Провадження № 22-ц/803/6827/20 Справа № 195/17/19 Суддя у 1-й інстанції - Скрипченко Д. М. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 69
16 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,
при секретарі - Пивоваровій А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2020 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог: Друга Нікопольська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Томаківська селищна рада Томаківського району Дніпропетровської області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2020 року закрито провадження у вищезазначеній справі.
Не погодившись з такою ухвалою, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач ОСОБА_3 заперечує проти вимог позивача та також претендує на спірне спадкове майно, тому висновок суду першої інстанції про відсутність спору, є безпідставним.
Відповідачі відзив на апеляційну скаргу не подавали.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
В січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог: Друга Нікопольська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Томаківська селищна рада Томаківського району Дніпропетровської області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.
Позивач просила встановити факт її вступу в управління та володіння житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 , встановити факт належності спадкодавцю правовстановлюючого документа на житловий будинок, визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом на 1/3 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за нею право власності на 2/3 частки земельної ділянки площею 7,55 га. призначеної для сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області; скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 06 березня 2001 року на вищезазначену земельну ділянку та державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку.
Судом встановлено, що спадкоємцями ОСОБА_4 є його діти ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , та його дружина ОСОБА_2
06 березня 2001 року ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса з заявою про відмову від обов'язкової долі у спадщині на користь сина ОСОБА_3 .
Також 06 березня 2001 року ОСОБА_3 звернувся до Томаківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме право на земельну частку/пай, розміром 6,48, що перебуває в КСП “Дружба” на полях Томаківської селищної ради.
До складу спадщини ОСОБА_4 також увійшов житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою державного нотаріуса від 19 червня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначений житловий будинок з підстав відсутності у правовстановлюючому документі на житловий будинок підпису та печатки видавника.
06 березня 2020 відповідач ОСОБА_3 подав клопотанням про закриття провадження по справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України посилаючись на те, що постановою нотаріуса від 21 січня 2020 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірний житловий будинок, тому він не є належним відповідачем у справі, враховуючи, що свідоцтво про право на спадщину він не отримав.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції посилаючись на те, що нотаріус відмовив сторонам у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, а майнові права ОСОБА_3 на земельну ділянку позивач до цього не оспорювала, прийшов до висновку, що між сторонами відсутній предмет спору.
Однак колегія суддів не може погодитись з такими висновками, з огляду на наступне.
Згідно п. 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Але відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Верховний Суд роз'яснив, що логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Верховний Суд зауважив, що якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Зазначені висновки викладені в Постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 у справі № 686/20582/19-ц.
У даній справі ОСОБА_3 не визнає позовні вимоги, а позивач від своїх вимог не відмовлялася. Той факт, що позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про права на спадщину на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не свідчить про відсутність предмету спору, враховуючи, що сторони від свого права на спадщину не відмовлялися, а відмова нотаріуса у видачі свідоцтва, є підставою для захисту спадкових прав у позовному провадженні.
Крім того, той факт, що ОСОБА_1 раніше не оспорювала свідоцтво від 06 березня 2001 року про право ОСОБА_1 на спадщину за законом на земельну ділянку, не є підставою для закриття провадження у справі та не звільняє суд від обов'язку розглянути позовні вимоги по суті.
Згідно положень процесуального законодавства України кожна особа наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод, а на суд, в свою чергу, покладено обов'язок повного та всебічного розгляду виниклих спорів, що можливо лише під час розгляду справи по суті.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неправомірно закрито провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, тому ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, відповідно до вимог 379 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2020 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: М.Ю.Петешенкова
Судді: І.А.Єлізаренко
О.В.Свистунова