Справа №478/1661/20
пров. №2/478/350/2020
21 грудня 2020 року Казанківський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючої судді Сябренко І.П.
за участю: секретаря Поліщук С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду смт. Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
23 листопада 2020 року позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява обґрунтована тим, що 14 серпня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», назву якого замінено на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір. Відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_1 не виконував взятих на себе обов'язків за кредитним договором, не здійснював щомісячного погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.
На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 16510 грн. 19 коп., яка складається з: 11779 грн. 43 коп. - заборгованість за тілом кредита (простроченим тілом кредита); 3774 грн. 27 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 806 грн. 49 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України; 150 грн. - заборгованість зі сплати пені та судові витрати в розмірі 2102 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але від нього надійшла заява в якій він просить справу розглядати без його участі, заявлені вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзиву не подав. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Оскільки учасники справи у судове засідання не з'явились, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові докази та матеріали справи, суд приходить такого висновку.
Матеріалами справи встановлено, що 14 серпня 2007 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», назву якого замінено на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит, у розмірі 250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,9% на місяць на залишок заборгованості за кредитом (а.с.15).
Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 20.08.2007 року було встановлено кредитний ліміт в розмірі 250 грн., який в подальшому було: 27.09.2010 року збільшено до 3000 грн.; 19.09.2011 року збільшено до 3600 грн.; 17.12.2012 року зменшено до 2280 грн.; 08.02.2013 року зменшено до 2090 грн. ; 15.04.2013 року зменшено до 1920 грн.; 14.10.2013 року збільшено до 4000 грн.; 20.06.2017 року збільшено до 10000 грн., та станом на 20.09.2019 року кредитний ліміт становив 0 гривень (а.с.14).
Кінцевий термін повернення кредитних коштів відповідає строку дії картки.
Згідно довідки за кредитним договором було надано три кредитні картки: 16.05.2011 року, терміном дії до 06/15 року; 11.07.2007 року, терміном дії до 07/15 року; 29.04.2015 року, терміном дії до 01/18 року; 07.02.2018 року, терміном дії до 09/21 року (а.с.13).
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомилась та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с.15).
Також, Банком було додано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем (а.с.16).
До кредитного договору банк надав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які не підписані позичальником (а.с.17-22).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтями 1046, 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статті 525, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Умови та Правила з надання банківських послуг, надані позивачем як доказ нарахування заборгованості, ОСОБА_1 не підписувалися, а отже не погоджувалися, а тому не можуть розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 14 серпня 2007 року шляхом підписання Заяви.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено правовою позицією Верховного Суду України і Верховного Суду, викладеній у постановах від 11 березня 2015 року (справа № 6-16цс15), від 17 липня 2019 року (справа № 175/4576/14-ц) і не спростовано позивачем при розгляді даної справи.
За таких обставин, наданий банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. З огляду на їх мінливий характер, їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду, від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17).
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом із тим, зі змісту власноручно підписаної відповідачем 14 серпня 2007 року заяви та довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» вбачається, що Банком та ОСОБА_1 були, зокрема, погоджені тип кредитної лінії укладеного ними кредитного договору - відновлювальна, базова відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 1,9% на місяць, розмір та строк внесення щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості у строк до 25-го числа місяця (а.с.15, 16).
Такі обставини свідчать про прийняття позичальником запропонованих йому Банком умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору на узгоджених сторонами конкретних умовах кредитування.
При цьому, розмір та порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості умови зазначеної вище заяви та довідки не містять, а отже не погоджувалися із відповідачем.
Згідно з розрахунком АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором від 14.08.2007 року станом на 11.10.2020 року складає 16510 грн. 19 коп. у тому числі: 11779 грн. 43 коп. - заборгованість за тілом кредита (простроченим тілом кредита); 3774 грн. 27 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 806 грн. 49 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України; 150 грн. - заборгованість зі сплати пені (а.с.5-12). Вимоги про стягнення заборгованості за комісією, Банк не заявляв.
Визначаючи розмір заборгованості та її складові, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує наступне.
Оскільки відповідач уклав кредитний договір з позивачем та отримав кредитні кошти від банку, він зобов'язаний повернути їх та сплатити проценти за користування кредитними коштами.
Отже, з ОСОБА_1 підлягає стягненню тіло кредиту у розмірі 11779 грн. 43 коп.
Звертаючись до суду з позовом, позивач крім тіла кредит просив стягнути з відповідача відсотки, нараховані на прострочений кредит у розмірі 3774 грн. 27 коп.
Заява та довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», які підписані відповідачем, містять в собі дані про встановлений розмір процентів, а саме 1,9% в місяць, що становить 22,80% річних. Доказів іншого стосовно розміру погодженої сторонами процентної ставки позивачем суду надано не було.
Як зазначено в розрахунку заборгованості, наданому до позову, банк розрахував заборгованість, виходячи як з первісної погодженої сторонами процентної ставки (22.80% річних) по грудень 2012 року, так і з підвищеної відсоткової ставки - 30% - з січня 2013 року по серпень 2014 року, а також - 34,8% - з вересня 2014 року по березень 2015 року, та 43,20 %, починаючи з квітня 2015 року (а.с.5-12).
Проте належних та допустимих доказів погодження інших підвищених процентних ставок з позичальником позивачем суду надано не було, а тому у позивача були відсутні підстави для нарахування процентів за користування кредитними коштами за збільшеними процентними ставками.
За такого загальна сума заборгованості за кредитом, зазначена в розрахунку банку, наданому до позовної заяви, не відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору.
До того ж, проаналізувавши рух коштів по рахунку, розрахунок позивача щодо нарахованої суми процентів за значно підвищеними ставками порівняно з передбаченими умовами в заяві, тривалий період їх нарахування, та суми оплачені відповідачем, відсутні підстави вважати наявною заборгованість суму по процентам.
Суду нового розрахунку Банком відповідно до умов договору не надано.
Також, не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача150 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості, оскільки умови заяви та довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», які підписані відповідачем ОСОБА_1 не містять розміру та порядку її нарахування, а отже не узгоджувалися між сторонами.
Крім того, суд вважає, що не підлягають до стягнення із відповідача ОСОБА_1 проценти, нараховані на прострочений кредит, на підставі ст.625 ЦК України, у розмірі 806 грн. 49 коп., виходячи з наступного.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене частиною 2 статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18.
АТ КБ «ПриватБанк», обґрунтовуючи вимоги щодо стягнення вищевказаних відсотків, у позовній заяві посилався на п.2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг (в редакції від 01 березня 2019 року), відповідно до якого в разі порушення зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов'язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд».
Із розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, вбачається, що банк нараховує відсотки згідно статті 625 ЦК України з 01 лютого 2020 року за процентною ставкою 86,4% (а.с.12.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками згідно статті 625 ЦК України, не у розмірі, встановленому законом (3% річних), а у розмірі, зазначеному в Умовах та правилах надання банківських послуг (86,4%).
Проте, як вже зазначалось, Умови та правила надання банківських послуг, на які посилається позивач, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 14 серпня 2007 року, а тому суд вважає за необхідне відмовити у стягненні заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит у відповідності до статті 625 ЦК України.
За таких обставин, суд приходе висновку про те, що з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 11779 грн. 43 коп., що складається із заборгованості за тілом кредита (простроченим тілом кредита) у розмірі 11779 грн. 43 коп.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 1499 грн. 77 коп. (11779,43 грн. х 100 : 16510,19 грн. = 71,35%, 2102 х 71,35% = 1499 грн. 77 коп.).
Керуючись ст. ст.13, 259, 263-265, 279, 280-282, 284, 289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новофедорівка Казанківського району Миколаївської області, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49 094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. №50, рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором 11779 (одинадцять тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн. 43 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредита (простроченим тілом кредита) у розмірі 11779 грн. 43 коп.
В останній частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1499 грн. 77 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.
Копію судового рішення надіслати відповідачу ОСОБА_1 протягом двох днів з дня його складення рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Повний текст заочного рішення складено 21.12.2020 року.
Суддя І.П. Сябренко