вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" грудня 2020 р. Справа№ 910/4508/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Коротун О.М.
секретар судового засідання: Вайнер Є.І.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 21.12.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" апеляційну скаргу Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 (повний текст рішення підписано 07.09.2020)
у справі № 910/4508/20 (суддя - Спичак О.М.)
За позовом Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"
до Кабінету Міністрів України
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - голова правління Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" Петр Крумханзл
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України, яка полягає в нерозірванні трудового договору з Головою правління Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" Петром Крумханзлом та зобов'язання останнього розірвати трудовий договір.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставну бездіяльність відповідача, яка полягає в незадоволенні вимог Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про розірвання трудового договору з головою правління Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" Петром Крумханзлом за порушення останнім Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд вказав, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями на вирішення питання стосовно розірвання трудового договору з головою правління Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" Петром Крумханзлом.
Також, суд зазначив, що відповідачем права та законні інтереси позивача порушено не було, що виключає наявність підстав для застосування судового захисту в обраний позивачем спосіб.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі № 910/4508/20 та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вказує, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку щодо відсутності у відповідача повноважень на звільнення голови правління АТ КБ «Приватбанк», оскільки Кабінет Міністрів України, як законний представник власника АТ КБ «Приватбанк» згідно з його статуту, мав керуватися частиною 1 статті 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Скаржник стверджує, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що обов'язок розірвання трудового договору власником підприємства (в даному випадку - державою в особі Кабінету Міністрів України) з керівником підприємства на вимогу профспілок передбачено спеціальною нормою, а саме частиною 1 статті 45 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Узагальнені доводи відзиву відповідача на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 09.11.2020, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, відповідач вказує, що в межах спірних правовідносин норми Закону України «Про банки та банківську діяльність» є нормами спеціального законодавчого акту, який регулює діяльність, зокрема щодо призначення та звільнення голови та членів правління банку, і закріплює вказані повноваження за наглядовою радою банку. Відповідно до статті 7 Закону України «Про банки і банківську діяльність» повноваження з вирішення питань, що належать до виключної компетенції вищого органу, не можуть бути передані іншим органам управління державним банком. Вищий орган не має права приймати рішення з питань діяльності державного банку, що не належать до його виключної компетенції. Вищий орган не бере участі в поточному управлінні державним банком. Отже, у Кабінету Міністрів України відсутні законодавчі повноваження, крім того діючим законодавством встановлена пряма заборона щодо можливості впливу, зокрема шляхом звільнення, на голову та членів правління державних банків, в тому числі і АТ КБ «Приватбанк». На думку Кабінету Міністрів України, позивач звернувся до неналежного відповідача.
Відповідач наголошує, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не спрямований на відновлення порушених та оспорюваних прав позивача, в силу відсутності та недоведеності порушень своїх прав та інтересів головою правління АТ «КБ «Приватбанк» Петром Крумханзлом , що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Узагальнені доводи відзиву третьої особи-1 на апеляційну скаргу
10.11.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду головою правління Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" Петром Крумханзлом подано відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа-1 зазначає, що Закон України «Про банки і банківську діяльність» забороняє Кабінету Міністрів України, як вищому органу банку, приймати будь-які рішення, що не належать до його виключної компетенції, в тому числі і рішення про призначення та/або звільнення голови правління державного банку та визначає наглядову раду банку, як суб'єкта, що наділений правом призначення та/або звільнення з посади голови правління банку.
Узагальнені доводи відзиву третьої особи-2 на апеляційну скаргу
25.11.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа-2 зазначає, що перелік питань, що входять до виключної компетенції вищого органу визначено у ст. 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність", що кореспондуються з пунктом 79 статуту банку. Виходячи з цих положень вищий орган здійснює реалізацію своїх прав, що не входять до його виключної компетенції через наглядову раду, яку він обирає. Контроль за безпосередньою діяльністю банку вищий орган здійснює шляхом затвердження річного звіту, визначенням основних (стратегічних) напрямів діяльності державного банку та затвердження звітів про їх виконання та схваленням стратегії розвитку державного банку, затвердженої наглядовою радою державного банку. Отже, власник не позбавлений реалізації свого права володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.
Крім того, третя особа-2 вказує, що держава в банку володіє акціями. Саме володіння акціями надає право на участь в управлінні банком. Позивач безпідставно ототожнює поняття права власності на акції з правами, які надаються їх володільцю. Закон України "Про банки і банківську діяльність" жодним чином не обмежує право володіти, користуватися чи розпоряджатися акціями. Власник акцій може їх продати, заставити, передати чи розпорядитися ними будь-яким іншим шляхом. Натомість, права, якими володілець акцій наділений під час здійснення управління банком, можуть бути чітко регламентовані відповідним законодавством, що за своєю правовою природою не суперечить положенням Конституції України. Отже, твердження позивача про те, що право власності держави обмежене положеннями спеціального законодавства є безпідставним та не ґрунтується на положеннях Конституції України.
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" стверджує, що статутом банку визначено, що власник обирає членів уповноваженого ним органу - наглядової ради, які здійснюють відбір та призначення керівника банку. Тобто, виходячи із статті 45 Кодексу законів про працю України позивач повинен був звернутися з вимогою про звільнення керівника саме до уповноваженого власником органу - наглядової ради банку. Проте, в порушення вимог статті 45 Кодексу законів про працю України позивач звернувся до власника.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2020 справу №910/4508/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі №910/4508/20 апеляційну скаргу Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі № 910/4508/20 залишено без руху.
07.10.2020 представником Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано направлення копії апеляційної скарги Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк".
Головуючий суддя Майданевич А.Г. з 09.10.2020 перебував на лікарняному.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2020, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному, для розгляду справи №910/4508/20 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі № 910/4508/20 та справу призначено до розгляду на 16.11.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 клопотання представника Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2020, у зв'язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 прийнято справу №910/4508/20 до провадження за апеляційною скаргою Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В. та призначено розгляд апеляційної скарги у режимі відеоконференції на 30.11.2020.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2020, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 прийнято справу №910/4508/20 до провадження за апеляційною скаргою Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 відкладено розгляд апеляційної скарги Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 на 21.12.2020.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2020, у зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 прийнято апеляційну скаргу Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.
Позиції учасників справи
Представник апелянта в судовому засіданні 21.12.2020 в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.12.2020 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Представник третьої особи-1 в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.12.2020 заперечувала проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просила її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Представник третьої особи-2 в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.12.2020 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Постановою №594 від 05.06.2019 Кабінету Міністрів України "Деякі питання діяльності Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" затверджено статут Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та Положення про наглядову раду Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк".
Відповідно до пункту 1 статуту Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" є державним банком.
Пунктом 7 статуту Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" вказано, що єдиним акціонером банку, якому належить 100 відсотків акцій статутного капіталу банку, є держава. Держава набула право власності на 100 відсотків акцій банку 21.12.2016 відповідно до статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2016 № 961 "Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи" (Офіційний вісник України, 2016, № 101, ст. 3315).
Функції з управління корпоративними правами держави в банку здійснює Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України виконує також функції вищого органу банку (пункт 8 статуту Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк").
26.02.2020 Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" звернулась до Кабінету Міністрів України з вимогою (в порядку статті 45 КЗпП України) про розірвання трудового договору з головою правління Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" Петром Крумханзлом за порушення Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 21.02.2020.
В обґрунтування вказаної вимоги, профспілка послалась на системні та навмисні порушення головою правління Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" Петром Крумханзлом Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", зокрема щодо зловживання правами керівника стосовно представництва інтересів банку в суді та розпорядження коштами фінансової установи.
Звертаючись з позовом позивач посилався на безпідставну бездіяльність відповідача, яка полягає в незадоволенні вимоги Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про розірвання трудового договору з головою правління Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" Петром Крумханзлом за порушення останнім Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". На думку позивача, вказана бездіяльність відповідача є порушенням приписів статті 45 Кодексу законів про працю України.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (стаття 15 Цивільного кодексу України).
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України".
Отже, виходячи із змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Враховуючи вказане вище, позивач при зверненні до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України та зобов'язання останнього розірвати трудовий договір, повинен довести наявність у відповідача певного обов'язку та його невиконання, внаслідок якого порушено права та законні інтереси позивача.
Звертаючись із позовом позивач послався на протиправну бездіяльність відповідача, у зв'язку з невиконанням вимоги про розірвання трудового договору з головою правління Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" Петром Крумханзлом, що, на думку позивача, суперечить приписам статті 45 Кодексу законів про працю України.
Так, відповідно до статті 45 Кодексу законів про працю України на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
Якщо власник або уповноважений ним орган, або керівник, стосовно якого пред'явлено вимогу про розірвання трудового договору, не згоден з цією вимогою, він може оскаржити рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) до суду у двотижневий строк з дня отримання рішення. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.
У разі, коли рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) не виконано і не оскаржено у зазначений строк, виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) у цей же строк може оскаржити до суду діяльність або бездіяльність посадових осіб, органів, до компетенції яких належить розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації.
Як вказувалось вище, пунктом 1 статуту передбачено, що Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" є державним банком.
Структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначено Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.
Статтею 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що державний банк - це банк, 100 відсотків статутного капіталу якого належить державі. Державний банк може існувати лише у формі акціонерного товариства.
Положення цього Закону поширюються на державні банки з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею. Положення інших законів України застосовуються до державних банків в частині, що не суперечить цій статті.
Єдиним акціонером державного банку є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у державному банку здійснює Кабінет Міністрів України. Орган, що здійснює управління корпоративними правами держави у державному банку, також виконує функції вищого органу управління державного банку (далі - вищий орган).
Іншими органами управління державного банку є наглядова рада державного банку та правління державного банку.
Рішення вищого органу оформлюються актами Кабінету Міністрів України, проекти яких готуються і вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, і не підлягають погодженню з іншими заінтересованими органами.
Статут державного банку затверджується вищим органом та має відповідати вимогам законів України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, та нормативно-правових актів Національного банку України.
У пункті 7, 8 статуту Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" вказано, що єдиним акціонером банку, якому належить 100 відсотків акцій статутного капіталу банку, є держава. Держава набула право власності на 100 відсотків акцій банку 21.12.2016 відповідно до статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2016 № 961 "Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи" (Офіційний вісник України, 2016 р., № 101, ст. 3315). Функції з управління корпоративними правами держави в банку здійснює Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України виконує також функції вищого органу банку.
Пунктом 79 статуту Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", що кореспондується із частиною 7 статті 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що до виключної компетенції вищого органу належить прийняття рішень щодо: 1) визначення основних (стратегічних) напрямів діяльності Банку та затвердження звітів про їх виконання; 2) схвалення стратегії розвитку банку, затвердженої наглядовою радою; 3) внесення змін до статуту; 4) збільшення або зменшення статутного капіталу; 5) призначення та припинення повноважень членів наглядової ради; 6) затвердження умов цивільно-правових договорів, що укладаються з членами наглядової ради, обрання особи, уповноваженої на підписання цивільно-правових договорів з членами наглядової ради; 7) встановлення розміру винагороди членів наглядової ради, у тому числі заохочувальних та компенсаційних виплат; 8) затвердження положення про винагороду членів наглядової ради, вимоги до якого встановлюються Національним банком; 9) затвердження звіту про винагороду членів наглядової ради, вимоги до якого встановлюються Національним банком; 10) затвердження річного звіту банку; 11) затвердження заходів за результатами розгляду звіту наглядової ради, зокрема про виконання стратегії розвитку банку; 12) покриття збитків та розподілу прибутку банку; 13) затвердження розміру річних дивідендів; 14) затвердження положення про наглядову раду; 15) зміни типу акціонерного товариства, у формі якого існує банк; 16) емісії акцій, їх дроблення або консолідації; 17) викупу банком акцій власної емісії; 18) анулювання або продажу викуплених акцій банку; 19) реорганізації банку, обрання комісії з реорганізації банку; 20) ліквідації банку, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії, ліквідатора) банку, затвердження ліквідаційного балансу; 21) встановлення критеріїв відбору зовнішнього аудитора банку; 22) надання згоди на вчинення значного правочину за поданням наглядової ради; 23) надання згоди на вчинення правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, відповідно до законодавства та цього статуту.
З огляду на вказане вище, призначення та звільнення голови правління банку не належить до виключної компетенції вищого органу управління, тобто, відповідача.
Водночас, слід зазначити, що статтею 39 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що призначення і звільнення голови та членів правління банку, керівника підрозділу внутрішнього аудиту належить до виключної компетенції ради банку.
Пунктом 152 статуту Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" встановлено, що голова та члени правління призначаються на посади та звільняються з посад наглядовою радою за пропозицією комітету наглядової ради з питань призначень та винагород посадовим особам. Кандидати на посади голови та членів правління визначаються на умовах конкурсного відбору у порядку, встановленому наглядовою радою.
Крім того, частиною 8 статті 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що повноваження з вирішення питань, що належать до виключної компетенції вищого органу, не можуть бути передані іншим органам управління державним банком. Вищий орган не має права приймати рішення з питань діяльності державного банку, що не належать до його виключної компетенції. Вищий орган не бере участі в поточному управлінні державним банком.
Одночасно, пунктом 80 статуту Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" також унормовано, що повноваження з прийняття рішень, що належать до виключної компетенції вищого органу, не можуть бути передані іншим органам управління банку. Вищий орган не має права приймати рішення з питань діяльності банку, що не належать до його виключної компетенції.
Таким чином, у Кабінету Міністрів України відсутні повноваження на вирішення питання стосовно розірвання трудового договору з головою правління Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" Петром Крумханзлом .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання позивача на статтю 98 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки означена норма є загальною по відношенню до норм Закону України "Про банки і банківську діяльність", яким фактично визначено окремі положення щодо правового регулювання діяльності банків, зокрема, державних.
Враховуючи вказане вище, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що Кабінет Міністрів України не має повноважень на призначення (звільнення) голови правління банку та розірвання трудового договору з останнім, а отже, твердження позивача про протиправну бездіяльність відповідача є безпідставним та юридично неспроможним.
Вказане фактично свідчить про те, що відповідачем права та законні інтереси позивача порушено не було, що виключає наявність підстав для застосування судового захисту в обраний позивачем спосіб.
Твердження скаржника про те, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку щодо застосування Закону України "Про банки і банківську діяльність", а не частини 1 статті 41 Конституції України, колегія суддів визнає безпідставним, з огляду на наступне.
Згідно із частиною 1 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Норма викладена в частині 1 статті 41 Конституції України закріплює основоположний принцип права приватної власності, який поділений на декілька частин, а саме: право володіти, право користуватися і право розпоряджатися.
Як визначено Законом України "Про банки і банківську діяльність" функції з управління корпоративними правами держави в банку здійснює Кабінет Міністрів України, який також виконує функції вищого органу банку.
Як вказувалось вище, перелік питань, що входять до виключної компетенції вищого органу визначено у ст. 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність", що кореспондуються з пунктом 79 статуту банку. Виходячи з цих положень, вищий орган здійснює реалізацію своїх прав, що не входять до його виключної компетенції через наглядову раду, яку він обирає. Контроль за безпосередньою діяльністю банку вищий орган здійснює шляхом затвердження річного звіту, визначенням основних (стратегічних) напрямів діяльності державного банку та затвердження звітів про їх виконання та схваленням стратегії розвитку державного банку, затвердженої наглядовою радою державного банку.
З огляду на вказане вище, колегія суддів зазначає, що Кабінет Міністрів України не обмежений положеннями спеціального законодавства щодо реалізації свого права володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо застосування норм спеціального закону.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутності підстав для задоволення позовних вимог Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України, яка полягає в нерозірванні трудового договору з головою правління Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" Петром Крумханзлом та зобов'язання останнього розірвати трудовий договір.
На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі № 910/4508/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі № 910/4508/20 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/4508/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/4508/20 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Первинну профспілкову організацію співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк".
4. Матеріали справи №910/4508/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 23.02.2020.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
О.М. Коротун