом, оскільки відстань від Києва становить 800 км, і самому подолати такий шлях тяжко. Вперше вони поїхали до ОСОБА_22 24.01.2014 за шоломами для Євромайдану. По дорозі заїжджали на АЗС та в Епіцентр, аби купити скотч та інший дріб'язок. На вул. Грушевського заїжджали з правого боку, а далі зупинилися біля моста на 10-15 хвилин, щоб забрати бронежилети. ОСОБА_6 не бачив особу, у якої він брав бронежилети. Ні він, ні ОСОБА_6 , вбивства ОСОБА_17 не вчиняв.
Сам обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційного суду від надання показань відмовився.
У той же час, суд 1-ї інстанції встановив винуватість ОСОБА_23 у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України, та вказав у вироку, що вона підтверджується:
- показаннями свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 та даними протоколів:
- огляду місця події від 27.01.2014,05.02.2014 та від 24.06.2014 з фототаблицями до них;
- огляду пластикової труби сірого кольору, обмотаної скотчем сірого кольору від 28.01.2014;
- огляду предмету з металу білого кольору схожого на кулю, деформований в краях та аналогічного предмету від 28.01.2014;
- огляду речей, в які був одягнений ОСОБА_17 від 29.01.2014;
- огляду документів від 12.04.2014;
- обшуку за адресою: АДРЕСА_4 , де проживає ОСОБА_18 від 01.04.2014, а також за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 від 01.04.2014 та орендованого ним гаражу № НОМЕР_3 по АДРЕСА_5 від 01.04.2014;
- обшуку від 10.04.2014;
- слідчого експерименту з ОСОБА_6 від 08.04.2014 та від 04.06.2014 з їх переглядом;
- за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з картки оператора стільникового зв'язку ОСОБА_6 від 13.04.2014 та від 15.04.2014;
- огляду місця події з ілюстративною таблицею від 04.06.2014 та від 04.07.2014;
- огляду відео з камер спостереження аеропорту «Київ» («Жуляни») від 29.02.2014;
- обшуку автомобілів «Mitsubishi Pagero Wagon», д.н.з. НОМЕР_1 від 04.02.2014, від 10.04.2014 та ВАЗ 21103, д.н.з. НОМЕР_4 від 01.04.2014;
- пред'явлення свідкам ОСОБА_30 та ОСОБА_31 фотознімків для впізнання від 06.02.2014 з додатком;
- тимчасового доступу до речей і документів у ФОП « ОСОБА_32 » від 04.02.2014;
- виїмки інформації про з'єднання абонентів мобільного зв'язку ЗТУ ПрАТ «МТС Україна», ТОВ «Астеліт», ПрАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» від 27.02.2014 та ПАТ «Укртелеком» від 17.03.2014;
- виїмки відеозапису з камер відеоспостереження: з будинку АДРЕСА_6 від 10.02.2014; з будинку АДРЕСА_7 від 08.02.2014; з гіпермаркету «Епіцентр К» в м. Мукачеві від 08.02.2014 року; з АЗС «WOG», за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Чинадієво, вул.Садова, 94-В від 08.02.2014; з АЗС «ОККО» в м.Києві, проспект Повітрофлотський, 77 від 13.02.2014; за 26.01.2014 з АЗС «ОККО» за адресою: Львівська область, с. Солонка, вул. Стрийська, 34, який записано на оптичний носій DVD-R, від 08.02.2014; за 26.01.2014 з АЗС «WOG» на 321 км + 600 м а/д Київ - Чоп, який записано на оптичний носій DVD-R; на будівлі магазину «Світ камінів», по вул. Перемоги, 2-Б в м. Мукачеві, який записано на оптичний носій DVD-R від 28.02.2014; з будинку № 38 по вул. Д.Галицького в м. Мукачеві, який записано на оптичний носій DVD-R від 26.01.2014 та протоколом огляду від 29.02.2014.
Крім цього, вина ОСОБА_6 в інкримінованих йому злочинах, на думку суду 1-ї інстанції, підтверджується висновками судових експертиз: судово-медичної 39/14 від 05.03.2014 щодо причин смерті ОСОБА_17 ; балістичних № 16/614 від 02.07.2014 та №16/415 від 08.05.2014, № 16/74 від 13.02.2014, № 16/324 від 08.05, № 16/325 від 07.05.2014 з ілюстративною таблицею, № 16/321 від 02.06.2014, № 16/322 від 12.06.2014; почеркознавчої № 15/423 від 17.06.2014; одорологогічної № 190 з додатками від 25.06.2014; молекулярно-генетичних № 10/52 від 04.04.2014, № 10/53 від 03.04.2014, № 10/79 від 03.04.2014; судово-імунологічних № 32 від 10.02.2014, № 50 від 26.02.2014; судово-хімічних № 20/9 від 27.02.2014, № 20/8 від 12.03.2014 та № 20/37 від 16.06.2014; трасологічних № 7/66 від 12.02.2014, № 17/95 від 12.02.2014 та №17/448 від 16.06.2014;
- листами оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 № 5/14-162 від 18.02.2014 та окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» ДПС України № 5/211 від 17.02.2014 з додатками, та здобутими під час проведення вказаних слідчих дій речовими доказами.
Крім того, в основу вироку щодо ОСОБА_6 покладено докази, які стосуються ОСОБА_21 , як особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, зокрема:
- протоколи проведення слідчого експерименту з ОСОБА_21 з ілюстративною таблицею від 30.04.2014, 04.06.2014 та їх перегляду;
- протокол за результатами проведеної негласної слідчої (розшукової) дії про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з картки оператора стільникового зв'язку ОСОБА_21 від 15.04.2014;
- постанова про визнання роздруківки з'єднань з мобільного телефона ОСОБА_21 із карткою оператора мобільного зв'язку НОМЕР_5 на оптичному диску та удрукованому вигляді речовими доказами від 16.05.2014;
- протокол тимчасового доступу до речей і документів в приміщенні Ужгородського міськрайонного суду, а саме диску формату CD-R з роздруківкою телефонних дзвінків від 16.05.2014 з додатками;
- копією ухвали суду про накладення арешту на майно від 22.07.2014;
- протоколи обшуку службового кабінету ОСОБА_21 від 01.04.2014 та його автомобіля «Шкода Супер Б», д.н.з. НОМЕР_6 від 01.04.2014;
- зразками крові ОСОБА_21 .
Вказані докази, на думку колегії суддів, за відсутності ОСОБА_21 та його безпосереднього допиту, а також у зв'язку з розділенням кримінальних проваджень щодо обидвох обвинувачених, не були повно та всебічно перевірені в судовому засіданні суду 1-ї інстанції, і ця обставина могла перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення щодо ОСОБА_6 .
Відповідно до ч.1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно ч.1 ст. 410 КПК України, неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Положеннями ч.1 ст. 411 КПК України передбачено, що судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, а у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
За ч.1 ст.412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За наслідками апеляційного перегляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 колегія суддів переконалася у тому, що до порушення вказаних вимог закону призвело окреме його дослідження щодо одного обвинуваченого ОСОБА_6 , що перешкодило суду 1-ї інстанції ухвалити обґрунтоване рішення, з урахуванням чого вирок Святошинського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року відносно ОСОБА_6 підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді 1-ї інстанції, і тим самим частковим задоволенням апеляційних скарг прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , представника потерпілої ОСОБА_8 , - адвоката ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
Також колегія суддів, оцінивши у сукупності всі обставини справи, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення, вік та стан здоров'я обвинуваченого, його соціальні зв'язки та майновий стан, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується та міру покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, а також те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, з урахуванням справжніх інтересів суспільства та конкретних обставин цього кримінального провадження, приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою на 60 днів, тобто до 05 лютого 2021 року включно.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , представника потерпілої ОСОБА_8 , - адвоката ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 задовольнити частково.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 09 лютого 2018 року відносно ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді 1-ї інстанції.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 у виді тримання під вартою продовжити на 60 днів, тобто до 05 лютого 2021 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді _______________ ______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4