ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
17 грудня 2020 року 14:02 № 640/11495/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Адміністрації Державної прикордонної служби України,
Головного центру оперативного документування та оперативно-технічних заходів (військова частина НОМЕР_1 )
третя особа ОСОБА_2
про визнання дій протиправними, скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за участі представників сторін:
позивач - ОСОБА_1
від позивача - ОСОБА_3 ,
від відповідача 1 - Ящук С.Д.
від відповідача 2 - Рязанцев В.Г.,
від третьої особи - не з'явився
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного центру оперативного документування та оперативно-технічних заходів (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить суд: визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не призначення на посаду, дострокового припинення контракту та звільнення з військової служби в запас полковника ОСОБА_1 (П-002730); визнати протиправними та скасувати наказ Голови Державної прикордонної служби України від 23 квітня 2020 року № 377-ос “Про особовий склад” в частині, що стосується дострокового припинення контракту та звільнення з військової служби у запас за підпунктом “г” (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу” полковника ОСОБА_1 (П-002730); визнати протиправними та скасувати наказ начальника Головного центру оперативного документування та оперативно-технічних заходів Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 18 травня 2020 року № 75-ос “Про особовий склад” в частині, що стосується виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення полковника ОСОБА_1 (П-002730); поновити полковника ОСОБА_1 (П-002730) на військовій службі у Державній прикордонній службі України, та на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій ніж попередня, посаді в Державній прикордонній службі України; зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України в установленому законодавством порядку вирішити питання виплати полковнику ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, та забезпечення усіма іншими видами матеріального забезпечення за весь час вимушеного прогулу, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення до дня фактичного поновлення на службі включно; зобов'язати Адміністрацію Держприкордонслужби подати до суду звіт про виконання рішення суду у встановлений судом термін з моменту його виконання; розподілити судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що директивою Адміністрації Державної прикордонної служби України від 07 жовтня 2019 року №64 дск затверджено новий штат Головного центру оперативного документування та оперативно-технічних заходів, проте такі зміни фактично не мали наслідком скорочення посад. Не зважаючи на викладене, відповідач не перевів позивача на рівнозначну посаду, позивачу взагалі не було запропоновано жодної посади. Крім того, позивач вказує, що він має переважне право залишення на службі чи першочергове право призначення на вакантні посади. З урахуванням наведеного позивач вважає наявними підстави для скасування оскаржуваних наказів, поновлення його на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник Головного центру оперативного документування та оперативно-технічних заходів (військова частина НОМЕР_1 ) у відзиві на позов зазначив, що оскаржуваний наказ від 18 травня 2020 року № 75-ос “Про особовий склад” прийнято у зв'язку з прийняттям наказу Головою Державної прикордонної служби України від 23 квітня 2020 року № 377-ос “Про особовий склад”. Головним центром оперативного документування та оперативно-технічних заходів (військова частина НОМЕР_1 ) неодноразово надсилались телеграми щодо розгляду питання про призначення (переміщення) позивача. Оскільки були відсутні вакантні посади, відповідачами прийнято оскаржувані накази.
Представник Адміністрації Державної прикордонної служби України також у відзиві на позов заперечував проти задоволення позову та зазначив, що оскаржувані накази прийнято у зв'язку з проведенням організаційно-штатних змін.
У відповіді на відзив представник позивача наголошував та тому, що проведення організаційно-штатних змін немало наслідок скорочення посад, отже були відсутні підстави для звільнення позивача.
В підготовчому засіданні 27 серпня 2020 року задоволено клопотання Адміністрації Державної прикордонної служби України та залучено до участі у розгляді справи в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 01 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні позивач та його представник наполягали на задоволенні позову, представники відповідачів заперечували проти задоволення позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Станом на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 проходив службу на посаді заступника начальника Головного центру оперативного документування та оперативно-технічних заходів (військова частина НОМЕР_1 ).
У зв'язку з організаційно-штатними заходами, оголошеними наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 07 жовтня 2019 року № 64-дск, посада заступника начальника Головного центру оперативного документування та оперативно-технічних заходів (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, яку обіймав полковник ОСОБА_1 було скорочено.
Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 29 листопада 2019 року № 1225-ос зараховано в розпорядження начальника Головного центру оперативного документування та оперативно-технічних заходів Державної прикордонної служби України полковника ОСОБА_1 , звільнивши з посади заступника начальника Головного центру оперативно-технічних заходів.
01 квітня 2020 року полковнику ОСОБА_1 Адміністрацією Державної прикордонної служби України запропоновано нижчі посади (розпорядження від 18 березня 2020 року № Т/12-2166), а саме: першого заступника коменданта - начальника штабу прикордонної комендатури « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Луганського прикордонного загону (підполковник, 34 т.р.); начальника відділу боротьби з транскордонною злочинністю головного оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 (підполковник, 32 т.р.); начальника відділу боротьби з транскордонною злочинністю головного оперативно-розшукового відділу Бердянського прикордонного загону (підполковник, 32 т.р.); начальник циклу прикордонних та інших дисциплін Кінологічного навчального центру (підполковник, 32 т.р.); начальник відділу персоналу Чопського прикордонного загону (підполковник, 32 т.р.).
01 квітня 2020 року позивач рапортом на ім'я начальника Головного центру оперативного документування та оперативно-технічних заходів (військова частина НОМЕР_1 ) відмовився від запропонованих посад.
Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 23 квітня 2020 року №377-ос достроково припинено контракт та звільнено з військової служби у запас за підпунктом “г” (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу” полковника ОСОБА_1 (П-002730).
Наказом начальника Головного центру оперативного документування та оперативно-технічних заходів Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 18 травня 2020 року № 75-ос “Про особовий склад” виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення полковника ОСОБА_1 (П-002730).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд керується таким.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу” (далі - Закон №2232-XII, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пунктів 12, 13 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі, затвердженим Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009 (далі - Положення), встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців з державою, зокрема включення їх до списків особового складу органів Держприкордонслужби або виключення з таких списків, присвоєння та позбавлення військових звань, пониження та поновлення у військових званнях, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо, оформлюється письмовими наказами на підставі документів, види та форма яких установлюються Адміністрацією Держприкордонслужби.
Право видавати накази по особовому складу мають Голова Державної прикордонної служби України та згідно з визначеними ним повноваженнями посадові особи з числа його заступників, керівник розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, начальники (командири) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, ректор вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби, начальники навчальних центрів, науково-дослідних установ та органів забезпечення, які мають статус юридичної особи і за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище (далі - начальники).
Відповідно до пункту 129 Положення, у разі проведення організаційно-штатних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення посад військовослужбовців, до кадрового підрозділу органу Держприкордонслужби згідно з номенклатурою посад не пізніше ніж за два місяці до закінчення встановлених строків проведення зазначених заходів подається список військовослужбовців, які вивільняються, з пропозиціями щодо дальшого проходження ними військової служби.
Пунктом 130 Положення визначено, що разі проведення в органі Держприкордонслужби організаційно-штатних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення посад військовослужбовців, на вакантні посади в цьому органі спочатку призначаються з дотриманням вимог, визначених пунктом 95 цього Положення, військовослужбовці, які згідно із законодавством належать до категорій громадян, що користуються переважним правом залишення на службі чи першочерговим правом призначення на вакантні посади, а потім інші військовослужбовці, які вивільнилися внаслідок проведення таких заходів.
Відповідно до пункту 95 Положення військовослужбовці призначаються на посади з урахуванням відповідності їх професійної (фахової) підготовки за відповідним напрямом чи основною або спорідненою спеціальністю, освітньокваліфікаційного рівня вимогам до цих посад, визначеним посадовими інструкціями, та досвіду служби за фахом.
У разі коли є потреба призначити військовослужбовця на посаду, призначення на яку можливе лише після проходження ним додаткової підготовки в межах наявної у нього професійної (фахової) підготовки за відповідним напрямом підготовки чи основною або спорідненою спеціальністю, і військовослужбовець не заперечує проти цього, його призначенню на таку посаду повинна передувати відповідна підготовка (перепідготовка).
У визначених законом випадках військовослужбовець повинен пройти спеціальну перевірку щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави, а також у разі потреби в установленому законодавством порядку пройти процедуру оформлення допуску до державної таємниці.
У разі неподання або подання недостовірних відомостей військовослужбовець не може бути призначений на відповідну посаду, а призначений на посаду підлягає звільненню з посади, якщо інше не передбачено Конституцією України.
Відповідно до пункту 131 Положення, якщо під час проведення організаційно-штатних заходів в органі Держприкордонслужби одночасно зі скороченням посад вводяться нові посади, що відповідають напряму підготовки чи основній або спорідненій спеціальності військовослужбовця, який вивільняється, то такий військовослужбовець має переважне право на призначення на зазначені посади.
У разі відсутності в органі Держприкордонслужби вакантних посад, які відповідають напряму підготовки чи основній або спорідненій спеціальності військовослужбовця, посада якого внаслідок проведення організаційно-штатних заходів скорочується, такий військовослужбовець призначається на посаду в іншому органі Держприкордонслужби з дотриманням порядку, визначеного цим Положенням.
Пропозиції щодо призначення на посаду доводяться до військовослужбовця начальником органу Держприкордонслужби, в якому він проходить військову службу, чи одним з його заступників за попереднім узгодженням з посадовою особою, якій відповідно до номенклатури посад надано повноваження щодо призначення військовослужбовця на цю посаду.
У разі неможливості призначення військовослужбовців, які вивільняються внаслідок проведення організаційно-штатних заходів, на рівні посади (в тому числі в іншому органі Держприкордонслужби) або відсутності їх згоди на призначення на нижчі посади такі військовослужбовці підлягають звільненню з військової служби в установленому порядку.
Так, відповідачами надано суду витяг зі штату Головного центру оперативного документування та оперативно-технічних заходів (військова частина НОМЕР_1 ) станом на 19 травня 2020 року, відповідно до якого наявна посада заступника начальника Головного центру - начальника центру та станом на 21 травня 2020 року, відповідно до якого наявні посади заступника начальника Головного центру - начальника центру оперативного документування, заступника начальника Головного центру - начальника центру оперативно-пошукової підтримки підрозділів оперативного документування та оперативно-технічних заходів, заступника начальника Головного центру - начальника центру оперативно-технічних заходів та забезпечення проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
З урахуванням наведеного вище, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що проведення організаційно-штатних змін не мало наслідком скорочення посад.
Як зазначено вище, позивача не було переведено на рівнозначну посаду, а запропоновано посади першого заступника коменданта - начальника штабу прикордонної комендатури « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Луганського прикордонного загону (підполковник, 34 т.р.); начальника відділу боротьби з транскордонною злочинністю головного оперативно-розшукового відділу Могилів-Подільського прикордонного загону (підполковник, 32 т.р.); начальника відділу боротьби з транскордонною злочинністю головного оперативно-розшукового відділу Бердянського прикордонного загону (підполковник, 32 т.р.); начальник циклу прикордонних та інших дисциплін Кінологічного навчального центру (підполковник, 32 т.р.); начальник відділу персоналу Чопського прикордонного загону (підполковник, 32 т.р.), тобто які є нижчими, ніж та посада, яку обіймав позивач - заступника начальника Головного центру оперативного документування та оперативно-технічних заходів (військова частина 1484) Державної прикордонної служби України (штатна категорія - полковник, 45 т.р.).
Відповідно до пункту 130 Положення у разі проведення в органі Держприкордонслужби організаційно-штатних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення посад військовослужбовців, на вакантні посади в цьому органі спочатку призначаються з дотриманням вимог, визначених пунктом 95 цього Положення, військовослужбовці, які згідно із законодавством належать до категорій громадян, що користуються переважним правом залишення на службі чи першочерговим правом призначення на вакантні посади, а потім інші військовослужбовці, які вивільнилися внаслідок проведення таких заходів.
З матеріалів справи вбачається, що на посаду заступника начальника Головного центру - начальника центру оперативно-технічних заходів та забезпечення проведення негласних слідчих (розшукових дій) було призначено полковника ОСОБА_4 , витяг з послужного списку якого відповідачами надано до суду.
Так, з аналізу послужного списку полковника ОСОБА_4 не вбачається, що останній має переважне перед позивачем, який має державні нагороди - кавалер ордену «За мужність» ІІ ступнею, медаль «За військову службу Україні», відзнака Президента України «За участь в АТО», відзнаку Міністра внутрішніх справ України «Іменна воггнепальна зброя» та є учасником бойових дій (посвідчення НОМЕР_3 від 29 квітня 2015 року), на призначення на службі.
Суд наголошує, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації мають право учасники бойових дій.
Проте, в порушення згадуваних норм Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивача не було переведено на рівнозначну посаду, а звільнено зі служби.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про протиправність наказу Голови Державної прикордонної служби України від 23 квітня 2020 року № 377-ос “Про особовий склад” в частині дострокового припинення контракту та звільнення з військової служби у запас за підпунктом “г” (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу” полковника ОСОБА_1 (П-002730) та, як наслідок, наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) від 18 травня 2020 року № 75-ос “Про особовий склад” в частині виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення полковника ОСОБА_1 (П-002730).
Скасування наказів Голови Державної прикордонної служби України від 23 квітня 2020 року № 377-ос та начальника Головного центру оперативного документування та оперативно-технічних заходів Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 18 травня 2020 року № 75-ос у вказаних вище частинах є підставою для поновлення ОСОБА_1 на посаді рівнозначній посаді заступника начальника Головного центру оперативно-технічних заходів Державної прикордонної служби України.
Щодо позову в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.
Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованого Міністерством юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306, не врегульовано питання виплати грошового забезпечення в разі поновлення на військовій службі, а відтак суд застосовує загальні норми при вирішення вказаного питання.
Згідно довідки Державної прикордонної служби України від 24 червня 2020 року №181/881 грошове забезпечення позивача за останні 2 календарні місяці становить 58 580,40 грн., отже середньоденний розмір грошового забезпечення позивача становить 960,33 грн (58580,4/61).
Так, період вимушеного прогулу становить з 18 травня 2020 року по 17 грудня 2020 року, що становить 214 днів.
З урахуванням наведеного вище, з Головного центру оперативного документування та оперативно-технічних заходів (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 належить стягнути середній розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 205 511 (двісті п'ять тисяч п'ятсот одинадцять) грн 57 коп. (214х960,33=205511,57).
Відповідно до пункті 2, 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, які виконуються негайно присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Отже, судове рішення в частині поновлення позивача на службі та стягнення грошового забезпечення межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню.
Щодо позову в частині визнання протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не призначення на посаду, дострокового припинення контракту та звільнення з військової служби в запас полковника ОСОБА_1 (П-002730) суд зазначає, що належним способом захисту прав позивача є саме скасування оскаржуваних наказів, отже позов у вказаній частині задоволенню не підлягає.
Щодо позову в частині зобов'язати Адміністрацію Держприкордонслужби подати до суду звіт про виконання рішення суду у встановлений судом термін з моменту його виконання, суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12 травня 2011 року).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07 травня 2002 року, "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року, "Шаренок проти України" від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
При цьому, відповідно до приписів частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для зобов'язання Адміністрацію Держприкордонслужби подати до суду звіт про виконання рішення суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем доведено відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваних наказів, в той час, як відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, покладений на них обов'язок доказування не виконали, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правих підстав для часткового задоволення позову.
Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 250, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати наказ Голови Державної прикордонної служби України від 23 квітня 2020 року № 377-ос “Про особовий склад” в частині дострокового припинення контракту та звільнення з військової служби у запас за підпунктом “г” (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу” полковника ОСОБА_1 (П-002730).
3. Визнати протиправними та скасувати наказ начальника Головного центру оперативного документування та оперативно-технічних заходів Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 18 травня 2020 року № 75-ос “Про особовий склад” в частині виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення полковника ОСОБА_1 (П-002730).
4. Поновити ОСОБА_1 на посаді рівнозначній посаді заступника начальника Головного центру оперативно-технічних заходів Державної прикордонної служби України.
5. Стягнути з Головного центру оперативного документування та оперативно-технічних заходів (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 205 511 (двісті п'ять тисяч п'ятсот одинадцять) грн 57 коп.
6. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді рівнозначній посаді заступника начальника Головного центру оперативно-технічних заходів Державної прикордонної служби України підлягає негайному виконанню.
7. Рішення в частині стягнення з Головного центру оперативного документування та оперативно-технічних заходів (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середнього розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, що становить 29 290 (двадцять дев'ять тисяч двісті дев'яносто) грн 20 коп. підлягає негайному виконанню.
8. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко
Повний текст рішення виготовлено 22 грудня 2020 року