Справа № 2-2704/2010
23.04.2010 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Ярошенко А.Г.
секретаря Бондуховій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу, за участі позивача ОСОБА_1, представника відповідача Панова Н.А. за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської Ради, Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлутаційне об'єднання №11» про визнання право користування жилим приміщенням та виключення житлового приміщення з переліку службового житла, -
До Комунарського районного суду м. Запоріжжя звернувся ОСОБА_1, з позовом до Запорізької міської Ради, Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлутаційне об'єднання №11» про визнання права користування жилим приміщенням та виключення житлового приміщення з переліку службового житла.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач пояснив суду, що йому було надано службове приміщення, яке він отримав у 1993 році . На даний час, проживаючи в даному приміщені тривалий час, позивач звернувся до суду з метою визнання права власності.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об'ємі, просить їх задовольнити з підстав, вказаних в матеріалах справи.
Відповідач до судового засідання зявився, з позовними вимогами згоден.
Другий позивач в судове засідання не з'явився, що не є перешкодою для розгляду справи.
Суд, вислухавши позивача та представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач був прийнятий на роботу до ЖЕД-36 Комунарського житлово-експлутаційного об'єднання м. Запоріжжя на посаду слюсаря-сантехніка, згідно наказу від 22.09.1988 р. З 01.03.1988 р., його було звільнено за переводом та прийнято на посаду слюсаря-сантехніка в КП «ВРЕЖО №11», від 01.04.1998 р. На даній посаді позивач працював до 14.02.2008 р. У зв'язку з відсутністю власного житла, позивачу була надана роботодавцем квартира АДРЕСА_1.
Не зважаючи на те, що позивачу не було надано ордер на вищезазначену квартиру, він та члени його родини були зареєстровані за адресою розташування житла, а на ім'я ОСОБА_1 06.06.1993 р., було відкрито особовий рахунок. З моменту вселення, позивач належним чином сплачував житлово-комунальні послуги, іншого нерухомого майна ані він, ані члени його сім'ї не мають. Таким чином, позивач просить визнати право користування вказаною квартирою та виключити її з переліку службового майна.
Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного Кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб
Згідно ч. 1 ст. 317 Цивільного Кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно ч. 1, ч. 2 ст. 319 Цивільного Кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно із ст. 125 Житлового Кодексу без надання іншого житлового приміщення у випадках, передбачених ст. 124 ЖК, не можуть бути виселениі особи, що відпрацювали на підприємстві не менше десяти років.
Відповідно до п. 1 Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, затвердженому постановою Ради Міністерства УРСР від 4 лютого 1988р. № 37 слюсар-сантехник та майстер технічної дільниці належить до категорії працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення.
Відповідно до п. 3 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженому постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988р. № 37 жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації.
Згідно із п. 21 Положення на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної і місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення.
Весь час позивач оплачував нараховану квартиру плату, не мав заборгованості за особовим рахунком, робив поточні ремонти, тобто набув право користування зазначеною кімнатою, іншого житла не має, висилити його без надання іншого житла неможливо, відповідач не має можливості надати йому іншої кімнати або квартири.
Таким чином суд вважає позовні вимоги позивача законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 208, 213-215, 256-259, 224-226 ЦПК, ст.ст. 1, 9, 31, 58, 61, 64, 68, 118-123, 125 ЖК Української РСР ст.ст. 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України;
Позов ОСОБА_1 до Запорізької міської Ради, Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлутаційне об'єднання №11» про визнання право користування жилим приміщенням та виключення житлового приміщення з переліку службового житла - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: квартира АДРЕСА_1.
Виключити з числа службових квартиру АДРЕСА_1 .
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення до Комунарського районного суду м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.Г. Ярошенко