Справа № 629/483/20
Номер провадження 2/629/473/20
РIШЕННЯ
11.12.2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання Котяй А.Ю., розглянувши у судовому засіданні в місті Лозова Харківської області цивільну справу № 629/483/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення, представник позивача - адвоката Соколова Р.І., представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 ,-
Позивач звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення в частині відмови у взятті на квартирний облік, як громадянки яка потребує поліпшення житлових умов та просила зобов'язати Лозівську міську раду Харківської області повторно розглянути на засіданні виконавчого комітету питання про зарахування її на квартирний облік. Позивач посилалась на те, що вона є матір'ю загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , який брав безпосередньо участь в антитерористичній операції на сході України. 06.12.2019 року позивач звернулась із заявою до виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області про взяття на квартирний облік, як члена сім'ї загиблого військовослужбовця, додавши усі необхідні документи. Однак, протокольним рішення відповідача від 16.12.2019 року №12 ОСОБА_1 було відмовлено у взятті на квартирний облік з підстав, що це не передбачено п.13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і наданням жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 року №470. Як вказує позивач, дане рішення є неправомірним та не відповідає чинному законодавству, оскільки згідно Акту обстеження технічного та санітарного стану житлового будинку від 04.06.2019 року, будинок за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває в незадовільному стані та потребує негайного капітального ремонту або реконструкції та вона є матір'ю загиблого військовослужбовця. Також позивач зазначила, що на засідання комісії з житлових питань при виконавчому комітеті Лозівської міської ради Харківської області її запрошено не було, на подані ОСОБА_1 документи комісія не звернула уваги.
Ухвалою від 06.02.2020 року провадження у справі було відкрито та призначено розгляд у порядку загального позовного провадження. Сторонам було надано час для подання заяв по суті.
У судове засідання з'явилися позивач та її представник, які просили задовольнити позов в повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з'явилася.
Представник відповідача ОСОБА_2 , починаючи з 06.02.2020 року, у судове засідання з'явилася лише раз, постійно надавала заяви про відкладення, що свідчить про затягування процесу. Відзив на позов ОСОБА_2 не надала, доказів на підтвердження повідомленого в судовому засіданні не надала.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , який брав безпосередньо участь в
антитерористичній операції на сході України, про що свідчить копія посвідчення серії НОМЕР_1 , копії посвідчення серії НОМЕР_2 , копія Витягу та довідка № 4/621(а.с.20-21, 23-24).
06.12.2019 року позивач звернулась із заявою до виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області про взяття на квартирний облік, як члена сім'ї загиблого військовослужбовця, додавши усі необхідні документи. Однак, протокольним рішення відповідача від 16.12.2019 року №12 ОСОБА_1 було відмовлено у взятті на квартирний облік з підстав, що це не передбачено п.13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і наданням жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 року №470, що підтверджується копією Витягом з рішення виконавчого комітету(а.с.22).
Згідно Акту обстеження технічного та санітарного стану житлового будинку від 04.06.2019 року з додатками(а.с.8-19), будинок за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває в незадовільному стані та потребує негайного капітального ремонту або реконструкції. В довідці №254 від 24.05.2019 року(а.с.25) та в Акті обстеження житлових умов від 28.05.2019 року(а.с.26), вказано, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться в аварійному стані.
В Звіті про технічний стан будівельних конструкцій і рекомендації щодо подальшої безпечної експлуатації житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з додатками(а.с.27-51), вказано, що будинок підлягає розборці як аварійний.
Зважаючи на аварійний стан будинку та відмову виконавчого комітету у взятті на облік, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Згідно ст.47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Також відповідно до ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ,кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Крім цього, згідно ст. 1 ЖК України, відповідно до Конституції СРСР і Конституції Української РСР громадяни Української РСР мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною державного і громадського житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.
За ст. 2 ЖК України, завданнями житлового законодавства Української РСР є регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією СРСР і Конституцією Української РСР права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин.
Пункт 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»визначає, що учасники бойових дій, серед іншого, мають таку пільгу: першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.
Згідно з ст.ст.31,34,36 ЖК Українигромадяни, які потребують поліпшення житлових умов,
мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Згідно із пунктом 13 Постанови Ради міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 « Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР»на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов.
Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються, зокрема, громадяни, які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам.
Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.
Відповідно до ст.ст.39,40 ЖК Українигромадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем проживання виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті.
Громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті.
Згідно із частиною десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституціїабо законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він може бути скасований у судовому порядку.
Згідно із частиною першою статті 21 ЦК Українисуд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Проаналізувавши викладене, суд вважає незаконним рішення виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області №12 від 16.12.2019 року в частині відмови у взятті на квартирний облік ОСОБА_1 .
Досліджені судом докази свідчать, що позивач мешкає у житловому приміщенні, яке не відповідає встановленим санітарним та технічним вимогам, а отже позивач потребує поліпшення житлових умов. Користування нею житловим будинком, який перебуває в аварійному стані, не можна вважати забезпеченням її житловою площею.
Враховуючи підстави та предмет позову, суд вважає, що слід задовольнити вимогу шляхом скасування рішення виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області №12 від 16.12.2019 року в частині відмови у взятті на квартирний облік ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 43 Житлового кодексу Української РСРгромадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
Статтею 45 наведеного Кодексу визначено категорію осіб, потребуючих поліпшення житлових умов, які мають право на першочергове надання жилих приміщень, а статтею 46 вказаного Кодексувизначено категорію осіб, яким жиле приміщення надається поза чергою.
Відповідно до п. 23 Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, громадяни, взяті на квартирний облік, вносяться до книги обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилих приміщень (додаток N 4). З
числа вказаних громадян складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень (додаток N 5).
Згідно п.3 Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР квартирний облік, установлення черговості на одержання жилої площі, а також її розподіл здійснюються під громадським контролем і з додержанням гласності. Рішення виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів з питань квартирного обліку і надання жилих приміщень приймаються за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті у складі голови або заступника голови виконавчого комітету (голова комісії), представника профспілкового органу (заступник голови комісії), депутатів Ради, представників громадських організацій, трудових колективів. Склад комісії затверджується виконавчим комітетом місцевої Ради. З питань, що розглядаються, комісія підготовляє пропозиції і вносить їх на розгляд виконавчого комітету місцевої Ради.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийнятий відповідно до Конституції України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.
Відтак, обов'язок органів місцевого самоврядування, і відповідача зокрема, полягає у забезпеченні, у межах визначених законом повноважень, ведення обліку громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР(зі змінами та доповненнями; далі - Закон №280)міський голова очолює виконавчий комітет відповідної міської ради та головує на її засіданнях; міський голова організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету та підписує рішення ради та її виконавчого комітету (пункти 2, 3 частини 4 статті 42); у разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради, крім випадків дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до Закону України "Про військово-цивільні адміністрації"або Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах; сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад (частина 3 статті 52); основною формою роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є його засідання. Засідання виконавчого комітету скликаються відповідно сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті ради), а в разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції - заступником сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (районної у місті ради - заступником голови ради) в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць, і є правомочними, якщо в них бере участь більше половини від загального складу виконавчого комітету (стаття 53).
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення
адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Суд зауважує, що законодавець передбачив обов'язок суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього, тому втручання у повноваження вказаного органу виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 826/20369/14 (постанова від 13.11.2018 р.).
Таким чином, вимога позивача про зобов'язання виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області повторно розглянути питання щодо взяття на облік ОСОБА_1 не є формою втручання в дискреційні повноваження та не виходить за межі завдань цивільного судочинства, а тому задоволенню підлягає.
Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути на засіданні виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області заяву ОСОБА_1 про взяття на квартирний облік.
Зважаючи на відсутність судових витрат у даній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.
Враховуючи вище вказане, з урахуванням відсутності відзиву відповідача та не надання жодних доказів, що спростували б викладене позивачем, зважаючи на наявні в матеріалах справи документи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 10-13, 18, 43, 44, 49, 76-83, 133, 141, 247, 258, 263. 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Скасувати рішення виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від
16.12.2019 року №12 в частині відмови ОСОБА_1 у взятті на квартирний облік.
Зобов'язати Лозівську міську раду Харківської області повторно розглянути на засіданні виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області заяву ОСОБА_1 про зарахування на квартирний облік.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Повний текст рішення було виготовлено 21.12.2020 року.
Рішення може бути оскаржене в Харківський апеляційний суд через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Інформація про сторони:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, адреса: Харківська область, м.Лозова, вул.Я.Мудрого, 1.
Суддя Т.О.Каращук