18.12.2020 Справа № 920/1088/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М., розглянувши матеріали справи № 920/1088/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 34013028),
до відповідача: Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991)
про стягнення 1329120 грн 56 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Сафронов М.А.,
від відповідача: не з'явився,
29.10.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 1329120 грн 56 коп., з яких: 1310485 грн 06 коп заборгованість з орендної плати, 9073 грн 38 коп. пеня, 7457 грн 58 коп. 3% річних, 2104 грн 54 коп. інфляційних нарахувань, за неналежне виконання зобов'язань за Договором оренди рухомого та нерухомого майна № 8/2000010 від 04.05.2020, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Ухвалою суду від 30.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.11.2020, 12:20.
12.11.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву № 18-7/961(вх.№ 10020/20/20) від 12.11.2020 відповідно до якого просить суд зменшити розмір пені, що підлягає стягненню на 50% до суми 4536,69; розглянути справу по суті після закінчення підготовчого судового засідання в той самий день.
24.11.2020 представник відповідача подав до суду заяву б/н (вх.№10395/20) від 24.11.2020, відповідно до якої просить суд розглянути справу по суті після закінчення підготовчого судового засідання в той самий день.
Ухвалою суду від 24.11.2020 відкладено підготовче засідання на 17.12.2020.
17.12.2020 від позивача надійшла до суду заява від 17.12.2020 (вх. № 11166/20 від 17.12.2020), в якій позивач просить розглянути справу № 920/1088/20 по суті у той самий день після закінчення підготовчого засідання.
В судовому засіданні 17.12.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 18.12.2020.
В судовому засіданні 18.12.2020 представник позивача підтримав подавану заяву про початок розгляду справу в той самий день після закінчення підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 18.12.2020 закрито підготовче провадження і розпочато розгляд справи по суті в той самий день після закінчення підготовчого засідання 18.12.2020.
17.12.2020 відповідачем подано заяву від 17.12.2020 № 18-7/1059 про розгляд справи за відсутності представника.
В судовому засіданні 18.12.2020 представник позивача надав усні пояснення в обґрунтування позовних вимог та просив суд позов задовольнити, в свою чергу зазначив, що проти зменшення пені не заперечує.
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на зазначене, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Сумської області встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 04 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (Орендодавець) та Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (Орендар) було укладено договір оренди рухомого та нерухомого майна № 8/2000010.
Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар зобов'язався прийняти у тимчасове користування за плату на умовах, в порядку та на термін, встановлений Договором рухоме та нерухоме майно - будівлі, споруди та обладнання, розташовані за адресою: м. Суми. вул. Ковпака 6, вказане в Додатках № 1,2,3 Договору, які є невід'ємними частинами Договору (а.с. 12-18).
Факт передачі майна орендарю підтверджується матеріалами справи, а саме актами прийому-передачі орендованого майна від 04.05.2020 (а.с. 19-20).
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.01.2023.
Згідно з п. 5.1 Договору, Орендар щомісячно сплачує Орендодавцю платежі за користування Орендованим майном в розмірі та в порядку, передбачених Договором.
Відповідно до п. 5.2 Договору, плата за користування Орендованим майном за місяць оренди складає 113 874,87 грн. без ПДВ, ПДВ 20% - 22 774.97 грн., всього з ПДВ - 136 649,84 грн., в т.ч.:
- плата за користування Орендованим майном «будівлі та споруди» за місяць Оренди складає 94 595.64 грн.. ПДВ- 20% - 18 919.13 грн., всього з ПДВ - 113 514.77 грн.;
- плата за користування Орендованим майном «обладнання та інвентар» за місяць оренди складає 2 993.72 грн., ПДВ- 20% - 598,74 грн., всього з ПДВ - 3 592.46 грн.;
- плата за користування Орендованим майном «мережі» за місяць Оренди складає 16 285,51 грн., ПДВ- 20% - 3 257,10 грн.. всього з ПДВ - 19 542.46 грн.
Пунктом 5.3 Договору передбачено, що Орендодавець надає рахунок на оплату - орендної плати Орендарю (рахунок) за кожен місяць Оренди (звітний період) не пізніше третього числа наступного за Звітним періодом Оренди.
Орендар сплачує на банківський рахунок Орендодавця, зазначений в п. 12.1 Договору, Орендну плату за кожен місяць Оренди до п'ятого числа місяця, наступного за Звітним періодом, в розмірі, зазначеному в Рахунку (п. 5.4 Договору).
Згідно з п. 5.5. Договору, якщо Рахунок не надано Орендарю Орендодавцем в термін, зазначений в п. 5.3 Договору, Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю в термін, зазначений в п. 5.4 Договору, Орендну плату в сумі, що дорівнює сумі Орендної плати за попередній Звітний період.
Якщо після надання Орендодавцем Рахунку, суми, сплаченої Орендарем згідно абз.1 п. 5.5 Договору, буде недостатньо для оплати Орендної плати за відповідний Звітний період, Орендар повинен здійснити доплату до повної суми Орендної плати протягом 3-х робочих днів з дати отримання Рахунку.
Сторони кожен місяць в термін до 10 числа місяця, наступного за Звітним періодом, складають і підписують акт, в якому відображається зміст і обсяг господарської операції Оренди за звітний місяць (п. 5.7 Договору).
Відповідно до п. 5.10 Договору, в редакції додаткової угоди № 1, Орендар щомісячно сплачує Орендодавцю компенсацію понесених Орендодавцем витрат по платі за землю по земельним ділянкам, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є частиною орендованого майна, і прилеглі до них виробничі майданчики, необхідні Орендарю для повноцінного використання даних об'єктів у своїй господарській діяльності (далі - Компенсація), в розмірі 130 620,14 грн. без ПДВ, згідно з «Розрахунком компенсації за землю» (додаток № 4 до Договору).
За згодою сторін сума Компенсації не входить в Орендну плату.
Орендодавець надає орендарю окремий рахунок на оплату Компенсації в термін, передбачений п. 5.3. Договору.
Орендар сплачує Компенсацію в порядку і в термін, передбачений п. 5.4 Договору для оплати Орендної плати.
Сторони щомісяця, в термін до 4-го числа місяця, наступного за Звітним періодом, складають і підписують акт, в якому відображається зміст і обсяг господарської операції Компенсації за Звітний період.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 5.3 та абз. 3 п. 5.10 Договору Орендодавець надавав Орендареві Рахунки по сплаті Орендної плати та Компенсації:
- № СФ-0000103 від 31.07.2020 на суму 117 979,48 грн.;
- № СФ-0000104 від 31.07.2020 на суму 123 425,66 грн.;
- № СФ-0000105 від 31.07.2020 на суму 130 620,14 грн.;
- № СФ-0000106 від 31.07.2020 на суму 136 649,84 грн.;
- № СФ-0000107 від 31.07.2020 на суму 130 620.14 грн.;
- № СФ-0000108 від 31.07.2020 на суму 136 649,84 грн.;
- № СФ-0000117 від 31.08.2020 на суму 130 620.14 грн.;
- № СФ-0000118 від 31.08.2020 на суму 136 649,84 грн.;
- № СФ-0000134 від 30.09.2020 на суму 130 620,14 грн.;
- № СФ-0000135 від 30.09.2020 на суму 136 649,84 грн.
На загальну суму 1 310 485,06 грн.
Також, на виконання вимог п. 5.7 та абз. 5 п. 5.10 Договору Сторони складали та підписували без зауважень акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за Договором:
- № ОУ-0000063 від 31.07.2020 на суму 117 979,48 грн.;
- № ОУ-0000064 від 31.07.2020 на суму 123 425,66 грн.;
- № ОУ-0000065 від 31.07.2020 на суму 130 620,14 грн.;
- № ОУ-0000066 від 31.07.2020 на суму 136 649,84 гри.;
- № ОУ-0000067 від 31.07.2020 на суму 130 620,14 грн.;
- № ОУ-0000068 від 31.07.2020 на суму 136 649,84 грн.;
- № ОУ-0000074 від 31.08.2020 на суму 130 620.14 грн.;
- № ОУ-0000075 від 31.08.2020 на суму 136 649,84 грн.;
- № ОУ-0000085 від 30.09.2020 на суму 130 620,14 грн.;
- № ОУ-0000086 від 30.09.2020 на суму 136 649,84 грн.
На загальну суму 1 310 485,06 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Зазначених Рахунків на загальну суму 1 310 485,06 грн. відповідач не оплатив, в зв'язку з чим у нього наявна заборгованість перед позивачем в сумі 1310485,06 грн., що і стало підставою для звернення з позовом до суду.
Заборгованість відповідача перед позивачем у зазначеній сумі підтверджується також Актом звірки розрахунків, який сторонами було складено та підписано 22.10.2020.
Вирішуючи спір у даній справу суд керується наступним:
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з ч. 1. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або поговорами.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено поговором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, факт не виконання договірних зобов'язань в частині прострочення та не оплати орендарем (відповідачем) Орендної плати та Компенсації у загальному розмірі 1 310 485,06 грн.
Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати Орендної плати та Компенсації, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 1310 485 грн 06 коп.
Окрім цього, позивач, відповідно до поданого розрахунку просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 7457 грн 58 коп. та 2104 грн 54 коп. інфляційних нарахувань.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення інфляційних втрат та 3% річних не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
У постановах Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 та Верховного Суду від 26.04.2018 р. у справі № 910/10156/17 зроблено висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення.
Враховуючи, вищезазначене, приймаючи до уваги встановлений судом факт несвоєчасної оплати орендної плати, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 7457 грн 58 коп та 2104 грн 54 коп. інфляційних нарахувань є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення пені позивач зазначає, що у відповідності до домовленості сторін, що викладена в п. 8.3. Договору, сторони передбачили, що за порушення строків оплати орендної плати, що встановлені п. 21.1. Договору Відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0,01 % від суми прострочення за кожен день прострочення платежу але не більше 5 % від суми простроченого платежу.
У відповідності до вимог ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У відповідності до вимог ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За вимогою ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює правило, за яким нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За вимогою ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати та у відповідності до п. 8.3. Договору і на підставі правових норм, що вказані вище, позивач нарахував відповідачеві за період з 06.08.2020 року по 01.11.2020 року пеню в розмірі 9073,38 грн.
Відповідач контр розрахунку пені суду не надав.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що право на стягнення пені самостійно встановлено сторонами у Договорі, відповідачем не надано контррозрахунку суми пені, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 9073 грн 38 коп. пені є правомірною.
Однак, відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно до ч. 2 ст. 233 ГК України у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами. Якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість. Із мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання. Тому, судом враховано факт відсутності у відповідача основного боргу за укладеним між сторонами Договором, а також те, що порушення виконання зобов'язання за Договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Також, суд враховує не тільки фінансовий стан сторін, а й ступінь виконання боржником зобов'язань за Договором (зокрема, його повне виконання), стягнення сум інфляційних втрат та відсотків річних, які мають забезпечити баланс інтересів сторін.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50% та зменшує розмір пені на 50% і відповідно стягує з відповідача на користь позивача 4536 грн 69 коп. пені.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 310 485 грн 06 коп. заборгованості з орендних платежів, 4536 грн 69 коп. пені, 7457 грн 58 коп. №% річних та 2104 грн 54 коп. інфляційних нарахувань.
В інший частині позовних вимог щодо стягнення пені суд відмовляє.
Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 34013028) 1 310 485 (один мільйон триста десять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) гривень 06 коп. заборгованість з орендних платежів, 4536 (чотири тисяч п'ятсот тридцять шість) гривень 69 коп. пені, 7457(сім тисяч чотириста п'ятдесят сім) гривень 58 коп. 3% річних, 2104 (дві тисячі сто чотири) гривні 54 коп. інфляційних нарахувань, 19936 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять шість) гривень 80 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В інший частині позовних вимог - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 23.12.2020.
Суддя С.В. Заєць