Провадження № 11-сс/803/1658/20 Справа № 207/3130/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
14 грудня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваної ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі матеріали за апеляційною скаргою прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 грудня 2020 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого Південного ВП Кам'янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального провадження, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 грудня 2020 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого Південного ВП Кам'янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено частково та застосовано щодо підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 30 січня 2021 року, з покладенням на підозрювану обов'язків передбачені ст. 194 КПК України.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що слідчим та прокурором не доведено, що ризики перелічені в клопотанні можуть бути усунуті лише шляхом взяття підозрюваної під варту.
В клопотанні про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не вказано обставини, які свідчать про недостатність застосування до підозрюваної ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя врахував всі обставини, у тому числі й передбачені ст. 178 КПК України, а також враховуючи, що прокурором в суді не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може запобігти доведеним під час розгляду справи ризикам, прийняв до уваги, що підозрювана має постійне місце проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , має малолітню дитину, сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не переховується від органів досудового слідства, раніше до кримінальної відповідальності ніколи не притягувалась, та прийшов до висновку, що підозрюваній необхідно обрати більш м'який запобіжний захід, а саме у вигляді домашнього арешту, що передбачено ст. 181 КПК України та полягає в забороні підозрюваній ОСОБА_8 залишати житло з покладанням на неї обов'язків відповідно до вимог ст. 194 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого в повному обсязі.
Мотивуючи свою апеляційну скаргу, вказує на те, що слідчим суддею не належним чином дослідив клопотання та матеріали слідчого, не прийняв до уваги відомості про особу підозрюваної.
Вказує, що органом досудового розслідування ОСОБА_8 , обґрунтовано підозрюється у тому, що 01.12.2020, приблизно о 00.30 годині, знаходячись в коридорі квартири АДРЕСА_3 , під час раптово виниклої сварки, на грунті особистих неприязних відносин, діючи умисно, маючи на меті нанесення тілесних ушкоджень, утримуючи ніж у правій руці, нанесла один удар ножем в грудну клітину, чим спричинила потерпілому ОСОБА_11 , тілесні ушкодження, згідно довідки КНП КМР «МЛШМД» № 198 від 01.12.2020, у вигляді: торокообдоминального проникаючого поранення черевної порожнини, поранення діафрагми, поранення шлунку, поранення печінки. Внутрішньочеревна кровотеча. Гемопневматорекс зліва.
Таким чином, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, тобто у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Вважає, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, а також відсутність офіційного місця роботи, відсутність стійких соціальних зв'язків, які б зумовили вплив на останню та допомогли б їй стати на шлях виправлення, є висока ймовірність вчинення останньою інших кримінальних правопорушень, в тому числі тяжких. Вважає, що їй незаконно та необґрунтовано обрано запобіжний захід, який не відповідає особі підозрюваної, а також, те, що остання під час вчинення кримінального правопорушення знаходилась в стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим, може вчинити перешкоди в проведенні досудового розслідування в розумний строк та переховуватися від слідства, побоюючись покарання за тяжке кримінальне правопорушення, а також незаконно впливати на потерпілого, який є її співмешканцем та свідка у кримінальному провадженні, з якими вона особисто знайома, перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, оскільки санкцією ч. 1 ст. 121 КК України передбачено покарання лише у вигляді позбавлення волі від 5-ти до 8-ми років, судом першої інстанції також не враховано, що підозрювана проживала з потерпілим за однією адресою, на підставі чого, вважаю, що не можливо застосувати більш м'який запобіжний захід до ОСОБА_8 ніж тримання під вартою.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали прокурор підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Підозрювана ОСОБА_8 та її захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, думки учасників процесу, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно вимог ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.
Відповідно до положень ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Так, відповідно до ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
При цьому слідчому судді слід враховувати, що обмеження розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).
Як неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях, пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя відповідно до вищевказаних вимог Закону та Конвенції перевірив та належним чином встановив наявність на час розгляду клопотання в кримінальному провадженні обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй злочину.
Наявність на даній стадії у кримінальному провадженні обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_8 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, долученими до клопотання слідчого, та ніким з учасників не оспорюється, тому не перевіряється апеляційним судом.
З матеріалів провадження убачається, що підозрювана ОСОБА_8 , має постійне місце реєстрації та проживання, має на утриманні малолітню дитину, сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не переховується від органів досудового слідства, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, що свідчить про наявність у неї достатньо міцних соціальних зв'язків.
Враховуючи встановлені вище дані про особу підозрюваної, а також те, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого їй тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, зазначені обставини на думку апеляційного суду, можуть свідчити про існування ризику можливого переховування підозрюваної від органу досудового розслідування та суду.
Апеляційний суд приймає до уваги, про що неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх висновках, що сама лише по собі тяжкість інкримінованого підозрюваній злочину не може бути підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, враховуючи наведене, а також обставини вчинення інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення, та його наслідки, дані про особу підозрюваної, яка має постійне місце проживання та досить міцні соціальні зв'язки, належне виконання останньою ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, апеляційний суд вважає застосування слідчим суддею відносно підозрюваної зазначеного запобіжного заходу виправданим та таким, що здатний забезпечити виконання покладених на неї обов'язків.
Будь яких даних, які б доводили протилежне прокурором апеляційному суду представлено не було.
Крім того, апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що цілодобовий домашній арешт є занадто м'яким для підозрюваної, оскільки запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, прирівнюється до запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який також обмежує свободу особи та змушує підозрюваного відчувати на собі певний тягар заборон.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі "Манчіні проти Італії", за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 п. 1 п.п. с Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що стороною обвинувачення не наведено даних про порушення підозрюваною обов'язків, покладених на неї оскаржуваною ухвалою слідчого судді. Матеріали провадження таких даних також не містять. В судове засідання апеляційного суду підозрювана з'явилася та надала суду пояснення.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає законною і обґрунтованою відмову у задоволенні клопотання про застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і застосування до неї більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді не встановлено. Запобіжний захід щодо підозрюваної обраний у відповідності з вимогами ст. ст. 181, 194, 196 КПК України, тому колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги прокурора з наведених в ній мотивів необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 грудня 2020 року, якою клопотання старшого слідчого Південного ВП Кам'янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою частково задоволено та застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_8 , -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4