ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.12.2020Справа № 910/9766/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали справи
за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»
до товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант»
про стягнення 13093,39 грн.,
Представники:
не викликались
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення 13093,39 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем.
Суд своєю ухвалою від 08.07.2020 відкрив провадження у справі № 910/9766/20, постановив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач відхилив позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши, що позивач незвертався до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування, а отже строк виконання зобов'язання з виплати страхового відшкодування за полісом № АМ/5144361 не настав як станом на дату подання позову, так і станом на час відкриття провадження у справі.
Відповідач подав заяву про відшкодування йому 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
03.05.2019 приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) уклали договір добровільного страхування № 011182/4605/0000169 (далі - Договір-1), предметом якого є страхування транспортного засобу «КІА», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль).
22.07.2019 в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю
застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Форд»,
державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 .
Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 08.08.2019 №
753/15317/19, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України.
Згідно з рахунком станції технічного обслуговування приватного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» філія «Автоцентр на Столичному» № 0000011237 від 02.08.2019 вартість ремонту склала 18300,29 грн.
Згідно з ремонтною калькуляцією № 00310523 від 08.08.2019 вартість ремонту становить 18646,45 грн. Визначення розміру збитків на підставі ремонтної калькуляції, складеної за допомогою комп'ютерної програми «Audatex», не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, оскільки комп'ютерна програма «Audatex» рекомендована пунктом 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Зазначена вище подія, відповідно до норм чинного законодавства України, була визнана страховим випадком, про що складено страховий акт, за яким до виплати підлягає 15093,39 грн.
Платіжним дорученням № 105738 від 30.08.2019 позивач сплатив страхове відшкодування у розмірі 15093,39 грн.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Форд», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована товариством з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/5144361 (далі Договір-2). Франшиза - 2000,00 грн.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані окремими законодавчим актом - Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Крім Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ці відносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них (ч. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Водночас, цією ж статтею визначено, що якщо норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Отже, в цьому випадку питання конкуренції рівнозначних за юридичною силою законодавчих актів врегульовано за законодавчому рівні, визначивши Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» спеціальним. Виходячи з принципу верховенства спеціальних норм над загальними нормами, при конкуренції норм до правовідносин у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів підлягають застосуванню правові механізми, визначені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Обсяг прав, які набуває страховик, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, передбачено ст. 993 ЦК України, якою встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Зміст цієї статті дублює положення ст. 27 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування» і визначає можливість виникнення у страховика права регресу до заподіювача шкоди (суброгація).
Згідно з позицією Верховного Суду (постанови № 910/20199/17 від 01.06.2018, № 910/5092 від 14.05.2018 та № 922/1436/17 від 10.07.2018) виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Однак спеціальні норми названого Закону обмежують розмір шкоди (збитків), що підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала шкоди, зокрема:
- межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22);
- вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29);
- страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП (пункт 32.4 статті 32);
- не відшкодовується шкода, пов'язана із втратою товарної вартості транспортного засобу (пункт 32.7 статті 32);
- страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами пункту 12.1 статті 12 цього Закону.
Отже, страховик винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов'язаний відшкодувати потерпілій стороні шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком та суми фактичних витрат, право на вимогу якої перейшло до страховика потерпілого у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але на основі вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей та за мінусом франшизи.
Водночас чинним законодавством передбачено дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до МТСБУ (страховика) за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до МТСБУ (страховика) про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Отже, страховик приймає рішення про здійснення відшкодування (регламентної виплати) також і на підставі рішення суду у разі, якщо спір розглядався в судовому порядку.
Велика Палата Верховного Суду у справі 465/4621/16-к (постанова від 19 червня 2019 року) зазначила, що підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами господарського провадження від попереднього звернення чи не звернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист.
Вищевикладену позицію Велика Палата Верховного Суду підтримала у своїй постанові № 465/4287/15 від 11.12.2019 та зазначила, що у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-ІV) не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
У будь-якому разі строк звернення обмежується щодо стягнення майнової шкоди річним строком.
Інших обмежень щодо порядку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування норми Закону № 1961-IV не містять.
У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону № 1961-IV, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.
Суд встановив, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування в межах річного строку (дорожньо-транспортна пригода сталась 22.07.2019, а позов подано 03.07.2020 (поштовий штемпель на конверті).
У свою чергу відповідач не надав суду заперечень проти розміру страхового відшкодування.
З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення з відповідача 13093,39 грн. (15093,39 - 2000,00 (франшиза) є правомірними та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає судові витрати на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовольнити повністю позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант».
Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» (бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133, код 32382598) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (вул. Саксаганського, 70-А, м. Київ, 01032, код 20033533) 13093,39 грн. боргу, 2102,00 грн. судового збору.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України».
Суддя С. А. Ковтун