ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
22 грудня 2020 року справа №826/4358/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Споживчий центр»)
доГоловного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві)
провизнання протиправним та скасування рішення відповідача від 09 лютого 2018 року №000013 про накладення штрафу
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом, зазначаючи про протиправність оскаржуваного рішення відповідача, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що можливість надати інформацію про вартість розповсюдження реклами відсутня, оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є рекламодавцем, договорів на розповсюдження/розміщення реклами не укладав, та не сплачував за неї; вивіска «Швидкогроші» не відповідає інформаційним критеріям до реклами, а тому є інформаційною вивіскою, а не рекламною конструкцією, у зв'язку із чим не потребує відповідного дозволу на її розміщення.
Рішенням Оружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2018 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції новий розгляд.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2019 року прийнято до провадження адміністративну справу №640/4358/18 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, з підстав його необґрунтованості. Вказав на те, що спірне рішення прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; позивач є рекламодавцем, оскільки визнає факт розміщення ним конструкції на фасаді першого поверху над вхідними дверима приміщення, яке ним експлуатується, а тому зобов'язаний був подати до ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві письмові пояснення та документальне підтвердження вартості розповсюдженої інформації.
У відповіді на відзив (вх. №03-14/43747/19 від 23 квітня 2019 року) позивачем зазначено, що знак відповідності наноситься на продукцію та/або інші об'єкти, що визначені технічними регламентами (табличку з технічними даними, пакування, супровідні документи, тощо), а відтак позивачем не допущено порушень.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
ГУ Держпродспоживслужби у м. Києві прийнято рішення від 09 лютого 2018 року №000013 про накладання на ТОВ «Споживчий центр» штрафу у розмірі 1 700,00 грн., у зв'язку із порушенням вимог частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу» за неподання у встановлений строк інформації щодо вартості розповсюдженої зовнішньої реклами (спеціальна конструкція « Швидкогроші » розміром: 6,0 х 1,0 м за адресою: вул. І. Франка, 6, м. Львів).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 27 Закону України «Про рекламу» особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть, зокрема, адміністративну відповідальність відповідно до закону.
Зі змісту частини другої статті 27 Закону України «Про рекламу» вбачається, що відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть: 1) рекламодавці; 2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами; 3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.
Як встановлено судом вище, на позивача накладено штраф за порушення вимог частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу», якою передбачено, що на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.
За результатами перегляду рішень Окружного адміністративного суду міста Києва та Шостого апеляційного адміністративного суду у цій справі, Верховний Суд направляючи справу на новий розгляд, зазначив таке: «Суди попередніх інстанцій не з'ясували, хто саме розмістив рекламу (рекламну конструкцію), хто є розповсюджувачем реклами, чи є позивач рекламодавцем, чи дійсно йому належить зображена на рекламній конструкції ТМ «Швидко Гроші», чи позивач розповсюджував рекламу.
Суб'єктом відповідальності за розповсюдження реклами може бути дві категорії осіб: 1) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами; 2) рекламодавці, винні у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в активних діях - розповсюджені або розміщенні реклами. При цьому для притягнення особи до відповідальності повинно бути доведено, що саме вона вчинила ці дії».
Таким чином, суду належить встановити, чи є позивач суб'єктом відповідальності в межах спірних правовідносин, тобто чи є рекламодавцем чи розповсюджувачем реклами.
Статтею 1 Закону України «Про рекламу» встановлено, що рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження; розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.
Матеріали справи підтверджують, що знак для товарів і послуг « Швидкогроші » належить ТОВ «Споживчий центр», що підтверджується свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 150732 , рішенням Державної служби інтелектуальної власності України від 02 вересня 2016 року, ліцензійним договором на використання торгівельної марки (знаку для товарів і послуг) №150732.
Як встановлено судом та не заперечується позивачем, ТОВ «Споживчий центр» здійснює господарську діяльність, в тому числі, у приміщенні, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 6 , на фасаді якого розміщено щит (рекламна конструкція) розміром 6,0 х 1,0 м, з інформаційним полем « Швидкогроші ».
Суд звертає увагу на те, що позивач не заперечує факту розміщення ним спеціальної конструкції з інформаційним полем « Швидкогроші » на фасаді будівлі за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 6 , однак зазначає, що така конструкція не є рекламною вивіскою, а тому він не є рекламодавцем та розповсюджувачем реклами.
Позивач зазначає, що документи, які вимагались відповідачем (договори, акти виконаних робіт, квитанції про оплату) не могли бути надані, оскільки позивач не замовляв та не сплачував за розміщення реклами, а зображення знаку « Швидкогроші » є інформаційною вивіскою та виконує розрізняльну, а не рекламну функцію.
З приводу зазначеного, суд звертає увагу на те, що за результатами розгляду справи щодо оскарження рішення ГУ Держпродспоживслужби у м. Києві про накладення на ТОВ «Споживчий центр» штрафу за розміщення зовнішньої реклами, встановлено такі обставини.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, встановлено, що спеціальна конструкція «Швидкогроші», яка розміщена на фасаді будівлі за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 6, є рекламною вивіскою і вважається зовнішньою рекламою та потребує отримання дозволу на її розміщення.
За змістом частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, на час вирішення справи, рішенням суду, яке набрало законної сили встановлено, що спеціальна конструкція «Швидкогроші», яка розміщена на фасаді будівлі за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 6, є рекламою.
Враховуючи, що ТОВ «Споживчий центр» є власником та ліцензіатом знаку для товарів і послуг «Швидкогроші», відповідно має виключне право на використання вивіски з таким зображенням, а також те, що позивач не заперечує факту її розміщення на фасаді вказаного приміщення, суд приходить до висновку, що позивач є рекламодавцем та розповсюджувачем такої реклами.
Будь-які докази на спростування наведеного в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві щодо подання у встановлений строк інформації щодо вартості розповсюдженої зовнішньої реклами є обґрунтованими, а рішення від 09 лютого 2018 року №000013 про накладення штрафу на ТОВ «Споживчий центр» є правомірним.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 02 серпня 2018 року у справі №814/2539/14, оскільки відсутні підстави вважати, що обставини вказаної справи є аналогічними спірним правовідносинам.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Споживчий центр» задоволенню не підлягає.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати не відшкодовуються.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» повністю.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, Київ, вул. Саксаганського, 133-А; ідентифікаційний код 37356833);
Головне управління Держпродспоживслужби в місті Києві (03151, м. Київ, вул. Волинська, 12; код ідентифікаційний код 40414833).
Суддя В.А. Кузьменко