Справа № 620/947/20 Суддя (судді) першої інстанції: Поліщук Л.О.
21 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Північної митниці Держмитслужби про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Північної митниці Держмитслужби, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо внесення до офіційного документу - картки відмови в прийнятті митної декларації № UA102030/2020/00057 завідомо недостовірних відомостей щодо несплати позивачем митних платежів, як підстави для відмови у митному оформленні; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у митному оформленні транспортного засобу позивача (картку відмови від 24.02.2020№ UA 102030/2020/00057).
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року позов задоволено частково.
В апеляційній скарзі Північної митниці Держмитслужби, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Станом на 21 грудня 2020 року позивачем не надано до суду письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 14.02.2020 року придбав у нерезидента "Xedox" Auto Handel Komis Mariusz Sewerzynski транспортний засіб марки: Dacia Dokker, ідентифікаційний номер VIN або номер шасі, кузова або рами: НОМЕР_2 , потужністю двигуна: 1461 см3, вартістю 9000 польських злотих (далі по тексту - транспортний засіб), що підтверджується Контрактом на поставку/продаж товару від 14.02.2020, документом про сплату готівки за товар від 14.02.2020, рахунком-фактурою (інвойсом) від 14.02.2020 № 28/2020, свідоцтвом про реєстрацію транспортно засобу від 07.06.2013 № 2013CL56871 та експортною декларацією від 15.02.2020 № 20PL301010Е0130764.
Згідно поданої позивачем митної декларації від 24.02.2020 № UA102030/2020/632589 вартість транспортного засобу заявлена у розмірі 9000 PLN. Сума митних платежів складає 60554,61 грн.
Із Платіжного доручення АТ КБ "ПриватБанк" від 21.02.2020 № 0.0.1626700236.1 вбачається, що позивач сплатив 15100,00 грн. Банком платіж був отриманий 21.02.2020 о 18:09 год. Дата валютування - 24.02.2020, час проведення документа - 18:09 год., призначення платежу: грошова застава для доставки автомобіля до митниці призначення, рахунок: НОМЕР_3 .
Дані з комп'ютерної програми, якою користується відповідач, також підтверджує, що датою перерахування коштів у сумі 15100,00 грн є 24.02.2020, призначення платежу: грошова застава для доставки автомобіля до митниці призначення.
За результатами перевірки митної декларації, а також на підставі інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, зокрема Платіжних доручень АТ КБ "ПриватБанк" від 16.02.2020 № 0.0.1617471615.1, від 21.02.2020 № 0.0.1626700236.1 та від 24.02.2020 № 0.0.1628997396.1, відповідачем було сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA02030/2020/00057. Із зазначеної картки вбачається, що позивачем митну декларацію та додані до неї документи для митного оформлення були подані 24.02.2020 о 16:57 год. Причиною відмови у митному оформленні стало те, що сума коштів авансових платежів, внесених платником податків за власним бажанням на рахунки, відкриті на ім'я митних органів в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів (залишок грошових коштів) складала 38987,80 грн. Для сплати податків, нарахованих згідно з графою "В" наданої до митного оформлення митної декларації не вистачає грошових коштів. За митною декларацією звільнення від оподаткування митними платежами не надаються. Таким чином, порушено вимоги пункту 1 статті 297 та статті 266 Митного кодексу України, згідно якої у разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані органом доходів і зборів, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення, крім випадків, якщо відповідно до Митного кодексу України товари ввозяться на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами.
Щодо роз'яснення вимог, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення зазначено, що позивач має здійснити попередню оплату податків в повному обсязі згідно з графою В "Подробиці розрахунків" митної декларації до моменту прийняття митної декларації до оформлення.
Листами АТ КБ "ПриватБанк" від 25.02.2020 № 20.1.0.0.0/7-20200225/63 та від 25.02.2020 № 20.1.0.0.0/7-20200225/63 зазначена юридична особа, на прохання (за зверненням) їх клієнта, просила відповідача вірними призначеннями платежів на суму 15100,00 грн та 6500,00 грн, у зв'язку з невірно вказаними реквізитами, вважати: розмитнення автомобіля, а не грошова заставі для доставки автомобіля до митниці призначення.
Відповідно до листа Північної митниці Держмитслужби від 27.12.2019 № 328 рахунком для зарахування авансованих платежів (передоплати), що вносяться громадянами до/або під час митного оформлення є: НОМЕР_3 , для зарахування інших платежів: НОМЕР_4 .
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання щодо порядку і умов переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України (далі по тексту - МКУ), Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів (частина перша статті 246 МКУ).
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, зокрема відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати ставки митних платежів (підпункт "а" пункту 6 частини восьмої статті 257 МКУ).
Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
У випадках, коли з причин, визнаних митним органом обґрунтованими, окремі документи, визначені цим Кодексом, не можуть бути представлені разом з митною декларацією, дозволяється подання таких документів протягом часу, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.
Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта (частини шоста, сьома, дев'ята, десята статті 264 МКУ).
Зазначена норма кореспондується з частиною другою статті 256 МКУ, в якій закріплено, що у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:
1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;
2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів;
3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (частини одинадцята, дванадцята статті 264 МКУ).
Декларант зобов'язаний, зокрема, у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу (пункт 4 частини першої статті 266 МКУ);
Митні платежі включають: мито; акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) (пункт 27 частини першої статті 4 МКУ).
Митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов'язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов'язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на митні органи (частина перша статті 295 МКУ).
У разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані декларантом (уповноваженою ним особою) або митним органом, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення, крім випадків, якщо відповідно до цього Кодексу товари ввозяться на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами або випускаються у відповідний митний режим за спрощеною декларацією в межах спеціальних спрощень, наданих підприємству, яке отримало авторизацію АЕО-С (частина перша статті 297 МКУ).
Обов'язок із сплати митних платежів припиняється, зокрема, при виконанні обов'язку із сплати митних платежів (пункт 1 частини першої статті 290 МКУ).
Згідно пунктів 1, 2 частини першої статті 291 МКУ обов'язок із сплати митних платежів вважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими), зокрема:
1) у разі здійснення особою, відповідальною за сплату митних платежів, розпорядження про використання коштів авансових платежів:
а) при здійсненні митного оформлення товарів - з моменту закінчення митного оформлення;
б) якщо сплата не пов'язана із здійсненням митного оформлення товарів, - з моменту списання коштів з авансового рахунку при перерахуванні їх до державного бюджету;
2) у разі сплати коштів безпосередньо до державного бюджету у випадках, визначених законодавством України, - з моменту:
а) списання коштів з рахунку платника податків у банку;
б) внесення готівкових коштів у касу банку.
Сплата митних платежів може здійснюватися із застосуванням авансових платежів (передоплати). Авансовими платежами (передоплатою) є грошові кошти, внесені платником податків за власним бажанням на рахунки, відкриті на ім'я митних органів в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів (частини перша, друга статті 299 МКУ).
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем за кордоном було придбано транспортний засіб. Сторонами не оспорюється той факт, що позивачем сплачено 38987,80 грн авансового платежу (передоплати) на ім'я митного органу. При поданні митної декларації позивачем було самостійно визначено розмір митних платежів у сумі 60554,61 грн. Зазначена сума митних платежів сторонами узгоджена.
При поданні 24.02.2020 року митної декларації позивачем відповідачу в якості документів, що підтверджують сплату митних платежів надані Платіжних доручень АТ КБ "ПриватБанк" від 16.02.2020 № 0.0.1617471615.1, від 21.02.2020 № 0.0.1626700236.1 та від 24.02.2020 № 0.0.1628997396.1.
Згідно Платіжного доручення АТ КБ "ПриватБанк" від 21.02.2020 № 0.0.1626700236.1 позивачем було перераховано на рахунок відповідача кошти у сумі 15100,00 грн.
24 лютого 2020 року позивачем на рахунок відповідача було перераховано 6500,00 грн.
Відповідно до даних, що містяться в зазначених Платіжному дорученні від 21.02.2020 року № 0.0.1626700236.1 та враховуючи, що Платіжне доручення № 0.0.1628997396.1 датується 24.02.2020 року, позивач сплатив митні платежі у строк, що відповідає строку, встановленому приписом частини першої статті 297 МКУ, а саме: суми митних платежів, підлягають сплаті до або на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення.
Також не спростовується той факт, що позивачем було сплачено попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів і залишок коштів на момент подання митної декларації складав 38987,80 грн.
В Платіжних дорученнях АТ КБ "ПриватБанк" від 21.02.2020 № 0.0.1626700236.1 в графі "Призначення платежу" зазначено: грошова застава для доставки автомобіля до митниці призначення. Рахунок, на який позивачем було перераховано кошти: НОМЕР_3 , призначений саме для зарахування авансованих платежів (передоплати), що вносяться громадянами до/або під час митного оформлення, а для зарахування інших платежів визначений інший рахунок: НОМЕР_4 , що підтверджується листом Північної митниці Держмитслужби від 27.12.2019 № 328.
Згідно частини третьої статті 313 МКУ фінансові гарантії надаються:
1) у вигляді документа (викладеного в письмовій або електронній формі зобов'язання гаранта сплатити визначені суми митних платежів на вимогу митного органу);
2) у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок митного органу (частина друга статті 310 МКУ).
Прийняття митним органом грошової застави в готівковій формі здійснюється із заповненням уніфікованої митної квитанції.
Зазначеного документу на підтвердження того, що позивачем була сплачена саме грошова застава відповідачем до суду не надано.
Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку про те, що позивачем при сплаті залишку суми митних платежів у сумі 15100,00 грн в графі "Призначення платежу" була допущена помилка, про що він повідомив відповідача листом АТ КБ "ПриватБанк" від 25.02.2020 № 20.1.0.0.0/7-20200225/63. З листа АТ КБ "ПриватБанк" до Північної митниці Держмитслужби від 25.02.2020 № 20.1.0.0.0/7-20200225/63 вбачається, що позивачем при сплаті суми коштів у розмірі 6500,00 грн також при заповненні платіжних реквізитів графі "Призначення платежу" була допущена помилка.
Таким чином, встановлено, що митні платежі при декларуванні транспортного засобу позивачем були сплачені своєчасно та в повному обсязі.
Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності не сплати позивачем повної суми митних платежів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA 102030/2020/00057 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Глущенко Я.Б.
Суддя Черпіцька Л.Т.