П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 грудня 2020 р. Категорія 113070100м.ОдесаСправа № 523/6507/20
Головуючий в 1 інстанції: Сувертак І.В.
місце ухвалення: м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Семенюка Г.В.
суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеса від 21 вересня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора старшого лейтенанта поліції Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області Васильєва Олександра Юрійовича, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, третя особа: Головне управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до інспектора старшого лейтенанта поліції Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області Васильєва Олександра Юрійовича, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, третя особа: Головне управління Національної поліції в Одеській області в якому просив скасувати постанову серії ЕАК № 2452400 від 27 квітня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.2 ст. 122 КУпАП, мотивуючи його тим, що правил дорожнього руху ним порушено не було, оскільки на зазначеній смузі руху взагалі світлофор відсутній.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеса від 21 вересня 2020 року позов задоволено частково. Скасовано постанову серії ЕАК № 24524000 від 27 квітня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.2 ст. 122 КУпАП. Звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 2 КУпАП та обмежено усним зауваженням, а провадження у справі закрито. В задоволені решти вимог - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов частково, суд першої інстанції не врахував, що наведеною нормою не передбачено визначення малозначності адміністративного правопорушення як підстави для звільнення від відповідальності, а також не визначено порядку такого звільнення від відповідальності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Судом першої інстанції встановлено, що 27 квітня 2020 року близько 20 год. 05. хв., керуючи автомобілем Mitsubishi Lancer, номерний знак НОМЕР_1 , позивач рухався в селищі Ліски дорогою Одеса-Южний (17 км) та був зупинений патрульним поліцейським старшим лейтенантом поліції Васильєвим Олександром Юрійовичем та постановою серії ЕАК № 24524000 від 27 квітня 2020 року ОСОБА_1 був притягнений до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень.
Як зазначено в постанові ЕАК № 2452400, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем Mitsubishi Lancer, номерний знак НОМЕР_1 здійснив поворот на автодорогу Одеса-Южний, при цьому проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 ПДР. Однак, згідно схеми організації дорожнього руху (що надана на адвокатський запит та долучена до матеріалів справи ОСОБА_1 - 04 серпня 2020 року) на перехресті автодорога Одеса-Южний М - 28 та вул. Академіка Заболотного, з встановленням світлофорів типу 1.3,1.9 та П1.1 передбачена проектно-кошторисною документацією.
Тобто, світлофор на смузі руху, по котрій рухався водій ОСОБА_1 на автомобілі Mitsubishi Lancer, номерний знак НОМЕР_1 , буде лише встановлено.
Не погоджуючись із вищевказаною постановою, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що скоєне ОСОБА_1 адміністративне правопорушення не спричинило жодних тяжких наслідків для суспільства, на права та обов'язки інших осіб не вплинуло, а тому суд вважає можливим визнати діяння ОСОБА_1 - малозначним.
П'ятий апеляційний адміністративний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлений Правилами дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонений сигнал світлофору або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно до п. 1.4 Правил дорожнього руху кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Кожний учасник дорожнього руху має дотримуватися Правил дорожнього руху і може розраховувати на дотримання цих правил будь-якою іншою особою, яка бере участь у русі. Це має бути гарантією передбачуваності розвитку ситуації на дорозі. Будь-яке відхилення від вимог та положень Правил може призвести до порушення встановленого порядку руху дорогами України і створення аварійної ситуації.
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. До таких даних можуть належати пояснення свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Аналогічна позиція викладена Верховим Судом у постанові від 14.03.2018 р. у справі № 760/2846/17.
Проте, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які викладені у відзиві на позов, а також доказів факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи викладені обставини, а також відсутність належних, допустимих достовірних та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 , визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ВР № 24524000 від 27.04.2020 р., якою на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 425 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що у резолютивній частині оскаржуваного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2020 року зазначено про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом звільнення позивача від адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення на підставі ст. 22 КУпАП (за малозначністю правопорушення) та суд обмежився усним зауваженням. Провадження в адміністративній справі за постановою ЕАК № 24524000 від 27.04.2020 р. - закрито.
Разом з тим, у позовній заяві позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову серії № 24524000 від 27.04.2020 р. про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якою на позивача накладено штраф в розмірі 425 грн., а також закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Тобто, мотивувальна частина оскаржуваного рішення не відповідає його резолютивній частині, оскільки судом не було задоволено позовні вимоги, а фактично було визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, однак звільнено від відповідальності у зв'язку з малозначністю правопорушення.
Згідно до вимог ст. 22 КпАП України при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Разом з тим, наведеною нормою не передбачено визначення малозначності адміністративного правопорушення як підстави для звільнення від відповідальності, а також не визначено порядку такого звільнення від відповідальності.
Крім того, в даному випадку уповноваженим органом (посадовою особою) є органи Національної поліції, які уповноважені розглядати дану категорію справ про адміністративні правопорушення (ч. 2 ст. 122 КпАП України). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
У свою чергу, адміністративному суду надано повноваження, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, змінювати захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення (пункт 4 частини 3 статті 286 КАС України ).
Згідно статті 24 КпАП України за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення: 1) попередження; 2) штраф; 2-1) штрафні бали; 3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; 4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; 5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 5-1) громадські роботи; 6) виправні роботи; 6-1) суспільно корисні роботи; 7) адміністративний арешт; 8) арешт з утриманням на гауптвахті.
Колегія суддів звертає увагу, що законодавцем встановлено вичерпний перелік видів адміністративних стягнень, які підлягають застосуванню за правопорушення, передбачені КУпАП. При цьому, усне зауваження не є видом адміністративного стягнення, передбаченим Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що малозначне правопорушення Правил дорожнього руху є таким, що вчинене за відсутності створення небезпеки іншим учасникам дорожнього руху. Разом з тим, позивачу інкримінувався проїзд на заборонений «червоний» сигнал світлофора, що передбачено ч. 2 ст. 122 КУпАП та що є грубим порушенням Правил дорожнього руху і створює значну небезпеку для інших учасників дорожнього руху.
Також, апелянтом надано до суду клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, в якому позивач просить стягнути на свою користь понесені судові витрати в загальному розмірі - 9200 (дев'ять тисяч двісті) грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом ст. 139 КАС України, розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.
Згідно з ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно із ч.ч.1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу Адвокатським об'єднанням АО "ЛІГАЛ КОНСАЛТІНГ" на підставі договору від 28 квітня 2020 року, яким передбачено дії які може вчиняти адвокат від імені позивача по справі.
Згідно актів про виконання робіт від 30 квітня 2020 року та 03 листопада 2020 року надано правову допомогу позивачу на загальну вартість наданих послуг - 9 200, 00 грн..
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст. 134 КАС України.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
У відповідності до ст. 12 КАС України, дана справа відноситься до категорії справ незначної складності.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що з наданого акту про надання правової допомоги вбачається, що такі послуги як - правовий аналіз судової практики; - ознайомлення з матеріалами справи; - консультації; - участь у судових засіданнях, оцінені у понад 9000 грн., є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг позивачу, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову.
Вищенаведене свідчить, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та складністю справи, та не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи.
У зв'язку з цим, колегія суддів, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 2 000 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме в зазначеному розмірі.
Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - задовольнити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2020 року по справі № 523/6507/20, - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 , - задовольнити повністю.
Скасувати постанову серії ЕАК № 24524000 від 27 квітня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.2 ст. 122 КУпАП.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетний асигнувань Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (65114, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 5, ЄДРПОУ 40108646) судовий збір у розмірі 630 (шістсот тридцять гривень) 60 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Суддя-доповідач Семенюк Г.В.
Судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.