Провадження № 11-кп/803/3464/20 Справа № 176/1694/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 грудня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, щодо:
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_5 ,
За ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
Рішення суду обґрунтовано тим, що засуджений має 4 заохочення протягом лише останнього року відбування покарання, які передували відкриттю даної пільги; на засіданнях комісії ОСОБА_5 було відмовлено у застосуванні пільг, як такому, що не став на шлях виправлення; а позитивна поведінка протягом останнього року відбування покарання свідчить про те, що засдужений лише стає на шлях виправлення та потребує додаткового нагляду в умовах ізоляції від суспільства.
В апеляції:
- засуджений просить ухвалу скасувати та застосувати до нього вимоги ст. 82 КК України.
Посилається на те, що за весь час перебування в колонії він працевлаштований на швейній дільниці, виконує роботи з благоустрою установи, має 4 заохочення, режиму утримання не порушує, зауважень зі сторони адміністрації не має.
Заслухавши засудженого, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого, вважав ухвалу суду законною та обґрунтованою, перевіривши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 2 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким", умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким - того, що засуджений став на шлях виправлення.
При апеляційному перегляді ухвали суду першої інстанції встановлено, що судове рішення, яке оскаржується, в повному обсязі відповідає вищенаведеним вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2018 року ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст.185, ч. 1 ст. 309 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України та засуджений до позбавлення волі строком на 5 років.
За вироком Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року вказаний вище вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області скасовано в частині призначеного покарання та ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України остаточно призначено 5 роки позбавлення волі.
Початок строку: 24 листопада 2017 року, кінець строку - 04 грудня 2021 року.
Як встановлено судом першої інстанції, засуджений ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі перебуває з 24 листопада 2017 року та утримувався в Дніпровській УВП №4, де заохочень та стягнень не мав.
З 06 грудня 2018 року відбуває покарання в Жовтоводській виправній колонії № 26. Згідно характеристики засудженого ОСОБА_5 , останній за період відбування покарання має 4 заохочення, а саме від 26.12.2019 року, 31.03.2020 року від 30.06.2020 року та від 05.10.2020 року у вигляді подяки за сумлінну поведінку та зразкове ставлення до праці. Стягнень не має. На виробництві установи був працевлаштований різноробочим на «Швейній дільниці».
Відповідно до витягу з протоколу № 38 від 24 вересня 2020 року засіданням комісії по розгляду справ про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, переведення засуджених до ДСР ОСОБА_5 було відмовлено, як такому, що не став на шлях виправлення.
Апеляційний суд також зважає на те, що заохочення засуджений ОСОБА_5 за сумлінну поведінку та зразкове ставлення до праці мав не на протязі всього часу відбування покарання, а як зазначено вище, напередодні виникнення у нього права застосування положень ст. 82 КК України. Така часткова вибіркова поведінка не може достатньо впевнено свідчити в період передування права про позитивні зміни, які відбуваються в особистості засудженого та що вони створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, а саме до його готовності стати на шлях виправлення.
Сам по собі факт дотримання засудженим порядку і режиму утримання під час перебування в колонії, є його обов'язком, і не може достатньо переконливо свідчити про те, що засуджений став на шлях виправлення, факт виконання засудженим обов'язків днювального адміністративної будівлі установи, не є само по собі підставами для можливості заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що засуджений ще не в повній мірі став на шлях виправлення, що є обов'язковим елементом підстави для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, згідно зазначених вище вимог ч. 3 ст. 82 КК України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про те, що засуджений ОСОБА_5 на даний момент не довів, що став на шлях виправлення, а тому не заслуговує на заміну йому не відбутої частини покарання більш м'яким покаранням у виді обмеження волі. Його позитивна поведінка протягом останнього року відбування покарання свідчить про те, що він лише стає на шлях виправлення та потребує додаткового нагляду в умовах ізоляції від суспільства.
О огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення з викладених в апеляційній скарзі мотивів, у зв'язку з чим, в задоволенні апеляційної скарги засудженого слід відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким щодо ОСОБА_5 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4