Провадження № 22-ц/803/9038/20 Справа № 214/6593/17 Суддя у 1-й інстанції - Гринь Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
21 грудня 2020 року м.Кривий Ріг
справа № 214/6593/17
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
сторони:
позивач: Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа»
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 серпня 2020 року, яке ухвалено суддею Гринем Н.Г. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 27 серпня 2020 року, -
В листопаді 2017 року Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» (надалі КПТМ «Криворіжтепломережа») звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснює постачання теплової енергії для опалення житла населенню, яке відповідно з вимогами ЖК України, зобов'язане робити оплату за отриману теплову енергію, згідно особового рахунку і встановлених тарифів.
Позивачем надавались послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 , однак відповідачі в повному обсязі оплату за отримані послуги не здійснювали, в результаті чого виникла заборгованість за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 01.04.2009 року по вересень 2017 року в сумі 30239,64 грн., з яких заборгованість за послуги з централізованого опалення скаладає 25 862,77 грн., а заборгованість з централізованого постачання гарячої води - 4376,87 грн. Вказану суму заборгованості позивач просив стягнути на свою користь з відповідачів солідарно.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 серпня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в межах періоду з 27.03.2014 року по 01.09.2017 року в розмірі 16 478 грн. 06 коп., з яких: по оплаті за послуги з централізованого опалення - 15 557 грн. 60 коп. та гарячого водопостачання - 920 грн. 46 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з кожного окремо, на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» по 424 грн. в рахунок часткового відшкодування витрат по сплаті судового збору.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на те, що опалювальна площа житлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в розрахунку позивача зазначена не правильно, що призвело до стягнення з відповідачів на користь позивача зайвих коштів.
Зауважує на тому, що в розрахунок заборгованості включена послуга «підігрів води», однак фактично такої послуги не існує та відповідачі її не отримували, крім того позивачем не надано суду інформації про те, які показники застосовувались позивачем при розрахунку вартості послуг з теплопостачання.
Апелянт посилається на те, що в договірних відносинах з КПТМ «Криворіжтепломережа» він не перебуває, а відтак споживачем послуг, що надаються підприємством він не є, жодних договорів не укладав. До того ж, в серпні 2009 року квартиру було відключено від мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання у зв'язку з установкою індивідуальної автономно-газової системи теплопостачання та гарячого водопостачання. Систему встановлено та введено з попереднім отриманням всіх дозволів та погодженням у встановленому порядку та відповідач ОСОБА_2 неодноразово зверталася до позивача із заявами про припинення нарахування послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а саме 16.11.2007 року, 20.05.2008 року, 20.05.2009 року, 07.12.2016 року, однак її звернення ігнорувались.
При цьому апелянт зауважує, що відповідачі по справі просили застосувати позовну давність до заявлених вимог, оскільки заборгованість нарахована за період з 01.04.2009 року по 01.09.2017 року, тобто за межами трирічного строку, а постановлення судового наказу не є підставою переривання строку позовної давності.
Крім того, відповідач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить суд, у випадку задоволення пред'явлених КПТМ «Криворіжтепломережа» вимог, врахувати скрутне матеріальне становище відповідачів по справі та розстрочити виконання рішення шляхом стягнення з нього та ОСОБА_2 заборгованості в розмірі, не більшому ніж по 500 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на його думку, апеляційну скаргу відповідачів залишити без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового рішення по справі, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини по наданню з боку КПТМ «Криворіжтепломережа» та споживанню, з боку відповідачів по справі за адресою: АДРЕСА_1 , комунальних послуг з надання теплової енергії та послуг постачання гарячої води.
За період з 01.04.2009 року по 01.09.2017 рік за адресою: АДРЕСА_1 обліковується заборгованість по оплаті послуг централізованого опалення в розмірі 25 862,77 грн. та заборгованість з централізованого постачання гарячої води в розмірі 4376,87 грн.
Звертаючись до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за послуги центрального опалення, позивач посилався на те, що на відповідачів, які є власниками та зареєстровані в квартири АДРЕСА_2 , покладено обов'язок сплати заборгованості за надані позивачем послуги опалення.
Задовольняючи частково позовні вимоги КПТМ «Криворіжтепломережа», суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за послуги централізованого опалення за період з 27.03.2014 року по 01.09.2017 року.
Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за послуги центрального опалення та заборгованості з централізованого постачання гарячої води за період з 27.03.2014 року по 01.09.2017 року, з огляду на наступне.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву споживача кореспондує визначений п. 5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» його обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Обов'язок споживача оплатити надані послуги встановлено й ст. 19 Закону України «Про теплопостачання».
Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міістрів України № 630 від 21 липня 2005 року передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Тлумачення як положень частини першої статті 714 ЦК України, так і інших норм глави 54 ЦК України дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу.
Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу). У тексті Закону України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу) неодноразово вживається словосполучення «договір купівлі-продажу» (зокрема: стаття 1, частина четверта статті 19, частина перша статті 25, пункти б, 7, 8 частини першої статті 31).
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Судом встановлено, що КПТМ «Криворіжтепломережа» є постачальником послуг централізованого опалення у період виникнення заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення, які надаються КПТМ «Криворіжтепломережа» та до березня 2016 року були споживачами послуг централізованого постачання гарячої води, які надавались КПТМ «Криворіжтепломережа».
Отже, між позивачем та відповідачами виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по централізованому опаленню та послуг централізованого постачання гарячої води, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року № 2633-IV та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
КПТМ «Криворіжтепломережа», відповідно до тарифів на теплову енергію, в оспорюваний період, постачалося централізоване опалення та надавало послуги з централізованого постачання гарячої води до житла відповідачів, однак відповідачами зобов'язання по оплаті за надані послуги здійснюється неналежним чином.
Так, згідно з наданим до суду розрахунком заборгованості, сума боргу по оплаті за централізоване опалення квартири АДРЕСА_1 за період з 01.04.2009 року по 01.09.2017 року становить 25 862,77 грн., а по оплаті за централізоване постачання гарячої води - 4376,87 грн. (а.с.3-4).
При цьому, визначаючи період та розмір заборгованості за послуги з централізованого опалення, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що цей період буде становити з 27.03.2014 року по 01.09.2017 року та позивачем було перервано строк позовної давності шляхом подачі заяви про видачу судового наказу, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, та частини першої статті 160 ЦПК України у чинній редакції, судовий наказ є особливою формою судового рішення за певними вимогами, зокрема, і про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, пункт 3 частини першої статті 161 ЦПК України в чинній редакції.
Відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, та частини першої статті 160 ЦПК України в чинній редакції, наказне провадження, як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві, спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника. Процес доказування для першого починається з моменту подання заяви про видачу судового наказу та закінчується прийняттям цієї заяви судом, тоді як для боржника цей процес розпочнеться, якщо він вирішить подати заяву про скасування судового наказу після отримання копії останнього. Звернення до суду із заявою про видачу судового наказу є правом, а не обов'язком особи, якій належить право вимоги, а також органів і осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як встановив суд першої інстанції, ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 травня 2017 року у справі № 214/1840/17, у прийнятті заяви заяви КПТМ «Криворіжтепломережа» про видачу судового наказу, яка подана позивачем 27.03.2017 року, було відмовлено.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 07.07.2020 року у справі № 712/8916/17 зробила висновок про те, що подання заяви про видачу судового наказу заявником (стягувачем) не може використовуватися згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб'єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі. Новий перебіг позовної давності (після його переривання) починається наступного дня після пред'явлення позову.
Звертаючись до суду з даним позовом, КПТМ «Криворіжтепломережа» просило стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання, яка виникла за період з 01.04.2009 року по 01.09.2017 року.
Позовна заява, при цьому, подана 16 листопада 2017 року, що підтверджується вхідним штампом суду (а.с.2).
Оскільки подання позивачем в березня 2017 року заяви про видачу судового наказу не перервало загальної позовної давності, остання не спливла до тих щомісячних платежів, від моменту прострочення яких до дня звернення до суду з позовом не минуло 3 роки.
У зв'язку з наведеним вище колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції не було застосовано до спірних правовідносин строк позовної давності, про застосування якого відповідачами 12 березня 2018 року було заявлено клопотання та вважає, що згідно з наданим до суду розрахунком заборгованості, сума боргу по оплаті за централізоване опалення та гарячого постачання квартири АДРЕСА_1 має бути стягнута в межах строків позовної давності за період з 01.11.2016 року по 31.10.2017 року, яка, згідно проведеного колегією суддів розрахунку, становить 15627,66 грн. та складається із 15121,46 грн. - заборгованості з оплати за централізоване опалення та 506,20 грн. - заборгованості з оплати послуг за централізоване гаряче водопостачання, в іншій частині в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.
При цьому колегія суддів вважає, що не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог доводи апеляційної скарги про те, що опалювальна площа житлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в розрахунку позивача зазначена не правильно, що призвело до стягнення з відповідачів на користь позивача зайвих коштів, оскільки як вбачається із матеріалів справи, відповідно до технічної документації на квартиру АДРЕСА_2 (а.с.67), загальна площа квартири з урахуванням проведеного та узаконеного перепланування становить 62,3 кв.м., житлова площа 40,2 кв.м., площа балкону - 3,1 кв.м. Площа лоджії 2,98 кв.м. враховується до опалювальної, так як вона об'єднана з житловою кімнатою. Таким чином опалювальна площа квартири складає 59,2 кв.м., в той час як в розрахунку позивача при подачі прийнято 59,50 кв.м., що є помилковим. При цьому, як вбачається із матеріалів справи, 13.03.2016 року на будинку АДРЕСА_3 було встановлено загальнобудинковий лічильник теплової енергії, відповідачами по справі не надано даних щодо показників загальнобудинкового лічильника теплової енергії за період з 01.11.2014 року по 01.09.2017 року та не надано власного, на їх думку, правильного розрахунку заборгованості згідно опалювальної площі їх квартири пропорційно до показників загальнобудинкового лічильника теплової енергії, тому колегія суддів вважає, що в даному випадку наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом по справі.
Також не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог доводи апеляційної скарги про те, що в розрахунок заборгованості включена послуга «підігрів води», однак фактично такої послуги не існує та відповідачі її не отримували, оскільки відповідачами по справі, відповідно до вимог ст.ст. 12,81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що до березня 2016 року до належної їм квартири позивачем не надавались послуги з централізованого гарячого водопостачання.
Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано суду інформації про те, які показники застосовувались позивачем при розрахунку вартості послуг з теплопостачання, оскільки уточнивши 17 січня 2019 року позовні вимоги, позивачем наведено нормативно-правові акти формування тарифів на теплову енергію, на підставі яких проводились нарахування
Так, в межах періоду задоволення судом апеляційної інстанції позовних вимог позивача, тарифи на теплову енергію були затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1171 від 31.03.2015 року зі змінами згідно Постанови НКРЕКП № 1782 від 06.10.2016 року.
Посилання апелянта на відсутність належних доказів отримання ним протягом спірного періоду щомісячних платіжних документів на оплату теплової енергії, належних доказів сплати грошових сум на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» на підставі отриманих платіжних документів на оплату комунальних послуг не приймаються колегією суддів, оскільки апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що КПТМ «Криворіжтепломережа» не повідомляло апелянта, як споживача, про нарахування.
Посилання апелянта на відсутність у спірний період договору про надання комунальних послуг між ним та КПТМ «Криворіжтепломережа», колегія суддів вважає безпідставними, оскількиу частині першій статті 19 Закону «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідна правова позиція сформульована у Постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, Постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, провадження № 61-11107св18, Постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, провадження № 61-26204св18.
Також не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог доводи апеляційної скарги відповідачів про те, що в серпні 2009 року квартиру було відключено від мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання у зв'язку з установкою індивідуальної автономно-газової системи теплопостачання та гарячого водопостачання. Систему встановлено та введено з попереднім отриманням всіх дозволів та погодженням у встановленому порядку та відповідач ОСОБА_2 неодноразово зверталися до позивача із заявами про припинення нарахування послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а саме 16.11.2007 року, 20.05.2008 року, 20.05.2009 року, 07.12.2016 року, однак їх звернення ігнорувались, з огляду на наступне.
Так, відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Згідно Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, внутрішньобудинкові системи - це мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які розміщені в межах будинку, споруди, системи протипожежного захисту.
Пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку. При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (пункти 2.1, 2.2 наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4»)
Відповідно до пункту 26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Згідно з пунктами 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні постійної діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Тобто, єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинним законодавством України не передбачено.
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4», які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.
Матеріали справи не містять відповідної проєктної документації, яка б засвідчувала факт відключення приміщення відповідачів, згідно відповідного порядку, від мереж централізованого теплопостачання та доказів ненадання їй теплової енергії в повному чи частковому обсязі.
Відповідно до пункту 22 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві, є відгалуження від стояків у межах квартири (приміщення). Підведення централізованого опалення до стояка в межах приміщення відповідача свідчить про постачання теплової енергії позивачем.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин у розглядуваній справі, відключення споживачів від мережі централізованого опалення в законному порядку мало відбуватись на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади і з дотримання споживачем процедури визначеної Порядком.
Позивач виконує свої зобов'язання щодо постачання теплової енергії, а відповідачі, незалежно від споживання теплової енергії або відмови від її споживання, зобов'язані оплачувати постачання теплової енергії. У разі наміру споживача не отримувати теплову енергію, він не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення свого приміщення від мережі централізованого опалення.
Самовільне відключення від вказаної мережі не є підставою для неукладання договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води та звільнення від її оплати.
Аналогічні висновки викладені в Постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року, справа № 6-1192цс15, Постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року, справа № 490/11619/15-ц, провадження № 61-23337св18), Постанові Верховного Суду України від 18 червня 2020 року, справа №643/133/17, провадження № 61-38460св18, Постанові Верховного Суду України від 08 липня 2020 року, справа № 554/946/18, провадження № 61-44416св18.
В апеляційній скарзі, на випадок задоволення пред'явлених КПТМ «Криворіжтепломережа» вимог, відповідачем ОСОБА_1 заявлено клопотання про розстрочення виконання рішення шляхом стягнення з нього та ОСОБА_2 заборгованості в розмірі не більшому ніж по 500 грн. з врахуванням скрутного матеріального становища відповідачів по справі, яке не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Статтею 435 ЦПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Ччастиною 5 ст. 435 ЦПК України передбачено, що розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Отже, відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається місцевим судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що розстрочення виконання рішення суду може бути надане у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
Заявляючи клопотання про розстрочення виконання судового рішення, заявник не вказав будь-яких підстав та виняткових обставин для розстрочки виконання рішення суду, а лише послався на скрутне матеріальне становище.
Відповідно до положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
З огляду на встановлені обставини та надані заявником докази, колегія дійшла висновку, що заявником не наведено доводів та не надано відповідних доказів на їх підтвердження, які б свідчили, про наявність в сім'ї заявника виняткових обставин, які є підставою для розстрочки виконання судового рішення.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 800 грн., сплаченого при подачі позову (а.с.1), тому оскільки позов підлягає частковому задоволенню, колегія суддів, з врахуванням положень статті 141 ЦПК України, вважає за необхідне відшкодувати позивачу понесені витрати в сумі 407,96 грн. (15627,66 грн. (сума боргу, стягнута судом) * 800 грн. (сума судового збору, сплачена позивачем) / 30644,87 грн. (сума боргу, заявлена до стягнення).
Крім того, з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 , пропорційно до задоволення апеляційної скарги, підлягає стягненню 81,39 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по справі про часткове задоволення позовних вимог КПТМ «Криворіжтепломережа» та стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в межах періоду з 01.11.2014 року по 01.09.2017 року в розмірі 15627,66 грн., яка складається із заборгованості за послуги з централізованого опалення в розмірі 15121,46 грн. та заборгованості з оплати послуг за централізоване гаряче водопостачання в розмірі 506,20 грн., та по 203,98 грн. судового збору з кожного з відповідачів за подання позовної заяви. В іншій частині в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.
Крім того, з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню 81,39 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 серпня 2020 року скасувати та постановити нове рішення.
Позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.11.2014 року по 01.09.2017 року в розмірі 15627 (п'ятнадцять тисяч шістсот двадцять сім) грн. 66 коп., яка складається із заборгованості за послуги з централізованого опалення в розмірі 15121,46 грн. та заборгованості з оплати послуг за централізоване гаряче водопостачання в розмірі 506,20 грн.
Стягнути в рівних частках із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» судовий збір в сумі 407 (чотириста сім) 70 коп., тобто по 203 (двісті три) гривні 98 коп., з кожного.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
В задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду - відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 83 (вісімдесят три) грн. 39 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне рішення суду складено 21 грудня 2020 року.
Головуючий:
Судді: