Справа № 2-271/2010
26.04.2010 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді: Ярошенко А.Г.,
при секретарі: Бондухова К.В.
за участю: позивача ОСОБА_1
представника відповідача: Станкова Г.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позово м ОСОБА_1 до Запорізького акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Запорізький автомобілебудівний завод» про поновлення на роботі та стягнення моральної та матеріальної шкоди , -
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 88, 208, 209, 212-216, 224, 226 ЦПК України, ст.ст. 40, 42, 43 КЗпП, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», суд , -
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до Запорізького акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Запорізький автомобілебудівний завод» про поновлення на роботі та стягнення моральної та матеріальної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, з подачею копії скарги до апеляційного суду або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: А.Г. Ярошенко
Ў Справа № 2-271/2010
26.04.2010 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді: Ярошенко А.Г.,
при секретарі: Бондухова К.В.
за участю: позивача ОСОБА_1
представника відповідача: Станкова Г.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позово м ОСОБА_1 до Запорізького акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Запорізький автомобілебудівний завод» про поновлення на роботі та стягнення моральної та матеріальної шкоди , -
Позивач звернулася з позовом у суд до Запорізького акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Запорізький автомобілебудівний завод» про поновлення на роботі та стягнення моральної та матеріальної шкоди , який був уточнений в процесі розгляду справи. У позові зазначає, що згідно трудового договору від 16.05.1981 року наказу № 1220, ветеран праці з 1994 року та являється інвалідом. 20 лютого 2009 року позивачу видали наказ 360-к від 20.02.2009 року та трудову книжку про її звільнення по скороченню штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважає дії адміністрації відповідача не законними тому просить визнати протокол адміністрації від 16.12.2008 року, розпорядження ДОТіП № 967 від 19.12.2008 року, протокол профспілкового цехового комітету № 1 від 21.01.2009 року, наказ ЗАТ «ЗАЗ» № 360-к від 20.02.2009 року - незаконними, поновити її на роботі на ЗАТ «ЗАЗ» з 20.02.2009 року - комірником департаменту управління матеріалами, на склад № 77, стягнути страхові внески в Пенсійний фонд за період її вимушеного прогулу, стягнути матеріальну шкоду та судові витрати.
Судовому засіданні позивач просить задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі посилаючись на те що, при звільненні не було відповідачем враховано її переважне право залишитися працювати на підприємстві. В причину звільнення було вказано, що позивач є інвалідом 2-гої групи на утриманні у неї нікого немає, є повнолітній син, тому перешкод для скорочення не має. Також, її не ознайомлено із штатним розкладом та протоколом від 21.01.2009 року.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову пояснівши, що Позивачка займала посаду комірника на складі кольорових металів, метизів та гідравліки №77. Згідно зі штатним розписом, що існував до скорочення чисельності та штатів, бригада цього складу складалася із 6-ти штатних одиниць, і з них - три посади комірника. За штатним розписом, затвердженим Правлінням підприємства 25.11.08., на складі залишилось три штатних одиниці: завідуючий складом, вантажник та комірник. Серед працівників, які обіймали посади комірників на складі № 77, були три жінки: ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 При розгляді цих трьох кандидатур на вивільнення у зв'язку із скороченням чисельності та штату на предмет наявності у них переважного права на залишення на роботі. адміністрація підрозділу виходила із наступних обставин:
ОСОБА_4- на той момент знаходилася у відпустці з догляду за дитиною віком до трьох років, тому при скороченні посади комірника, відносно неї не могло розглядатися переважне право на залишення на роботі, оскільки вона не підлягала звільненню;
ОСОБА_3 - на той момент мала статус одинокої матері, яка сама виховує неповнолітню дитину та є єдиним працівником в сім'ї з самостійним заробітком;
ОСОБА_1, будучи інвалідом 2-ї групи загального захворювання має ряд обмежень щодо використання її праці. Згідно з довідками МСЕК вона має працювати з обмеженим часовим навантаженням та без використання в нічний час. Їй заборонена праця у несприятливих мікрокліматичних умовах. У зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці, підприємство було не в змозі організувати працевлаштування позивачки відповідно до медичних рекомендацій, оскільки в результаті скорочення чисельності та штату складу № 77 вдвоє, підвищилося навантаження на залишившихся працівників, що викликає необхідність роботи в наднормовий час та вихідні дні. В умовах тотальної економії енергоресурсів виробничі приміщення значно менше обігріваються, що створює несприятливі мікрокліматичні умови для використання праці інваліда 2-ї групи загального захворювання.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, відповідач при звільненні керувався ст. 42 КЗпП України, та дійшов висновку, що вивільненню у зв'язку зі змінами в організації праці підлягає ОСОБА_1, оскільки: у відношенні до ОСОБА_4, як жінки яка має дитину віком до трьох років та перебуває у відпустці по догляду за дитиною, діють обмеження на звільнення, та у відношенні ОСОБА_3, як одинокої матері в сім'ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком, переважне право на залишення на роботі визнається ч. 2 ст. 42 КЗпП України.
Відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП України Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: - змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
П.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 г. «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз ясніє, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП України договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
Позивач в позові зазначає, що заперечував проти написання заяви про звільнення його за угодою сторін та був вимушений написати відповідну заяву, але будь-яких доказів цьому не надано.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 88, 208, 209, 212-216, 224, 226 ЦПК України, ст.ст. 40, 42, 43 КЗпП, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», суд , -
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до Запорізького акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Запорізький автомобілебудівний завод» про поновлення на роботі та стягнення моральної та матеріальної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, з подачею копії скарги до апеляційного суду або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: А.Г. Ярошенко