Справа № 752/18788/20 Головуючий в суді І інстанції - Бойко О.В.
Провадження № 33/824/4570/2020 Доповідач - Габрієль В.О.
Категорія: ст.124 КУпАП
16 листопада 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Габрієля В.О., із участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника Бондюка Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Бондюка Б.В. на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року, -
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкас, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , працюючого водієм директора ТОВ «Інвест Буд», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , -
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 420 грн. 40 коп.
Із постанови місцевого суду вбачається, що ОСОБА_1 о 13 год. 40 хв. 27.08.2020 року керуючи автомобілем «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_2 , в м. Києві по вул. Метрологічній, 6, під час зміни напрямку руху не переконався що це буде безпечно, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Honda» д.н.з. НОМЕР_3 , що призвело до механічних пошкоджень останнього, після чого залишив місце пригоди. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п.п.10.1, 2.10 «а» ПДР України, тобто вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.122-4, 124 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним рішенням захисником ОСОБА_1 - адвокатом Бондюком Б.В. подано апеляційну скаргу, у якій він не оспорюючи фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення і правильність правової кваліфікації його дій, просить змінити постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року в частині накладення адміністративного стягнення.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що призначаючи ОСОБА_1 найсуворіше за видом та у розмірі стягнення, яке передбачене санкцією ст.124 КУпАП, суд першої інстанції, в порушення вимог ст.ст.33-35 КУпАП, своє рішення взагалі не мотивував. Захисник вказує, що у ОСОБА_1 не було наміру уникнути відповідальності за ДТП. До поліції прийшов добровільно та самостійно. Про ДТП ОСОБА_1 дізнався виключно від працівників страхової компанії, які йому повідомили про звернення до них з приводу події та здійснення страхового відшкодування. Згідно протоколу огляду транспортного засобу складеного працівниками поліції, на автомобілі «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_2 пошкоджень характерних для ДТП не виявлено.
Захисник також звертає увагу, що ОСОБА_1 вперше притягується до адміністративної відповідальності, по матеріалах справи відсутні обтяжуючі вину обставини, його робота безпосередньо пов'язана з керуванням транспортними засобами. Крім того, у нього на утриманні перебуває неповнолітній син та дружина, яка є безробітною. Також, його матері, ОСОБА_2 , яка є інвалідом ІІІ групи по життєво та також проживає спільно із Клієнтом, зроблено операцію на серці в інституті серця, на даний час вона перебуває у реанімаційному відділенні через ускладнення викликані перетіканням хвороби COVID-19 та потребує оперативної допомоги, такої як купівля ліків та вчасна їх доставка, забезпечення питною водою та продуктами, тощо.
ОСОБА_1 повністю визнає свою вину в вчиненні ним інкримінованих адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4 КУпАП, повністю та в достатній мірі відшкодував завдану моральну шкоду на ремонт мопеда включно із моральною шкодою. За своїм характером та наслідками правопорушення не становить великої суспільної шкідливості, не завдало збитків державним або суспільним інтересам відповідно слід вважати, що воно є малозначним.
Потерпілий ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення судового засідання не подав, однак надіслав заяву в якій просив проводити апеляційний розгляд без його участі, проти апеляційної скарги не заперечував.
Із огляду на зазначене, апеляційний суд враховує вимоги ч.ч.4, 6 ст.294 КУпАП щодо строків апеляційного перегляду та необов'язкової присутності при розгляді справи належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, вважає за можливе розглянути справу за відсутності потерпілого ОСОБА_3 .
Заслухавши доповідь судді, доводи ОСОБА_1 та його захисника Бондюка Б.В. на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає із наступних підстав.
У відповідності до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст.ст.122-4, 124 КУпАП підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення та учасниками процесу не оспорюються.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст.245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
На підставі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи із вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Як випливає із положень ч.2 ст.30 КУпАП позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
За змістом ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.ст.122-4, 124 КУпАП були дотримані у повній мірі. Так, суд першої інстанції з'ясував та врахував у сукупності всі обставини, зокрема те, що останній щиро розкаявся у скоєному, має на утриманні неповнолітню дитину, робота безпосередньо пов'язана з керування транспортним засобом, однак своїми діями він вчинив грубе порушення ПДР України, що спричинило не лише небезпеку для інших учасників руху, а й загрозу життю і здоров'ю потерпілого ОСОБА_3 , відсутність обставин, що обтяжують покарання, та прийшов до правильного висновку, що йому необхідно призначити стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що призначення більш м'якого стягнення, не буде сприяти вихованню особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Оскільки вищевказані вимоги закону місцевим судом при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі, апеляційний суд приходить до переконання про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, постанова районного суду відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд апеляційної інстанції не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.294 КУпАП апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Бондюка Богдана Володимировича залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду В.О. Габрієль