Справа № 473/4197/20
Номер провадження1-кп/473/407/2020
іменем України
"22" грудня 2020 р. місто Вознесенськ
Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судових засідань ОСОБА_2 ,
учасники процесу:
прокурор ОСОБА_3
обвинувачені: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , - адвокат ОСОБА_6 ,
захисник обвинуваченого ОСОБА_5 , - адвокат ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Вознесенська кримінальне провадження №12020150190001180 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Мустяца, Фалештського району, Республіка Молдова, молдованин, з середньою освітою, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, не працює, не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с.Мустяца Фалештського району Республіки Молдова, молдаванин, громадянин Республіки Молдова, з середньою освітою, не одружений, не працює, має на утриманні одну неповнолітню дитину, не судимий в силу ст.89 КК України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
28 жовтня 2020 року приблизно о 12:00 годині, більш точний час не встановлено, після спільного розпиття спиртних напоїв в м.Вознесенську Миколаївської області на березі річки Мертвовод, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вирішили проїхати в бік мікрорайону «Натягайлівка» м.Вознесенська, до місця мешкання ОСОБА_11 та сіли до автомобіля таксі.
Проїжджаючи по вул.Київській в м.Вознесенську ОСОБА_4 попросив водія змінити напрямок руху автомобіля, вказавши новий пункт призначення - с.Григорівське Вознесенського району, після чого водій таксі звернув в бік вул.Садової та продовжив рух через с.Таборівка Вознесенського району.
Дорогою між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в ході спілкування виник спільний раптовий злочинний умисел на відкрите заволодіння майном ОСОБА_10 .
Проїхавши через с.Таборівка Вознесенського району під час руху ґрунтовою дорогою, приблизно о 12:10 годині, транспортний засіб зупинився внаслідок технічної несправності, в зв'язку з чим водій таксі вийшов з автомобіля та почав здійснювати ремонтні роботи.
В цей час ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_10 також залишили автомобіль, вийшовши на вулицю вбік від транспортного засобу.
Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення ОСОБА_5 звалив на землю ОСОБА_10 та придавив його собою, після чого шляхом ривку з рук останнього відкрито заволодів належними потерпілому мобільним телефоном «Xiaomi Redmi 8А» вартістю 2100 грн., в якому були встановлені 2 сім-картки мобільного оператора «Київстар» вартістю по 10 грн. кожна, на рахунку яких грошових коштів не було, та чохлом від мобільного телефону вартістю 90 грн., чим заподіяв ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 2190 грн.
Присутній при незаконних діях брата ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , продовжуючи спільний злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, зірвавши з тулуба ОСОБА_10 сумочку, відчинив останню, та відкрито заволодів належними потерпілому грошовими коштами в сумі 4000 гривень, які знаходились в ній.
Таким чином, в результаті незаконних протиправних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_10 спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 6190 гривень.
Після скоєння злочину ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розпорядились викраденим майном на власний розсуд.
Дії ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Дії ОСОБА_5 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
28 жовтня 2020 року приблизно о 12:15 годині, більш точний час не встановлено, у ОСОБА_4 раптово виник умисел на повторне відкрите заволодіння чужим майном, реалізуючи який з метою особистого збагачення, він обійшов автомобіль та, відчинивши дверцята останнього, витягнув з нього потерпілу ОСОБА_9 , яку відтягнув на відстань кількох метрів та, зваливши на землю, придавив собою, після чого зняв з тулуба ОСОБА_9 належну їй жіночу сумочку.
Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 відкрив жіночу сумочку потерпілої ОСОБА_9 та відкрито заволодів належним останній мобільним телефоном «Samsung Galaxy 5A» вартістю 6000 грн., в якому була встановлена сім-картка мобільного оператора «Київстар» вартістю 10 грн., на рахунку яких грошових коштів не було, а також чохлом від мобільного телефону вартістю 90 грн. та грошовими коштами в сумі 3800 гривень, які знаходились в сумочці.
Таким чином, в результаті незаконних протиправних дій ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_9 було спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 9900 гривень.
Після скоєння злочину ОСОБА_4 розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Дії ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно.
08 грудня 2020 року між прокурором ОСОБА_3 та з кожним з обвинувачених за участю їх захисників було укладено угоди про визнання винуватості, які відповідають вимогам ст.468, ч.4 ст.469, 472 КПК України.
Згідно з угодами про визнання винуватості обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 повністю та беззастережно визнали свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186 КК України, та зобов'язалися беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри в судовому провадженні.
Угодою визначено покарання кожному із обвинувачених, а саме ОСОБА_4 за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.186 КК України, у вигляді 5 років позбавлення волі. Передбачено ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням на підставі положень ст.75 КК України з покладанням обов'язків, передбачених п.1 та п.2 ч.1 ст.76 КК України. ОСОБА_5 згідно угодою за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, передбачено призначити покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України передбачено звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням із покладанням обов'язків, передбачені п.п.1, 2 ч.1, ст.76 КК України.
Угодами встановлено наслідки їх укладення та затвердження відповідно до ч.2 статті 473 КПК України, та наслідки їх невиконання.
В підготовчому судовому засіданні учасники процесу просили суд затвердити угоди на визначених в них умовах. Потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 надали прокурору та до суду письмові заяви, якими дозволили прокурору укладення угод про визнання винуватості.
Враховуючи те, що умови угод про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченими, їх форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, суд вважає, що їх слід затвердити, оскільки пунктом 1 частини 3 статті 314 КПК України визначено, що при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, відповідальність за які передбачено ч.2 ст.186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб та вчинений повторно. ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачено ч.2 ст.186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, які згідно ст.12 КК України є тяжкими злочинами, у вчиненні яких обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вину визнали, висловили щире каяття та добровільне відшкодували шкоду потерпілим на стадії слідства.
Судом роз'яснено, що наслідком затвердження угод про визнання винуватості для прокурора та обвинувачених є обмеження їх права на оскарження вироку, окрім випадків, визначених ч.4 ст.394 КПК України, а для обвинувачених - відмова від здійснення права на справедливий судовий розгляд. Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розуміють свої права, визначені ч.4 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, пояснили, що в змозі виконати умови угоди в повному обсязі, а також розуміють інші наслідки затвердження угоди про визнання винуватості.
Судом встановлено, що умови угод не суперечать вимогам КПК України та КК України, інтересам суспільства, не порушують прав, свобод та інтересів інших осіб, угоди укладені на добровільних засадах. Відсутні підстави для відмови в затвердженні угод, які передбачені ч.7 ст.474 КПК України.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливе затвердити угоди про визнання винуватості від 08 грудня 2020 року, укладені між прокурором та обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за участю їх захисників адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та призначити обвинуваченим покарання, узгоджене сторонами угод.
Потерпілому ОСОБА_10 завдано матеріальну шкоду на суму 6190 гривень, яку відшкодовано в повному обсязі на стадії досудового слідства. Потерпілій ОСОБА_9 завдано матеріальну шкоду на суму 9900 гривень, яку відшкодовано в повному обсязі на стадії досудового слідства.
Даних про речові докази та процесуальні витрати прокурором надано не було.
Керуючись п.1 ч.3 ст.314, ч.2 ст.373, ст.ст.374, 474, 475 КПК України, суд
затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 08.12.2020 року між прокурором Вознесенської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за участю його захисника адвоката ОСОБА_6 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винним за пред'явленим йому обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік та покласти на нього в період іспитового строку обов'язки, передбачені п.1 та п.2 ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 08.12.2020 року між прокурором Вознесенської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за участю його захисника адвоката ОСОБА_7 .
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнати винним за пред'явленим йому обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік та покласти на нього в період іспитового строку обов'язки, передбачені п.1 та п.2 ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.
Вирок може бути оскаржений з підстав передбачених ч.4 ст.394 КПК України в апеляційний суд Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд протягом 30 днів з моменту його оголошення, а обвинуваченими в той же строк з дня вручення їм копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарження вироку - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1