П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 489/2422/20
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Домусчі С.Д.,
- Кравця О.О.,
за участю: секретар судового засідання - Уштаніт Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Гунька Віталія Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 16 листопада 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора Відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції України старшого лейтенанта поліції Сидорова Ігоря Юрійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про притягнення до адміністративної відповідальності серії ДП18 № 567702 від 25 травня 2020 року,-
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду міста Миколаєва з адміністративним позовом до інспектора Відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції України старшого лейтенанта поліції Сидорова Ігоря Юрійовича, Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд скасувати постанову по справі про притягнення до адміністративної відповідальності серії ДП18 № 567702 від 25 травня 2020 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 16 листопада 2020 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора Відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції України старшого лейтенанта поліції Сидорова Ігоря Юрійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про притягнення до адміністративної відповідальності серії ДП18 № 567702 від 25 травня 2020 року відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат ОСОБА_2 звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що в матеріалах справи відсутні належні докази інформування особи про притягнення до адміністративної відповідальності або докази, які б свідчили про ухилення позивача від отримання повідомлення, а це означає, що відповідач не довів, що про час та місце розгляду справи про накладення штрафу позивач був поінформований належним чином. Враховуючи викладене, апелянт вважає, що з врахування приписів ч.1 ст.268 КУпАП, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення є протиправною та підлягала скасуванню без оцінки інших доказів.
Апелянт стверджує, що Акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 12.05.2020 року не може виступати в якості належного доказу по справі. Апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції лише надав оцінку, при цьому проігнорував доводи позивача про необхідність визначення правовідносин між службою та ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» та наявністю договору №1-Б від 04.03.2019 р. Крім того, апелянт вказує, що відповідно до Положення про Службу автомобільних доріг у Миколаївській області - Служба лише виконує функції замовника робіт та послуг, організовує будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання (шляхом проведення відповідних процедур та укладення відповідних договорів). Апелянт також вважає, що Службою у повному обсязі вжито вичерпних заходів по виконанню визначених законодавством повноважень. Враховуючи викладене, апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 , який є посадовою особою Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 140 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки суд помилково встановив, що ОСОБА_1 є належним суб'єктом даного адміністративного правопорушення та наявна суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення.
Представник відповідача надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 12 травня 2020 року було здійснено обстеження автодороги автодороги Н-24 " Благовіщенське - Миколаїв" (через м. Вознесенськ) 201 км. +950 м. складений в присутності поліцейського взводу 1 роти 2 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Давиденко Є.В. та двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за результатами якого зазначені ділянки визнано такими, що не відповідає вимогам норм та стандартів в галузі безпеки дорожнього руху.
За фактом порушення вимог правил, норм та стандартів при утриманні дорожньої мережі, 25 травня 2020 року було складено постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення ч. 1 ст. 140 КУпАП відносно ОСОБА_1 , який перебуває на посаді виконуючого обов'язки начальника Служби автомобільних доріг Миколаївської області.
Із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 567321 від 25 травня 2020 року, вбачається, що 12 травня 2020 року о 10 год. 30 хв. на 201 км. + 950 м. ділянки автомобільної дороги Н-24 "Благовіщенське - Миколаїв" (через м. Вознесенськ), ОСОБА_1 будучи відповідальною посадовою особою, відповідальною за експлуатаційний стан вищевказаної автомобільної дороги, згідно наказу № 490-К від 06.12.2019 Державного агентства автомобільних доріг України, не вчинив заходів щодо ліквідації ями (вибоїни довжиною 1,0 м, шириною 1,8 м., глибиною 0,25 м.), не огородив її та не позначив дорожніми знаками, чим порушив , порушив вимоги норм і стандартів ДСТУ 3587-97 п.п. 3.1.1, ч. 3 ст. 12 Закону України "Про дорожній рух", чим порушив п. 1.5 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП.
Вважаючи зазначену постанову такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами справи, а інспектор поліції при складанні постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу у задоволенні позову про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до пункту 1.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Згідно з пунктом 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 14 КУпАП встановлено, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 140 КУпАП порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 12 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) обов'язок забезпечувати утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, покладено на посадових осіб, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування таких.
Відповідно до положень статті 24 Закону № 3353-XII власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. При виконанні робіт по ремонту і утриманню автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів дорожньо-експлуатаційні організації у першочерговому порядку повинні здійснювати заходи щодо безпеки дорожнього руху на основі обліку і аналізу дорожньо-транспортних пригод, результатів обстежень і огляду автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, і передусім на аварійних і небезпечних ділянках та у місцях концентрації дорожньо-транспортних пригод.
Розділом 3 Державного стандарту України 3587-97 «Безпека дорожнього руху, автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», затвердженого і введеного в дію Наказом Держстандарту України від 31 липня 1997 року №441, (далі - ДСТУ 3587-97) передбачено, що автомобільні дороги, вулиці і дороги населених пунктів та залізничні переїзди повинні на період їх експлуатації підтримуватися у справному стані і забезпечувати безпеку руху транспортних засобів та пішоходів.
Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 розділу 3 ДСТУ 3587-97 покриття проїзної частини не повинно мати осідань, вибоїн, напливів чи інших деформацій, що утруднюють рух транспортних засобів. Стан покриття проїзної частини та інших елементів дороги повинні перевірятися організаціями, які їх експлуатують, - щодекадно.
Пункт 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінетом Міністрів України від 30 березня 1994 року №198 передбачає, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.
Наказом Міністерства Внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі відповідно до пункту 3 розділу ІІ якої при складанні постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - третьою статті 140 КУпАП (коли протокол не складається), до них необхідно долучати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (додаток 2) з відповідними замірами та схемою про: 1) пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, трамвайних колій чи технічних засобів регулювання дорожнього руху; 2) самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху; 3)перешкоду для дорожнього руху, у тому числі забруднення шляхового покриття; 4)пошкодження асфальтобетонного покриття доріг унаслідок руху машин на гусеничному ходу; 5) умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху; 6) порушення нормативів щодо обладнання на дорогах місць проведення ремонтних робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій; 7) порушення або невиконання правил на підприємствах, в установах та організаціях під час розроблення та виготовлення транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання, під час проектування, реконструкції та ремонту шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд.
Аналіз наведених норм свідчить, що об'єктом правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 140 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об'єктивна сторона цих правопорушень полягає у недодержанні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт. Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених цією статтею, характеризується наявністю як умислу, так і необережності. Суб'єктами правопорушень, передбачених, зокрема частиною 1 статті 140 КУпАП, можуть бути лише посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.
Таким чином, для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до частини 1 статті 140 КУпАП встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об'єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, та чи є особа, виходячи із норми зазначеної статті, суб'єктом даного правопорушення.
Як встановлено колегією суддів, позивач на час винесення оскаржуваної постанови перебував на посаді виконуючого обов'язки начальника Служби автомобільних доріг Миколаївської області.
Відповідно до ст.10 Закону № 2862-IV державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення.
Відповідно до п. 1 Положення про Державне агентство автомобільних доріг України, затвердженого постановою Кабміну України від 10 вересня 2014 року №439 Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення.
Відповідно до п. 1.1, 2.1, 2.2, 6.2.1 Положення про Службу автомобільних доріг у Миколаївській області, затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 29 липня 2019 року №250 Служба автомобільних доріг у Миколаївській області (далі - Служба), заснована на державній власності і належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України.
Метою діяльності Служби є забезпечення розвитку та функціонування автомобільних доріг загального користування державного значення Миколаївської області шляхом їх будівництва, реконструкції, ремонтів та утримання (дорожні роботи) в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг.
Основним предметом діяльності Служби є виконання функцій замовника робіт та послуг з будівництва, реконструкції, ремонтів та утримання автомобільних доріг та іншого державного майна, та одержувача бюджетних коштів.
Служба зобов'язана організовувати будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у Миколаївській області відповідно до державних норм і стандартів.
Колегія суддів зазначає, що у відповідності до інформації, яка розміщена на офіційній веб-сторінці Служби автомобільних доріг у Миколаївській області (https://mk.ukravtodor.gov.ua/pro_sluzhbu/pro_nas.html), по території Миколаївської області проходять національні автомобільні дороги, серед яких Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв».
Служба автомобільних доріг у Миколаївській області є балансоутримувачем та єдиним замовником по виконанню дорожніх робіт на дорогах загального користування в області.
Метою діяльності Служби є утримання в належному стані та розвиток мережі автодоріг загального користування, мостів та інших штучних споруд, створення умов безперервного та безпечного руху транспорту, задоволення потреб народного господарства та населення в удосконаленні і раціональному розвитку дорожньої інфраструктури.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що саме Служба автомобільних доріг у Миколаївській області є юридичною особою на яку державою покладено обов'язок щодо надання послуг з експлуатації утримання автомобільних доріг загального користування, таким чином саме вказана Служба зобов'язана, як замовник, контролювати та перевіряти факт виконання зазначених у договорі робіт, їх якість.
Щодо доводів апелянта із посиланнями на договірні правовідносини між Службою автомобільних доріг у Миколаївській області та ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» згідно договору №1-Б від 04.03.2019 р., колегія суддів зазначає наступне.
Так, як вбачається з матеріалів справи, 04 березня 2019 року між Службою автомобільних доріг у Миколаївській області та Дочірнім підприємством «Миколаївській облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»(Підрядник) укладений договір № 1-Б, згідно з п. 1.3 якого Підрядник приймає від Замовника право на експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Миколаївської області, технічних засобів організації дорожнього руху, інженерних споруд та придорожніх насаджень на них у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» та Додатку 2 до цього договору.
Згідно із п.1.4 вищевказаного Договору на період дії Договору та протягом гарантійною строку експлуатації. Підрядник відповідно до Закону України «Про дорожній рух » та норм Глави 82 Цивільного кодексу України в повній мірі відповідає за належне утримання доріг, забезпечення умов безпеки руху і несе повну безумовну майнову та іншу юридичну відповідальність в частині відшкодування майнової (матеріальної) і нематеріальної (в т.ч. моральної) шкоди та компенсації витрат власникам транспортних засобів, іншим учасникам дорожнього руху якщо дорожньо-транспортна пригода чи зупинка руху сталися з причини незадовільного експлуатаційного утримання . допущеного з вини Підрядника, а також забезпечує повне майнове відшкодування Замовнику у разі заподіяння збитків користувачами доріг, якщо такі збитки завдані з вини Підрядника.
Передбачена відповідальність Підрядника настає виключно під час виконання робіт та стягом гарантійного строку експлуатації.
Водночас, колегія суддів зазначає, що укладення господарського договору № 1-Б від 04 березня 2019 року не позбавляє Службу автомобільних доріг у Миколаївській області обов'язку щодо її належного утримання, на виконання якого й спрямована зазначена угода та статусу балансоутримувача у Миколаївській області автомобільної дороги Н-24"Благовіщенське - Миколаїв", а також не позбавляє його посадових осіб від адміністративної відповідальності за вищевказане правопорушення.
З огляду на те, що в силу приписів ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків, з укладенням наведеного договору ПП "Будівельна Фірма "Миколаївавтодор" не набуває статуту суб'єкта адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.140 КУпАП.
У зв'язку із чим, суб'єктами відповідальності за ст.140 КУпАП є посадові особи, службові обов'язки яких по забезпеченню безпеки дорожнього руху при утриманні автодоріг встановлені законодавством.
Вказане кореспондується із приписами п. 7.1, 7.2 Розділу 7 Положення про Службу автомобільних доріг у Миколаївській області, згідно яких службу очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади головою Державного агентства автомобільних доріг України. Начальник служби персональну відповідальність за виконання покладених на службу завдань.
Таким чином, є необґрунтованими доводи позивача про те, що він не являється відповідальною посадовою особою за невиконання завдань, покладених на Службу автомобільних доріг у Миколаївській області, а відтак - суб'єктом відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП.
Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта, що в матеріалах справи відсутні належні докази інформування особи про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки матеріали справи містять копії повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції від 15.05.2020, 20.05.2020 (а.с. 60-61), які направлялись зокрема на адресу Служби автомобільних доріг в Миколаївській області на ім'я виконуючого обов'язків начальника Невеселого В., та які були зареєстровані Службою автомобільних доріг в Миколаївській області в якості вхідної кореспонденції 15.05.2020 року за вх. №1423, 20.05.2020 року за вх. №1466.
Крім того, щодо доводів апелянта, що Акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 12.05.2020 року не може виступати в якості належного доказу по справі, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положеннями ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.4 ст.308 КАС України, яка визначає межі перегляду апеляційним судом, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Отже, апеляційний суд позбавлений можливості вирішувати спір з тих підстав, які не були заявлені позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції, зокрема у позовній заяві, позивачем жодних доводів відносно того, що Акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 12.05.2020 року не може виступати в якості належного доказу по справі, не заявлялось.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у суду апеляційної інстанції, із врахуванням приписів статті 308 КАС України, відсутні повноваження розглядати та надавати оцінку новим підставам для задоволення позову, зазначеним в апеляційній скарзі, оскільки такі підстави не були заявлені позивачем в суді першої інстанції.
Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Гунька Віталія Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 16 листопада 2020 року - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 16 листопада 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора Відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції України старшого лейтенанта поліції Сидорова Ігоря Юрійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про притягнення до адміністративної відповідальності серії ДП18 № 567702 від 25 травня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: С.Д. Домусчі
Суддя: О. О. Кравець