П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5195/20
Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року по справі № 420/5195/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНФОРС" про визнання протиправною та скасування постанови, -
Короткий зміст позовних вимог.
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом у якому просив визнати протиправною постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни № 62229259 від 02.06.2020 щодо примусового виконання виконавчого напису № 8791, виданого 15.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 02.06.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. відкрито виконавче провадження № 62229259 про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса № 8791, виданого 15.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. про стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості в розмірі 8 768,79 грн. На думку позивача, приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження було порушено приписи ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», та всупереч вимог чинного законодавства не взято до уваги, що боржник зареєстрований та постійно проживає с. Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області, а відтак постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. від 02.06.2020 про відкриття виконавчого провадження щодо особи, яка проживає за межами виконавчого округу міста Києва, є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву у якому зазначив, що ТОВ «Фінфорс» 02.06.2020 звернулося до приватного виконавця із заявою від 21.04.2020 про примусове виконання рішення, в якій просило відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 8791, виданого 15.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем про стягнення з боржника ОСОБА_1 коштів у розмірі 8 768,79 грн. У зазначеному виконавчому написі вказано місце проживання боржника: АДРЕСА_1 . Тобто, виконавчим документом встановлено, що місце проживання боржника - ОСОБА_1 , знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва. Таким чином, на думку відповідача, постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки провадження відкрито за місцем проживання боржника, у зв'язку із чим, відсутні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 01 липня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнив повністю.
Визнав протиправною та скасував постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження ВП № 62229259 від 02.06.2020 щодо примусового виконання виконавчого напису № 8791, виданого 15.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем.
Стягнув з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- чинною редакцією Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження. Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 25.01.2019 у справі № 511/1342/17;
- жодним нормативно-правовим актом, в тому числі Законом України “Про виконавче провадження” та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 не зобов'язано приватного виконавця проводити виконавчі дії спрямовані на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження;
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що 15.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., вчинено виконавчий напис № 8791 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» боргу в сумі 8 768,79 грн.
02.06.2020 (вх. № 8606) ТОВ «Фінфорс» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни із заявою про примусове виконання рішення, в якій просило відкрити за місцем проживання (перебування) боржника, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В, за № 8791 від 15.04.2020про стягнення із боржника, яким є ОСОБА_1 коштів у розмірі 8 768,79 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною від 02.06.2020 відкрито виконавче провадження № 62229259, з виконання виконавчого напису № 8791, виданого 15.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості в розмірі 8 768,79 грн.
Отже, спір між сторонами зводиться до того, чи мав відповідач повноваження приймати до виконання виконавчий напис, враховуючи територіальні межі діяльності приватного виконавця.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 62229259 прийнята відповідачем поза межами наданих повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Проте з вказаним висновком погодитись не можна з огляду на наступне.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
За правилами частини 2 статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1404 місцем виконання рішення є місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна.
Отже, виконавче провадження здійснюють органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та у передбачених Законом № 1404 випадках приватні виконавці. Останні здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, й на підставі виконавчих написів нотаріусів. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: або за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи, або за місцезнаходженням майна боржника. Однією з підстав для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача про примусове виконання рішення. У такій заяві стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника.
При цьому право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону № 1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина 5 статті 26 Закону № 1404-VIII).
З аналізу вищевказаних норм права слідує наступне: якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження його майна розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність, та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження для їх виконання, якщо не виявлено жодної з передбачених законом підстав для повернення виконавчого документу стягувачу та відмови у відкритті виконавчого провадження.
Слід зазначити, що Законом № 1404-VIII не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 804/6996/17 та від 30.04.2020 у справі № 580/3311/19.
Крім того відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 у справі № 668/7175/15-ц державний виконавець може встановити місце проживання, перебування, роботи, місцезнаходження майна боржника лише після відкриття виконавчого провадження.
У виконавчому написі нотаріуса № 8791 від 15.04.2020, який поданий ТОВ «Фінфорс» відповідачу - приватному виконавцю ОСОБА_2 для примусового виконання, зазначено адресу реєстрації боржника: АДРЕСА_2 , та адресу проживання боржника: АДРЕСА_3 (а.с.50).
У заяві про відкриття провадження б/н від 21.04.2020 (а.с. 34) зазначена фактична адреса місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 .
Пунктом 3 розділу III “Інструкції з організації примусового виконання рішень” затвердженої Наказом Міністерства Юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року визначено, що заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.
У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості:
назва і дата видачі виконавчого документа;
прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові стягувача;
дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача;
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача;
номер телефону стягувача;
спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів);
реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності).
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).
У разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.
Однак, у даному випадку, виконавчий документ подано, зокрема, за місцем проживання (перебування боржника - фізичної особи) позивача зазначеної стягувачем в заяві про відкриття виконавчого провадження, на який розповсюджується діяльність приватного виконавця - відповідача по справі, що є достатнім для прийняття виконавчого документа до виконання, оскільки законодавчо перевірка місцезнаходження боржника приватним виконавцем під час відкриття виконавчого провадження не передбачена.
Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справі № 511/1342/17.
Таким чином, фактичне місце проживання особи може відрізнятися від зареєстрованого у встановленому законом порядку. Проте ані стягувач, ані виконавець не можуть зобов'язати боржника зареєструвати чи перереєструвати адресу свого місця проживання у разі розбіжностей між фактичною та зареєстрованою адресами.
Враховуючи зазначені норми матеріального права, апеляційний суд зазначає, що виконавчий напис приватного нотаріуса № 8791 від 15.04.2020, виданий приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. за своїм змістом та формою відповідає вимогам встановленим частиною 1 статті 4 Закону України " Про нотаріат" № 3425-XII від 2 вересня 1993 року та містить вказівку на адресу фактичного проживання боржника у місті Києві. Крім того, доказів визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню або його скасування у судовому порядку, до суду як першої, так і апеляційної інстанцій, не надано.
Позивач не оскаржує виконавчий напис нотаріуса, розмір його заборгованості , при цьому чітко не зазначав, які саме його права були порушені при відкритті виконавчого провадження.
В позовній заяві Боржник не вказав, за захистом якого саме права чи інтересу він звернувся до суду та на підставі яких доказів зроблено висновок, що виконання виконавчого напису не за визначеним місцем його виконання (не за місцем реєстрації боржника) порушують його права.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 641/7824/18 від 22 квітня 2020 року.
Отож, суд першої інстанції під час оцінки правових та фактичних підстав винесення постанови про відкриття виконавчого провадження неправильно розтлумачив норми законодавства, які регулюють порядок їх винесення та не дослідив матеріали справи, що повністю спростовують обставини викладені в позові.
Отже, виконавче провадження № 62229259 відкрито відповідачем правомірно, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
При цьому позивач може реалізувати своє право на зміну територіального органу виконавчої служби шляхом подання відповідної заяви.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального права, а тому, керуючись пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись статтями 308, 309, 315,317,321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року по справі № 420/5195/20 - скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Шляхтицький О.І.
Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.