Житомирський апеляційний суд
Справа №292/802/20 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч.2 ст.156 Кк України Доповідач ОСОБА_2
22 грудня 2020 року.Житомирський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_2 - головуючого, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_6 ,законного представника потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_11 , -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі апеляційну скаргу прокурора Новоград-Волинської місцевої прокуратури ОСОБА_12 на вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 22 липня 2020 року у кримінальному провадженні №12020060300000142 за ч. 2 ст. 156 КК України щодо ОСОБА_11 (далі - ОСОБА_13 ), що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Житомирі, жителя АДРЕСА_1 , неодруженого, що має на утриманні неповнолітню дитину, непрацюючого, раніше несудимого, -
Цим вироком Бенедицького засуджено за ст. ст. 156 ч. 2, 75, 76 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на 3 роки з покладенням на нього обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи та навчання.
Згідно вироку, влітку 2010 року у вечірній час доби, точної дати та часу під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_13 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, у житловому будинку за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , достовірно знаючи, що його дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є малолітньою, скориставшись відсутністю за місцем проживання співмешканки ОСОБА_8 , яка являється матір'ю малолітньої ОСОБА_7 , вчинив фізичні розпусні дії по відношенню до своєї малолітньої доньки ОСОБА_7 .
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на задоволення своєї статевої пристрасті, ОСОБА_13 в період з початку червня 2011 року по 2017 рік, точних дат та часу під час досудового розслідування не встановлено, в будинку за місцем проживання вчиняв фізичні розпусні дії відносно своєї малолітньої дочки ОСОБА_7 , спричинивши шкоду нормальному моральному та фізичному становленню малолітньої.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок в частині призначення покарання та постановити новий вирок в ций частині, яким призначити ОСОБА_13 покарання за ч. 2 ст. 156 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Твердить про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого. Зазначає, що судом не в повній мірі було враховано підвищену суспільну небезпеку вчиненого злочину, зокрема, його тривалість та обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, думки потерпілої та її законного представника щодо суворості призначеного покарання, а також висновок органу пробації про доцільність призначення обвинуваченому реального покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі.
Заслухавши доводи прокурора, законного представника потерпілої та її представника в підтримання апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та захисника в заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до таких висновків.
Висновки суду першої інстанції про фактичні обставини злочину та кваліфікацію дій обвинуваченого є обґрунтованими та не оспорюються в апеляційному порядку.
Обгрунтовуючи свій висновок про звільнення обвинуваченого ОСОБА_13 від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції послався на добросовісну процесуальну поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, зокрема, його щире розкаяння та сприяння розкриттю злочину, відсутність намірів уникнути кримінальної відповідальності та позитивну характеристику за місцем проживання, а також на ті обставини, що обвиувачений є раніше несудимим, з 2017 року добровільно припинив направомірні дії щодо своєї доньки та зі стадії досудового розслідування давав щодо себе визнавальні показання.
Разом з тим, застосовуючи ст. 75 КК України, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 65 КК України, не у повній мірі врахував всі обставини вчиненого ОСОБА_13 тривалого тяжкого злочину проти статевоі? свободи та статевоі? недоторканості своєї малолітньої доньки, думку потерпілоі? та її законного представника, які наполягали на призначенні засудженому суворого покарання, а також висновок досудової доповіді Пулинського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» у Житомирській області про неможливість виправлення Бенедицького без призначення йому реального покарання у виді позбавлення або обмеження волі. Вказані обставини істотно підвищують суспільну небезпечність протиправних діи?.
З урахуванням вказаних обставин, на думку колегіі? суддів, застосування щодо засудженого положень ст. 75 КК є неправильним застосуванням закону Украі?ни про кримінальну відповідальність, оскільки не сприяє меті покарання -виправленню засудженого і попередженню вчинення нових злочинів, а тому є невиправдано м'яким заходом примусу.
Враховуючи викладене, апеляціи?на скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок щодо обвинуваченого - скасуванню в частині призначення покарання з підстав неправильного застосування закону Украі?ни про кримінальну відповідальність - ст. 75 КК внаслідок м'якості та у зв'язку з необхідністю посилення покарання, з постановленням нового вироку в цій частині.
З урахуванням вимог ст. 65 КК України, враховуючи, що ОСОБА_13 протягом 7 років вчиняв тяжкий злочин в стані алкогольного сп'яніння - розпусні дії щодо своєї малолітньої доньки, думку потерпілої та її законного представника про необхідність призначення Бенедицькому суворого реального покарання, щире каяття та сприяння розкриттю злочину як обставини, що пом'якшують покарання, колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначення Бенедицькому мінімального за розміром реального покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 2 ст. 156 КК України, яке буде необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню нових злочинів. При цьому колегія суддів не вбачає підстав для застосування ст. 69 КК Уукраїни.
Керуючись ст. ст. 404, 407,420 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора Новоград-Волинської місцевої прокуратури ОСОБА_12 задовольнити частково.
Вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 22 липня 2020 року за ч. 2 ст. 156 КК України щодо ОСОБА_11 скасувати в частині призначеного покарання.
Постановити новий вирок в цій частині, яким ОСОБА_11 призначити покарання за ч. 2 ст. 156 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Початок строку відбуття покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з дня його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту ухвалення.
Судді: