П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3215/19
Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кравця О.О.
судді -Шляхтицького О.І.
судді - Семенюка Г.В.
за участю секретаря Недашковської Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року по справі № 420/3215/19, прийнятої у складі судді Корой С.М., за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №399 від 08 квітня 2016 року в частині Додатку 2 “Про внесення змін до штатного розкладу та скорочення чисельності працівників” та ч.2 вищезазначеного рішення, -
I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І СУДОВИХ РІШЕНЬ ПО СПРАВІ :
29 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №399 від 08 квітня 2016 року в частині Додатку 2 “Про внесення змін до штатного розкладу та скорочення чисельності працівників” та ч.2 вищезазначеного рішення; визнати бездіяльність Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради про неповне надання відповіді на заяву (звернення) ОСОБА_1 від 07.11.2018 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року повернуто позов ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №399 від 08 квітня 2016 року в частині Додатку 2 “Про внесення змін до штатного розкладу та скорочення чисельності працівників” та ч.2 вищезазначеного рішення.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2019 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року про повернення позову в частині вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради визнання рішення протиправним та часткове скасування рішення, визнання протиправною бездіяльність - скасовано, а справу направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 року поновлено провадження у справі №420/3215/19. Прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №399 від 08 квітня 2016 року в частині Додатку 2 “Про внесення змін до штатного розкладу та скорочення чисельності працівників” та ч.2 вищезазначеного рішення та відкрито провадження у справі у цій частині. Ухвалено розглядати справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №399 від 08 квітня 2016 року в частині Додатку 2 “Про внесення змін до штатного розкладу та скорочення чисельності працівників” та ч.2 вищезазначеного рішення; визнання бездіяльності Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради про неповне надання відповіді на заяву (звернення) ОСОБА_1 від 07.11.2018 року, у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 17 жовтня 2019 року об 11:00 год.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №399 від 08 квітня 2016 року в частині Додатку 2 “Про внесення змін до штатного розкладу та скорочення чисельності працівників” та ч.2 вищезазначеного рішення залишено без руху. Надано позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня отримання копії ухвали. Позивачу роз'яснено, що виявлені недоліки мають бути усунуті шляхом звернення до суду з заявою, в якій вказано інші поважні підстави для поновлення строку звернення до суду з доказами поважності його пропуску, та надання оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн.
04.10.2019 року до канцелярії Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про усунення недоліків разом з квитанцією про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн.
Також 04.10.2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшло від позивача клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому позивач зазначила, що суддя Одеського окружного адміністративного суду робить висновок про відсутність права на поновлення строку, посилаючись лише на припущення щодо можливості ознайомлення на офіційному веб-сайті Ізмаїльської міської ради в розділі Рішення виконкому за 2016 рік, а не на конкретний факт ознайомлення або вручення, нівелюючи норму ч.ч. 2, 3 ст.122 КАС України. Також позивач вказала, що суд перекладає з відповідача на позивача обов'язки доказування відповідно до ст.77 КАС України.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №399 від 08 квітня 2016 року в частині Додатку 2 “Про внесення змін до штатного розкладу та скорочення чисельності працівників” та ч.2 вищезазначеного рішення - залишено без розгляду.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду 1-ої інстанції
Розпорядженням Одеського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 року №118 “Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи” призначено повторний автоматичний розподіл справи №420/3215/19.
Ухвалою суду від 30.06.2020 року (головуючий суддя Корой С.М.) судом прийнято до провадження адміністративну справу №420/3215/19 .
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №399 від 08 квітня 2016 року в частині Додатку 2 “Про внесення змін до штатного розкладу та скорочення чисельності працівників” та ч.2 вищезазначеного рішення - було залишено без розгляду.
II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:
Не погоджуючись з ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми процесуального права та просила її скасувати та направити до суду першої інстанції у частині визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №399 від 08 квітня 2016 року в частині Додатку 2 “Про внесення змін до штатного розкладу та скорочення чисельності працівників” та ч.2 вищезазначеного рішення для подальшого розгляду.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що «Розпорядженням Одеського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 року №118 “Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи” призначено повторний автоматичний розподіл справи №420/3215/19.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2020 року справу №420/3215/19 передано на розгляд головуючому судді Корой С.М.».
Однак, жодної ухвали про відвід судді або самовідвід попередньої судді Соколенко О.М. у справі відсутні.
Також, апелянт зазначає , що суд першої інстанції проігнорував ухвалу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Шишова О.О. від 15.06.2020 р.
по справі № 420/3215/19 (режим доступу: http://revestr.court.gov.ua/Review/89810380) про витребування матеріалів справи № 420/3215/19 з Одеського окружного адміністративного суду для вирішення питання про виправлення описки, яка до сих пір не виконана.
Однак, головуюча по справі № 420/3215/19 Корой С.М. виносить ухвалу від 21.09.2020 р. про залишення позовної заяви позивача про визнання рішення протиправним та часткове скасування рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №399 від 08 квітня 2016 року в частині Додатку 2 «Про внесення змін до штатного розкладу та скорочення чисельності працівників» та ч.2 вищезазначеного рішення перед призначенням до розгляду судової справи, чим порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та передачі справи до розгляду.
Отже, апелянт зазначає, що головуючим суддею по справі було порушено норми процесуального права , а саме ч. 1-2 ст. 370 КАС України, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження по справі.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року розгляд справи за апеляційною скаргою призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.124 -127 КАС України.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
Судом 1-ої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 просить суд, зокрема, визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №399 від 08 квітня 2016 року в частині Додатку 2 “Про внесення змін до штатного розкладу та скорочення чисельності працівників” та ч.2 вищезазначеного рішення.
З вказаним позовом позивач звернулася до суду 29 травня 2019 року, тобто через три роки 1 місяць і 21 день з дати прийняття оскаржуваного рішення.
У змісті позовної заяви позивач зазначає, що 07 листопада 2018 року вона звернулася до Ізмаїльського міського голови з письмовою заявою (скаргою) про скасування Додатку 2 до рішення Ізмаїльського міськвиконкому №399 як такого, що не відповідає законодавству та порушує її право на працю, закріплене у ст.43 Конституції України. 20 грудня 2019 року у задоволенні скарги позивачу було відмовлено.
ОСОБА_1 просила вважати 07 листопада 2018 року датою, коли вона дізналася про оскаржуване рішення.
Судом 1-ої було також встановлено, що в провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області перебувала справа №500/3711/16-ц за позовом ОСОБА_1 директора Ізмаїльського вищого професійного училища Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного - Костусєвої Н.П. про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
З даною позовною заявою по справі №500/3711/16-ц ОСОБА_1 звернулась 11.07.2016 року, що підтверджується копією відповідної позовної заяви (т.2 а.с.64-72).
Так, у переліку додатків до позовної заяви по справі №500/3711/16-ц, яка підписана безпосередньо позивачем вказано, зокрема, копію спірного у даній справі рішення №399 від 08 квітня 2016 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги по справі №500/3711/16-ц позивач посилалась, зокрема, на зміст п.1 та п.2 рішення №399 від 08 квітня 2016 року
Отже, щонайменше 11.07.2016 року (дата подання позивачем позовної заяви по справі №500/3711/16-ц) позивачу стало відомо про прийняття спірного рішення.
Звернення позивача до Ізмаїльського міського голови з письмовою заявою (скаргою) про скасування Додатку 2 до рішення Ізмаїльського міськвиконкому №399 07 листопада 2018 року, тобто через більш як півтора роки від дати прийняття спірного рішення не є підставою вважати, що в даному випадку ОСОБА_1 скористалась процедурою досудового врегулювання спору.
Отже, звертаючись до суду з даним позовом лише 29.05.2019 року, тобто через 2 роки 7 місяців 24 дні, позивач пропустивши визначений ч.2 ст.122 КАС України строк звернення до суду.
Судом апеляційної інстанції було також встановлено , що розпорядженням Одеського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 року №118 “Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи” призначено повторний автоматичний розподіл справи №420/3215/19(т.2 а.с 19), та у зв'язку із тривалою відсутністю судді ОСОБА_2 (тимчасова непрацездатність та щорічна відпустка) та необхідністю дотримання процесуальних строків розгляду справи - справу було розподіллено - судді Корой С.М.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції представником апелянта визнано факт наявності підстав для повторного автоматичного розподілу справи.
V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)ТА ОЦІНКА СУДУ :
Ст.8 Конституції України, визначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Ч.1 ст. 9 Конституції України встановлює, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 4 статті 122 КАС України визначено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно п.8 ч.1: ч. 3;4 ст.240 КАС України , суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, у тому числі , з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу;
Про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Відповідно до ч.1-5 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно п.3 ч.1 ст.315 КАС України ,за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Згідно п. 1 ч.3 ст.317 КАС України розгляд справи неповноважним складом суду є порушенням норм процесуального права та обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.
Згідно вимог ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції
Згідно ч.1-2 ст.321 КАС України , суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.
Процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Згідно ч. 5 ст.242 КАС України ,при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 5 та 6 ст.13 Закону України, від 02.06.2016, № 1402-VIII "Про судоустрій і статус судді" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія A № 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. рішення у справі Guйrin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37).
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (див. рішення у справі Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998-VIII, p. 3255, § 45).
Оскільки питання стосується принципу юридичної визначеності, це піднімає не лише проблему трактування правових норм у звичайному сенсі, а також і проблему недоцільного формулювання процесуальних вимог, яке може перешкоджати розгляду позову щодо суті, тим самим спричиняючи порушення права на ефективний судовий захист (див., mutatis mutandis, рішення у справі Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97, § 37, ECHR 2001-I; та у справі Zvolskэ and Zvolskб v. the Czech Republic, заява № 46129/99, § 51, ECHR 2002-IX).
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (див. рішення у справі “Мельник проти України” (Melnyk v. Ukraine), заява № 23436/03, пункти 22-23, від 28 березня 2006 року).
Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії"(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).
Термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції ( 995_004 ) спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява N 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства (див. рішення у справі "Коем та інші проти Бельгії" (Coeme and Others v. Belgium), NN 32492/96, 32547/96, 32548/96, 33209/96 та 33210/96, п. 98, ECHR 2000-VII). Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".( додатково див.п.23 -24 рішення ЄСПЛ у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Заяви N 29458/04 та N 29465/04) від 20 липня 2006 року
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права(ч.1-2 ст.308 КАС України , в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії).
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день надходження поштового відправлення, в якому особі надіслано рішення, яке вона оскаржує.
Строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов'язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.
Аналогічний правовий висновок ,зроблений в ухвалі Верховного Суду від 13.03.2018 року по справі № 800/474/17.
Апеляційний суд, керуючись принципом верховенства права, практикою ЄСПЛ , як джерела права, вимогами чинного процесуального закону та враховуючи практику Верховного Суду , доходить до висновку ,що адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №399 від 08 квітня 2016 року в частині Додатку 2 “Про внесення змін до штатного розкладу та скорочення чисельності працівників” та ч.2 вищезазначеного рішення не підлягає подальшому розгляду, так як наявні належні, допустимі. достовірні та достатні докази , що позивачем подано даний позов із порушенням строку звернення, передбаченого статтею 122 КАС України, із відсутністю поважних причин поновлення вказаного процесуального строку.
Враховуючи ,що матеріалами справи підтверджується, що справу №420/3215/19 передано на розгляд головуючому судді Корой С.М., за наявністю обставин , які свідчать про неможливість продовжувати розгляд суддею Соколенко О.М., що було визнано представником апелента під час апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає відсутнім порушення вимог ч. 1 ст.31 КАС, а склад суду в цьому випаду , у розумінні статті 6 Конвенції, є «судом встановленим законом».
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.
(2) Висновки апеляційного суду:
Судом 1-ої інстанції повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених у додатковому рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми процесуального права , справу розглянуто повноважним складом суду, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі , судове рішення прийнятне та підписано суддею , який зазначений у судовому рішенні
Апеляційний суд доходить до висновку ,що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити ,увалу суду 1-ої інстанції залишити без змін та також вважає, що відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст. 3, 6, 7, 139, 242, 292, 308, 310,ч.1 ст.315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції,
У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 - відмовити, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів.
Повне судове рішення складене та підписане 22.12.2020 року.
Головуючий суддя Кравець О.О.
Судді Шляхтицький О.І. Семенюк Г.В.