П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/3132/19
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Домусчі С.Д.,
- Кравця О.О,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, прийняте у складі суду судді Лебедєвої Г.В. в місті Миколаїв по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в невиплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в сумі 42314,70 грн.;
- зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 виплату грошової допомоги в розмірі 42 314, 70 грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яка полягає в невиплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в сумі 42314,70 грн. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 виплату грошової допомоги в розмірі 42314,70 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області звернулось до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми матеріального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідно до пункту 7-1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога за рахунок коштів Державного бюджету України, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Апелянт зазначає, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів», заборгованість по виплаті грошової допомоги за рішенням суду включено до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою державною програмою та буде виплачена після прийняття відповідного рішення Комісією Пенсійного фонду України з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду. Апелянт вважає, що оскільки грошова допомога була нарахована позивачу на виконання рішення суду за період до набрання рішенням суду законної сили, дії відповідача є правомірними, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 року у справі № 400/2550/19 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області щодо незарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 16.09.2002 року по 16.05.2005 року на ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря-Машпроект" до стажу, що дає право на отримання грошової допомоги, пердбаченої п. 7-1 Прикінцевих положень ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зобов'язано зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 16.09.2002 року по 16.05.2005 року на ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря-Машпроект" до стажу, що дає право на отримання грошової допомоги, пердбаченої п. 7-1 Прикінцевих положень ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вказане судове рішення набрало законної сили 21.01.2019 року.
08.04.2019 року позивач звернувся на Урядову гарячу лінію щодо виконання ГУ ПФУ в Миколаївській області рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 року у справі № 400/2550/19.
Листом від 22.04.2018 року за № 1306-І-17 відповідач повідомив, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 року у справі № 400/2550/19 управлінням зараховано до стажу період роботи ОСОБА_1 з 16.09.2002 року по 16.05.2005 року на ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря-Машпроект" та призначено грошову допомогу відповідно до пункту 71 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 42 314, 70 грн. Управління зазначило, що сума нарахованої допомоги включена до реєстру судових рішень та буде виплачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду".
01.08.2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату грошової допомоги.
Листом № 3278-І-07 від 15.08.2019 року відповідач зазначив, що здійснив нарахування грошової допомоги в сумі 42314,70 грн. Водночас, вказана сума заборгованості буде виплачена згідно постанови Кабінету Міністрів України № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду", яким затверджено механізм погашення заборгованості, що утворилась внаслідок нарахування пенсійних виплат на виконання судових рішень за рахунок бюджетних коштів. На виконання вказаного Порядку формується реєстр судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, для реалізації якої збільшено видаткову частину бюджету Пенсійного фонду України за рахунок залишку власних коштів на фінансове забезпечення виплати пенсії.
Позивач вважаючи бездіяльність відповідача, що полягає у невиплаті нарахованої йому грошової допомоги протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має всі передбачені законом підстави для отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до норм статті 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, за висновками суду першої інстанції, відповідачем було протиправно застосовано до спірних правовідносин Постанову Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів».
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Предметом спірних правовідносин у межах даної справи є питання застосування до спірних правовідносин Постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду і джерела погашення компенсації за несвоєчасну виплату пенсії - кошти Пенсійного фонду України чи кошти державного бюджету.
Відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати -з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років.
Згідно пункту 7-1 Закону України від 09.07.2003 року № 1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" , і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 року у справі № 400/2550/19 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області щодо незарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 16.09.2002 року по 16.05.2005 року на ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря-Машпроект" до стажу, що дає право на отримання грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 Прикінцевих положень ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зобов'язано зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 16.09.2002 року по 16.05.2005 року на ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря-Машпроект" до стажу, що дає право на отримання грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 Прикінцевих положень ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вказане судове рішення набрало законної сили 21.01.2019 року.
Згідно із ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно вимог ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 року у справі № 400/2550/19, яке набрало законної сили, було встановлено, що позивач має право на виплату грошової допомоги, яка не оподатковується в розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Апелянт, не заперечуючи, що грошова допомога в розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивачу виплачена не була та її нарахування у розмірі 42314,70 грн., свою позицію фактично обґрунтовує тим, що рішення суду підлягає виконанню за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.
Постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів» (чинною на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Згідно п.1 погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
У відповідності до положень п. 2 вказаного Порядку боржник - орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення; рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, на виконання яких стягувачу нараховано пенсію або щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці (надбавки, підвищення, компенсацію втрати частини доходу, грошову допомогу), що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету та залишаються невиплаченими, або рішення суду про стягнення коштів.
Водночас, відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених зокрема у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року по справі №440/85/19, постанова Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів» застосовується не до всіх судових рішень, за якими боржником є Пенсійний фонд України, а лише до рішень судів, за якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету. Тобто до судових рішень, за якими на Пенсійний фонд покладено обов'язок нараховувати пенсійну виплату.
Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, Миколаївським окружним адміністративним судом у межах справи № 400/2550/19 не приймалось рішення про нарахування позивачу грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Водночас, рішенням суду було зобов'язано відповідача зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 16.09.2002 року по 16.05.2005 року на ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря-Машпроект" до стажу, що дає право на отримання грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем було протиправно застосовано до спірних правовідносин Постанову Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів».
Разом з тим, враховуючи положення статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов'язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов'язання вчинити певні дії.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що бездіяльність відповідача, яка полягає в невиплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в сумі 42314,70 грн. є протиправною, а зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 виплату грошової допомоги в розмірі 42314,70 грн. є ефективним способом захисту порушених прав позивача та належною гарантією остаточного вирішення спору.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: С.Д. Домусчі
Суддя: О. О. Кравець