03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Справа №2-866/2007 Головуючий у 1 інстанції - Ярошенко С.М.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/10528/2020 Доповідач - Мараєва Н.Є.
8.12.2020 р. Київський Апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду
цивільних справ :
Головуючого - Мараєвої Н.Є.,
Суддів - Заришняк Г.М., Рубан С.М.
При секретарі - Гаврюшенко К.О.
Розглянули у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного
суду в порядку спрощеного позовного провадження
Цивільну справу за апеляційною скаргою
представника ОСОБА_1
на рішення Сквирського районного суду Київської області від 23 листопада 2007 року
в справі за позовом ОСОБА_2 до Селезенівської сільської ради Сквирського
району
про продовження строку на прийняття спадщини та визнання права власності в порядку
спадкування за законом на земельну ділянку та поновлення строку на звернення до суду
Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 23 листопада 2007 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до Селезенівської сільської ради Сквирського району про продовження строку на прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку та поновлення строку на звернення до суду.
Визначено ОСОБА_2 додатковий строк у шість місяців, пропущений з поважних причин для прийняття спадщини за законом, яка відкрилася після смерті її сина ОСОБА_3 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 5,030 га, яка призначена для товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Селезнівської сільської ради Сквирського району Київської області, посвідчену державним актом на право приватної власності на землю, виданим ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Сквирського районного суду Київської області від 23 листопада 2007 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з'ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.
В судове засідання апелянт та його представник повторно не з'явилися, представник надав клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку із хворобою, проте, ніяких підтверджуючих письмових доказів не надав. Тому, беручи до уваги, що справа перебуває на розгляді суду тривалий час, сторони надали суду свої пояснення, явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а також враховуючи епідемічну ситуацію, судова колегія вважає за можливе закінчити розгляд справи у відсутності сторін.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, у листопаді 2007 р. позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з цим позовом та просила поновити строк на звернення до суду, визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 5,030 га, яка розташована на території Селезенівської сільської ради Сквирського району Київської області, що належала на праві приватної власності її сину - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначала, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , що в 1967 р. у них народився син ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 мав на праві приватної власності земельну ділянку площею 5,030 га, розташовану на території Селезенівської сільської ради Сквирського району Київської області, посвідчену державним актом на право приватної власності на землю Серія Р1 № 237583, що після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді вказаної земельної ділянки, і що вона, тобто позивачка, є спадкоємцем майна за законом, що інших спадкоємців немає.
Про те, що пропустила строк на прийняття спадщини, позивачка дізналася, коли звернулась у жовтні 2007 року за консультацією до юриста.
Відповідач у попереднє судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, що позовні вимоги визнає, заперечень не має.
Суд, відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України, чинного на час постановлення рішення, виходив з того, що при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього ж Кодексу.
Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Так, постановлюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи встановлено, що позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , що у них в 1967 році народився син ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 мав на праві приватної власності земельну ділянку площею 5,030 га, розташовану на території Селезенівської сільської ради Сквирського району Київської області, посвідчену державним актом на право приватної власності на землю Серія Р1 № 237583.
Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки, що спадкоємцем майна за законом є позивачка.
Як зазначала позивачка, про те, що пропустила строк на прийняття спадщини, вона дізналася, коли звернулась у жовтні 2007 року за консультацією до юриста, також зазначала, що інших спадкоємців немає.
У відповідності до ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч.3ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строкдостатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Тому, з огляду на викладене суд задовольнив позов.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу представник апелянта, зокрема, зазначав що апелянт ОСОБА_1 , 2000 р.н., є сином ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що батьки апелянта у шлюбі не перебували, що мати апелянта ОСОБА_1 , який на час відкриття спадщини був малолітнім, за отриманням спадщини в його інтересах не зверталася, що спадкова справа після ОСОБА_5 не відкривалася, що з позивачкою у даній справі - ОСОБА_2 , яка як заявляє апелянт була його бабусею, ні апелянт, ні його мати ніяких відносин не підтримували.
Встановлено також, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно копії спадкової справи, відкритої Сквирською державною нотаріальною конторою Київської області, заяву про прийняття спадщини після неї подала її племінниця ОСОБА_7 , 1966 р.н., а також апелянт у даній справі - ОСОБА_1
20.12.2019 р. ОСОБА_1 було надано відповідь нотаріусом про те, що згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру є заповіт ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Сквирського районного нотаріального округу, київської області від 25.07.2017 р.; що ні ОСОБА_1 , ні інший спадкоємець, що подав заяву, не надали вищевказаний заповіт. Оскільки є заповіт, то свідоцтво про право на спадщину за законом видати не є можливим; що Сквирська районна державна нотаріальна контора зробила запит до Київського обласного державного нотаріального архіву щодо копії заповіту для встановлення спадкоємця за заповітом.
Таким чином, на даний час коло спадкоємців не можна вважати встановленим.
Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 як спадкоємець за законом звернулася до суду у 2007 р. із цим позовом у своїх інтересах, і що рішення суду було постановлено відносно неї, тобто її права на спадкування; що мати апелянта як його законний представник до суду не зверталася, ніяких дій щодо отримання спадщини в інтересах малолітнього сина не вчиняла.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку щодо задоволення позову.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом повно з'ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам.
Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Підстав для скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст.ст.268, 352, 367, 368, 374, 375, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Рішення Сквирського районного суду Київської області від 23 листопада 2007 року- залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 23.12.2020 р.
Головуючий :
Судді :