Провадження № 11-кп/803/3353/20 Справа № 192/2366/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 грудня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ( в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_8 про заміну засудженому ОСОБА_7 невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням,-
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_8 про заміну засудженому ОСОБА_7 невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що наявні матеріали справи, не підтверджують позитивні зміни в особистості засудженого за весь період відбування покарання, оскільки засуджений порушував режим утримання за весь період відбування покарання, при цьому судом враховано, що засуджений не приймає участь в програмах диференційованого виховного впливу, в роботі самодіяльних організацій, не проявляє соціально корисну активність в організації їх роботи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що засуджений ОСОБА_7 за період відбування покарання в місцях позбавлення волі характеризується задовільно, стягнень не має, порушення режиму утримання не допускав, має одне заохочення, у взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, вину у скоєному злочині усвідомив, глибоко кається.
В апеляційній скарзі засуджений просить застосувати до нього положення ст. 81 КК України, оскільки він став на шлях виправлення, працевлаштований, має одне заохочення.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні захисник підтримав вимоги своєї апеляційної скарги і просив їх задовольнити. Засуджений в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг засудженого та його захисника, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Перевіривши доводи апеляційної скарги засудженого та його захисника про необґрунтованість висновків суду першої інстанції та наявність підстав для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону судом першої інстанції виконані належним чином.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно розглянув клопотання, дослідив необхідні матеріали провадження та особової справи і прийшов до обґрунтованих висновків про відсутність підтвердження того, що засуджений не став на шлях виправлення, у зв'язку з чим до нього не може бути застосовано положення ст. 82 КК України.
При цьому, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до змісту ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а й кару. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно з ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим, певного строку покарання.
Відповідно до ч. 3 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Відповідно до роз'яснень, які викладено в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким”, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким - того, що засуджений став на шлях виправлення.
Як слідує зі змісту роз'яснень вищевказаної постанови, положення про те, що засуджений став на шлях виправлення означає, що його сумлінна поведінка і ставлення до праці свідчать про успішність процесу виправлення і можливості ефективного продовження його при умові застосування до засудженого більш м'якого виду покарання.
Таким чином, однією з умов застосування до засудженого положень ст. 82 КК України і призначення йому більш м'якого покарання є те, що він став на шлях виправлення. Про вказане може свідчити його сумлінна поведінка і ставлення до праці.
Як вбачається з матеріалів провадження, засуджений ОСОБА_7 має одне заохочення у виді подяки застосоване до засудженого 22 січня 2019 року, та одне стягнення, яке накладено 16 грудня 2019 року у виді догани.
Виходячи з наявних в матеріалах особової справи характеристик, засуджений за весь період відбування покарання характеризувався, як задовільно так і негативно (а.о.с. 32, 51, 72).
Крім того, засуджений не приймає участь в програмах диференційованого виховного впливу, в роботі самодіяльних організацій, не проявляє соціально корисну активність в організації їх роботи.
Сукупність вказаних даних була прийнята до уваги судом першої інстанції. Їм дана належна оцінка, тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що засуджений не повною мірою довів своє виправлення та його поведінка не є достатньо сумлінною, а отже його повне виправлення на теперішній час ще не доведено.
Доводи апеляційних скарг захисника та засудженого про неврахування судом першої інстанції всіх обставин справи, являються безпідставними, оскільки судом досліджені всі обставини, які мали значення для прийняття по справі законного і обґрунтованого рішення.
Сам факт, що засуджений ОСОБА_7 за період відбування покарання в місцях позбавлення волі характеризується задовільно, стягнень не має, порушення режиму утримання не допускав, має одне заохочення, у взаємовідносинах з іншими осудженими не конфліктний, вину у скоєному злочині усвідомив, глибоко кається, не може свідчити, що він став на шлях виправлення. Достатніх даних на підтвердження вказаного факту засуджений ОСОБА_7 та його захисник не навели в апеляційних скаргах та не надали при їх розгляді.
За таких обставин, поведінки засудженого за весь період відбування ним покарання, беручи також кінець строку відбування покарання лише 25 травня 2021 року, колегія суддів вважає, що є передчасним для ствердження, що засуджений ОСОБА_7 став на шлях виправлення, що є обов'язковим елементом підстави для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, згідно зазначених вище вимог ч. 3 ст. 82 КК України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вмотивованого висновку про те, що вказані відомості не можуть характеризувати засудженого як такого, що став на шлях виправлення і має право на застосування до нього заміну невідбутої частини покарання більш м'яким та обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про законність оскаржуваного рішення та не вбачає підстав для його скасування з викладених в апеляційних скаргах мотивів, а тому в задоволенні апеляційних скарг засудженого та його захисника слід відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_8 про заміну засудженому ОСОБА_7 невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4