22 грудня 2020 року Справа № 280/4027/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166; код ЄДРПОУ 39396146)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення коштів за податковим боргом,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якій позивач просить суд постановити рішення про стягнення з відповідача суми податкового боргу перед державою у загальному розмірі 60553,39 грн., яка складається:
з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 46618,76 грн. за кодом класифікації доходів бюджету 11010500; на номер рахунку - UА208999980333139341000008006, відкритий на - УК у Дніпр.р-ні м.Зап./Дніпр/1010500 в Казначейство України (ЕАП; код ЄДРПОУ- 38025423; код банку (МФО ГУДКСУ) - 899998;
з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 13934,63 грн. за кодом класифікації доходів бюджету 11011001 номер рахунку - UА538999980313020137000008006, відкритий на - УК у Дніпр.р-ні м.Зап./Дніпр./11011001 в Казначейство України (ЕАП): код ЄДРПОУ- 38025423; код банку (МФО ГУДКСУ) 899998.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на день складення позову відповідач має податковий борг з податку на доходи фізичних осіб та з військового збору, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у зв'язку з несплатою грошового зобов'язання, донарахованого контролюючим органом за результатом перевірки. Крім того, за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань відповідачу нарахована пеня з податку на доходи фізичних осіб у сумі 8435,76 грн. та з військового збору у сумі 2530,73 грн. Платнику податків направлено податкову вимогу про сплату боргу, однак податковий борг самостійно не сплачений, у зв'язку з чим просить позов задовольнити.
У відповідності до вимог ч.3 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) судом здійснений запит до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, на який 17 липня 2020 року надійшла відповідь про зареєстроване місце проживання відповідача.
Ухвалою суду від 22 липня 2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 17 серпня 2020 року.
05 серпня 2020 року від відповідача надійшло звернення (вх.№35804), у якому зазначає, що є інвалідом ІІ групи дитинства та за станом здоров'я з'явитись у судове засідання не має можливості.
17 серпня 2020 року судове засідання відкладено на 28 вересня 2020 року.
Відповідач надіслав до суду звернення (вх. №39449 від 27.07.2020), в якому просив списати податковий борг, а також звернення (вх. №39450 від 27.08.2020).
Крім того, 23 вересня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №44419), у якому пояснює, що нотаріусом Лівінською Л.М. надано інформацію до ДПС про спадкові права позивача і про те, що остання є інвалідом ІІ групи. Зазначає, що взагалі не ходить, тому що є інвалідом дитинства, про що зазначено в довідці МСЕК №101732, тому не може приїхати до податкової, щоб здати декларацію, Інтернетом користуватись не вміє. На підставі вищевикладеного, просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 28.09.2020 справу вирішено розглянути за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 28 жовтня 2020 року.
28 жовтня 2020 року підготовче засідання по справі відкладене на 05 листопада 2020 року.
Представником відповідача, адвокатом Петровим Г.М., який діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги №653 від 30.09.2020, через канцелярію суду до матеріалів справи долучений відзив (вх. №53084 від 05.11.2020), у якому щодо протиправності податкових повідомлень-рішень із посиланням на приписи п.58.2 ст.58, п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України вказує, що якщо законом встановлено обов'язкове правило поведінки, зокрема обов'язок контролюючого органу приймати податкове повідомлення-рішення виключно протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику акта перевірки, то посадові особи територіальних органів ДПС України зобов'язані діяти саме в спосіб і порядку, які передбачені таким законом. Стверджує, що Акт перевірки від 03.04.20129 №234/08-01-13-055/ НОМЕР_1 був направлений 04 квітня 2019 року контролюючим органом відповідачу поштою та у квітні 2019 року він був повернутий без вручення адресату, а податкові повідомлення-рішення були прийняті лише 24 травня 2019 року, тобто пізніше ніж протягом 10 робочих днів з дня повернення акту перевірки. Отже, прийняття податкових повідомлень-рішень поза межами строку, встановленого Кодексом, є протиправним. Стосовно протиправності вимоги від 19.06.2019 №21028-50/828 та відсутності у позивача підстав для стягнення заборгованості за цією вимогою в судовому порядку зауважує, що 21 червня 2019 року Вознесенівським управлінням у м. Запоріжжі ГУ ДПС у Запорізькій області відповідачу поштою на адресу: АДРЕСА_2 направлена означена вимога. Звертає увагу суду, що починаючи з 2003 року і по теперішній час відповідач зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , отже, враховуючи положення п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкова вимога вважається не врученою відповідачу належним чином. Таким чином, оскільки податкова вимога відповідачу не вручена, у позивача відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за цією вимогою.
05 листопада 2020 року підготовче засідання по справі відкладене на 25 листопада 2020 року.
09 листопада 2020 року від відповідача на адресу суду надійшло звернення (вх. № 53627).
25 листопада 2020 року вирішено закрити підготовче провадження по справі та призначити судове засідання на 09 грудня 2020 року для розгляду справи по суті.
У судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час і місце судового розгляду був обізнаний, про що свідчить його підпис у відповідній графі розписки про повідомлення судом про встановлену дату і час нового судового засідання.
У судове засідання 09 грудня 2020 року представник відповідача не прибув, звернувся до суду із клопотанням (вх. №59887 від 09.12.2020) про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 205 КАС України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Як свідчать аргументи представника відповідача, наведені ним у заяві, неможливість прибуття його у судове засідання, та як наслідок, підставою для відкладення розгляду справи на іншу дату визначено перебування його на лікарняному. На переконання суду, вказані обставини свідчать про поважність причин неявки у судове засідання, однак, за умови підтвердження таких належними доказами.
Проте, наведені представником відповідача причини неявки у судове засідання не підтверджені жодними доказами, що не дозволяє зробити висновок про поважність причин такої неявки.
Разом з тим, слід вказати також про те, що безпідставне відкладення розгляду справи можна кваліфікувати як порушення судом строків розгляду справи, оскільки в суду є можливість розглянути і вирішити справу швидше.
Відтак, причини неможливості прибуття представника відповідача у судове засідання не підтверджені доказами, а тому заява про відкладення розгляду справи у зв'язку із його неявкою з поважних причин задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст. 205 КАС України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.
На підставі наявних у суду матеріалів встановлено такі обставини.
Головним державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у Запорізькій області проведена документальна невиїзна перевірка ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів з доходів фізичній особі за ознакою «114» за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 03.04.2019 №234/08-01-13-05/ НОМЕР_1 . Під час перевірки встановлено порушення відповідачем, зокрема:
пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 179.1, п. 179.7 ст. 179 ПК України, а саме неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, не задекларовано «дохід, отриманий у спадщину (подарований) від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення» за ознакою «114», а також самостійно не розраховано та не сплачено до бюджету податки з отриманого доходу за 2016 рік по строку до 01.05.2017;
пп. 174.2.2 п. 174.2, п. 174.3 ст. 174 ПК України, в результаті донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік у сумі 30410,40 грн.;
пп. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164, пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 ПК України, в результаті донараховано військового збору за 2016 рік у сумі 9123,12 грн.
04 квітня 2019 року вказаний Акт документальної перевірки направлений на адресу відповідача. Проте, як вбачається із наданої позивачем копії поштового конверту, кореспонденція повернулась на адресу податкового органу без вручення платнику податків.
На підставі акту перевірки та з урахуванням виявлених порушень контролюючим органом 24 травня 2019 року винесені податкові повідомлення-рішення:
форми «Р» №0011701305, яким відповідачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на загальну суму 38013,00 грн., з яких: 30410,40 грн. за податковими зобов'язаннями; 7602,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
форми «ПС» №0011711305, яким до відповідача застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у сумі 170,00 грн.;
форми «Р» №0011721305, яким відповідачу збільшено грошове зобов'язання з військового збору за результатами річного декларування на загальну суму 11403,90 грн., з яких: 9123,12 грн. за податковими зобов'язаннями; 2280,78 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Указані рішення у той самий день направлені на адресу відповідача та вручені поштою останньому особисто 27 травня 2019 року, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення та відповідачем не спростовано.
Згідно із даними облікових карток платника податків у ОСОБА_1 станом на 31.12.2019 наявна заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 46618,76 грн., у т.ч. пеня у сумі 8435,76 грн., з військового збору в розмірі 13934,63 грн., у т.ч. пеня у сумі 2530,73 грн.
21 червня 2019 року Вознесенівським управлінням у м.Запоріжжі ГУ ДПС у Запорізькій області відповідачу поштою на адресу: АДРЕСА_4 направлена податкова вимога від 19.06.2019 № 21028-50/828 на загальну суму 60553,39 грн. Проте, як вбачається із наданої позивачем копії поштового конверту, кореспонденція повернулась на адресу податкового органу без вручення платнику податків.
Зважаючи на несплату відповідачем у добровільному порядку узгодженого зобов'язання в установлені законодавством строки ГУ ДПС у Запорізькій області звернулась із даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
За приписами п. 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Підпунктом 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
За змістом п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Підпунктами 54.3.1, 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:
платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;
згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
При цьому, згідно із п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п.57.3 ст. 57 ПК України).
Згідно із п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному п. 42.4 ст. 42 цього Кодексу.
Із матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення від 24.05.2019 №0011711305 на суму 170,00 грн., №0011701305 на суму 38013,00 грн., №0011721305 на суму 11403,90 грн., якими відповідачу визначені суми грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб і з військового збору надсилались на адресу відповідача у порядку, визначеному ст. 42 ПК України, та вручені поштою відповідачу особисто, а отже вважаються врученими належним чином. Указані рішення відповідачем ні у адміністративному, ні у судовому порядку оскаржені не були, а отже суми визначеного податкового зобов'язання є узгодженими та набули статусу податкового боргу, доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Суд не приймає посилання представника відповідача на протиправність вказаних вище податкових повідомлень-рішень, оскільки питання збільшення суми грошового зобов'язання за ними та правомірності застосування до відповідача штрафних санкцій не охоплюється предметом даного позову, враховуючи, що рішення суб'єкта владних повноважень, за яким такі санкції застосовані, не є предметом позову у даній справі.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Тобто виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку.
Разом із цим, щодо стягнення пені суд вважає за необхідне наголосити на такому.
Відповідно до пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
Пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу (пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України).
Пунктом 129.4 ст. 129 ПК України передбачено, що на суми грошового зобов'язання, визначеного пп. 129.1.1 та 129.1.2 п. 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Відповідно до п. 131.1. ст. 131 ПК України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.
За приписами ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Слід зазначити, що фінансова відповідальність до платника податків у вигляді пені має бути застосована у розмірі та з дотриманням порядку нарахування пені, чинного на дату сплати зобов'язання (припинення порушення).
Позивач зазначає, що за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань відповідачу нарахована пеня з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 8435,76 грн. та з військового збору у розмірі 2530,73 грн.
Проте, у своїх розрахунках та позовній заяві, які надавались до суду, жодним чином не обґрунтовує суму пені, заявлену ним до стягнення: не наведено розрахунку, підстав та дати виникнення (нарахування пені), що позбавляє суд можливості перевірити ці дані.
За визначенням, наведеним у пп.14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п. 59.3 ст. 59 ПК України).
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.4 ст. 59 ПК України).
Як вже зазначалось судом, згідно з абзацом другим п. 58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному п. 42.4 ст. 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
Пунктами 42.1 і 42.2 ст. 42 ПК України визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п. 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно із абзацами третім-четвертим п. 58.3 ст. 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Так, на виконання приписів ч. 3 ст. 171 КАС України судом на адресу Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради направлено запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, на який 17 липня 2020 року отримано відповідь від 10.07.2020 №01-17/02/1649, що ОСОБА_1 з 15.04.2003 по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
До того ж, судом встановлено, що під час проведення перевірки у квітні 2019 року вся кореспонденція контролюючим органом надсилалась ОСОБА_1 за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання платника податків у АДРЕСА_3 , що свідчить про обізнаність позивача про зміну відповідачем своєї адреси проживання.
Натомість, податкова вимога від 19.06.2019 № 21028-50/828 на загальну суму 60553,39 грн. направлена Вознесенівським управлінням у м. Запоріжжі ГУ ДПС у Запорізькій області відповідачу поштою на адресу: АДРЕСА_4 . Як вбачається із наданої позивачем копії поштового конверту, кореспонденція повернулась на адресу податкового органу без вручення платнику податків.
Враховуючи положення п. 58.3 ст. 58 ПК України, на думку суду, податкова вимога від 19.06.2019 № 21028-50/828 вважається не врученою відповідачу належним чином.
Відповідно до пп. 20.1.34 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 87.11 ст. 87 ПК України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з п.95.2 ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Суд зазначає, що податковий борг може бути стягнутий з платника податків у примусовому порядку у випадку направлення йому податкової вимоги та несплати ним визначеною нею податкового зобов'язання протягом 30 днів.
Виходячи з того, що контролюючий орган не виконав свого обов'язку щодо належного направлення на адресу відповідача податкової вимоги, на яку посилається в обґрунтування дотримання процедури, направленої на погашення наявного у відповідача податкового боргу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача коштів в рахунок погашення податкового боргу, у зв'язку з чим в задоволенні позову необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 205, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні позову Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 166; код ЄДРПОУ 43143945) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне судове рішення складено 22.12.2020.
Суддя М.О. Семененко