П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 664/1667/19
Головуючий в 1 інстанції: Сіденко С.І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Косцової І.П., Танасогло Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу поліцейського роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Бихова Сергія Юрійовича на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 23 серпня 2019 року (м. Олешки, дата складання повного тексту рішення - 23.08.2019р.) по справі за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Бихова Сергія Юрійовича та 3-ї особи Управління патрульної поліції в Херсонській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
20.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Цюрупинського районного суду Херсонської області з адміністративним позовом до поліцейського роти № 4 батальйону УПП в Херсонській області ДПП сержанта поліції Бихова С.Ю. та 3-ї особи Управління патрульної поліції в Херсонській області, в якому просив суд:
1. Визнати протиправним дії та бездіяльність інспектора поліцейського роти №4 батальйону УПП в Херсонській області ДПП сержанта поліції Бихова С.Ю. при винесенні постанови від 13.06.2019р. серії ДП18 №507680 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП;
2. Визнати постанову від 13.06.2019 року серії ДП18 №507680 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП незаконною та такою, що підлягає скасуванню;
3. Скасувати постанову від 13.06.2019 року серії ДП18 №507680 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП;
4. Постановити окрему ухвалу на адресу відповідача - інспектора поліцейського роти №4 батальйону УПП в Херсонській області ДПП сержанта поліції Бихова С.Ю. щодо вжиття заходів до нього дисциплінарного впливу, за грубі порушення вимог закону і неналежного виконання професійних обов'язків та направити її до Управління ПП в Херсонській області ДПП, встановивши строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для її виконання;
5. Стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані із правничою допомогою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова інспектора ПП є неправомірною, оскільки остання була прийнята з порушенням процесуальних норм законодавства та відповідно є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 23 серпня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність поліцейського роти № 4 батальйону УПП в Херсонській області ДПП сержанта поліції Бихова С.Ю. в частині не роз'яснення прав особи, що притягується до адміністративної відповідальності при розгляді справи про адміністративне правопорушення 13.06.2019 року відносно ОСОБА_1 . Скасовано постанову поліцейського роти №4 батальйону УПП в Херсонській області ДПП сержанта поліції Бихова С.Ю. від 13.06.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 420 грн. Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрито. Стягнено з УПП в Херсонській області на користь ОСОБА_1 1500 грн. відшкодування за правову допомогу. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, поліцейський роти №4 батальйону УПП в Херсонській області ДПП сержант поліції Бихов С.Ю. 06.09.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права та просив скасувати рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 23.08.2019р., та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
13.09.2020 року, на відповідний запит апеляційного суду, матеріали даної справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019р. відкрито апеляційне провадження у даній справі, а ухвалою від 27.11.2019р. призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
13.06.2019 року поліцейським Биховим С.Ю. була винесена постанова серії ДП18 №507680, відповідно до якої 13.06.2019 року о 10 год. 40 хв. на 11 км. а/д М-17, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом "Toyota Camry" д.н.з. НОМЕР_1 , рухався в лівій смузі при наявній вільній правій смузі для руху, що не було пов'язано з випередженням іншого авто, об'їздом перешкоди чи здійснення повороту ліворуч, чим порушив п. 11.5, 11.2 ПДР України, т.б. скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.122 КУпАП , у зв'язку з чим на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 420 грн.
Не погоджуюсь з такими діями та спірною постановою інспектора ПП, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з часткової неправомірності дій та спірної постанови відповідача.
Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, не погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
02.07.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2015 року.
Як слідує зі змісту положень п.п.3,11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Як визначено ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Так, нормами ст.222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, передбачені ч.1 ст.122 КУпАП).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Як передбачено приписами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається зі ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.
А я визначено ст.283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (т.б. ПІБ, дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати;правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених ст.ст.80,81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), ч.ч.1,2,3,5,6 ст.121, ст.121-1, 121-2, ч.ч.1,2,3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.124-1, ст.125, 126, ч.ч.1,2,3 ст.127, ст.128, 129, ст.132-1, ч.6, 11 ст.133-1, ч.ч.1,2,3 ст.140 КУпАП.
Згідно з п.2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, уповноваженими працівниками підрозділів патрульної служби Національної поліції надано право на місці вчинення адміністративного правопорушення від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч.1-3 ст.122 КУпАП, без складання відповідного протоколу.
Аналогічний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №522/6111/16-а (№К/9901/11751/18).
Згідно зі ст.14 Закону України від 30.06.1993р. №3353-XII «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306.
Приписами пункту 11.2 ПДР визначено, що на дорогах, які мають дві і більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об'їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом.
Підпунктом 11.5 ПДР передбачено, що на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).
Частиною 2 ст.122 КУпАП передбачено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25-ти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Так, як встановлено з матеріалів справи, 13.06.2019 року о 10 год. 40 хв. ОСОБА_1 на 11 км а/д М-17 дійсно рухався на автомобілі «Тoyota Camry» д.н. НОМЕР_1 в лівій смузі при наявній вільній правій смузі для руху, чим порушив п. 11.5, 11.2 ПДР України чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.
Як свідчать матеріали справи, копію вищезазначеної постанови позивач отримав одразу ж після закінчення розгляду справи про адміністративне правопорушення, що підтверджується, його особистим підписом. Крім того, у спірній постанові також міститься і підпис позивача про роз'яснення йому його прав, передбачених ст.268 КУпАП та права на оскарження цієї постанови (а.с.13).
Так, частково задовольняючи даний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідача не надав жодних доказів скоєння позивачем правопорушення, не зазначив в оскаржуваній постанові відомості про наявність технічного запису скоєння цього правопорушення, та до того ж, поліцейським на початку розгляду справи не було роз'яснено особі, що притягується до адміністративної відповідальності, її права і обов'язки, передбачені ч.1 ст.268 КУпАП, не заслухані пояснення та клопотання позивача, що не відповідає вимогам ст.279 КУпАП.
Проте, судовою колегією встановлено, що в матеріалах справи наявний диск з відеозаписами ("2019_0613_104119", "2019_0613_110117"), який був наданий самим позивачем та аналогічний відеозапис, який згодом був наданий відповідачем, разом із відзивом на позовну заяву, з яких чітко вбачається, що позивач дійсно порушив п. 11.5, 11.2 ПДР України, а саме рухався в лівій смузі при наявній вільній правій смузі для руху, що не було пов'язано з випередженням іншого авто, об'їздом перешкоди чи здійснення повороту ліворуч, та після зупинки його транспортного засобу, фактично цей факт визнав, та послався лише тільки на те, що автодорога перебуває у незадовільному стані та не відповідає ДСТУ.
Що ж стосується тверджень позивача про те, що під час розгляду справи йому інспектором не були роз'яснені права, передбачені ст.268 КУпАП, з якими чомусь погодився суд 1-ї інстанції, то судова колегія, в свою чергу, не може прийняти їх до уваги та розцінює критично, оскільки даний факт повністю спростовується особистим підписом позивача у графі 8 оскаржуваної постанови, а також відеозаписами ("2019_0613_104119", "2019_0613_110117", " 20190613193829000885"), з яких чітко вбачається, що позивачу були роз'яснені його права в повному обсязі.
Таким чином, з урахуванням вказаних обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи, не в повному обсязі дослідив усі обставини та дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині скасування спірної постанови з підстав не роз'яснення прав особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, а також приймаючи до уваги те, що оскільки оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була винесена повноважною посадовою особою в межах компетенції, її зміст повністю відповідає вимогам ст.ст.283-284 КУпАП, адміністративне стягнення накладено в межах санкції статті, та порушення водія беззаперечно підтверджується матеріалами справи, судова колегія приходить до висновку про правомірність дій відповідача та відсутність належних підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Що ж стосується інших п/вимог щодо винесення окремої ухвали відносно відповідача, то судова колегія з цього приводу вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Однак, у зв'язку із тим, що суд прийшов до висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови, то відповідно, ця /вимога, як похідна, задоволенню також не підлягає. Крім того, слід зауважити й про те, що постановлення окремих ухвал є виключно правом суду, а не обов'язком.
Стосовно ж останніх заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем у зв'язку із наданням йому правничої допомоги, то судова колегія також вважає їх необґрунтованими та взагалі безпідставними і з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч.ч.1,2 ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Отже, у зв'язку з тим, що суд 2-ї інстанції дійшов висновку про відсутність належних підстав для задоволення основних позовних вимог, то відповідно, усі судові витрати понесені сторонами повинні нести самі сторони, в зв'язку із чим, у задоволені і цієї похідної п/вимоги про стягнення витрат на правову допомогу також слід відмовити.
Окрім того, одночасно також слід звернути увагу й на той факт, що позивач у своєму позові та п/вимогах взагалі не зазначив конкретний загальний розмір реально понесених ним судових витрат з правничої допомоги, не привів його докладного розрахунку, а суд 1-ї інстанції, в свою чергу, чомусь помилково вважав, що ці вимоги були заявлені в загальній сумі 13000 грн., в той час як в матеріалах справи, які стосуються оскарження штрафу в розмірі 420 грн., наявна лише ксерокопія квитанції про сплату адвокату 5000 грн.
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Пунктом 4 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, на підставі вищезазначеного, судова колегія дійшла висновку про порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст.317 КАС України, дане судове рішення районного суду підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення - про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.272,286,308,311,315,317,321,322,325,328 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу поліцейського роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Бихова Сергія Юрійовича - задовольнити повністю.
Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 23 серпня 2019 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 18.12.2020р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: І.П. Косцова
Т.М. Танасогло