П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2354/20
Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса 15 липня 2020 року
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Яковлєва О.В.,
суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія Юніон Груп» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія Юніон Груп» звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Одеській митниці Держмитслужби, а саме: визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № UA500030/2020/000006/2 від 18 лютого 2020 року; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500030/2020/00019 від 18 лютого 2020 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року задоволено позовні вимоги.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, так як подані товариством документи для здійснення митного контролю та митного оформлення його товару не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а тому заявлена митна вартість не підтверджена документально, внаслідок чого митним органом правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товару.
В даному випадку, митний орган вважає, що для підтвердження заявленої митної вартості ввезеного на території України товару, товариством не надано для здійснення митного оформлення обов'язкових специфікацій до договору та копій декларацій країни відправлення з перекладом на українську мову.
При цьому, з наданих товариством для здійснення митного оформлення товару документів неможливо встановити вартість понесених витрат на пакування товару, а з наданих інвойсів неможливо встановити умови оплати за товар.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 18 лютого 2020 року ТОВ «Торгівельна компанія Юніон Груп» подано до митного оформлення митну декларацію № UA50030/2020/202035.
При цьому, 18 лютого 2020 року декларантом отримано повідомлення від митного органу щодо надання документів, а саме 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів 2) рахунок про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) банківській та платіжні документи, 4) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) виписки бухгалтерської документації; 7) переклад митних декларацій країни відправлення відповідно; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями.
В свою чергу, 18 лютого 2020 року декларантом позивача надано відповідь на запит митного органу про те, що для здійснення митного оформлення надано всі наявні документи та інших документів в наявності немає.
Тому, 18 лютого 2020 року за результатами опрацювання поданої декларації, митним органом прийнято картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500030/2020/00019 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500030/2020/000006/2, відповідно до якого подані до митного оформлення документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:
Не погоджуючись з прийнятим рішенням митного органу товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок, з яким погоджується судова колегія, про задоволення позовних вимог, так як товариством належним чином підтверджено заявлену митну вартість товару для здійснення його митного оформлення за заявленим методом, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 1 МК України, відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Згідно ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 9.
Згідно ст. 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч. 2 вищезазначеної статті зазначається перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Судовою колегією встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості ввезених товариством товарів.
В даному випадку, фактичною підставою для прийняття оскаржуваного рішення митного органу стала наявність розбіжностей у поданих товариством документах, а також їхня недостатність для здійснення митного оформлення товару за першим методом, з чим не погоджується судова колегія, з огляду на наступне.
Так, із зібраних матеріалів справи вбачається, що до митного оформлення та на підтвердження митної вартості товарів товариством надано митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт), пакувальні листи, рахунки-фактури, коносаменти, автотранспортні накладні, сертифікати про походження товару, декларації про походження товару, документи щодо вартості перевезення товару, прейскуранти виробника, договір про перевезення, копії митної декларації країни відправлення.
В свою чергу, дослідивши зібрані у справі докази, колегія суддів вважає, що вони підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни товарів, не містять розбіжностей та наявних ознак підробки, а тому відповідають вимогам митного законодавства.
При цьому, позивачем надано достатню кількість документів для застосування першого методу обчислення митної вартості товару.
Крім того, з аналізу наданих декларантом документів до митного органу, зокрема, інвойсів вбачається, що ввезені товариством товари відповідають умовам укладеного контракту та надійшли саме від зазначеного контрагента по визначеній у контракті ціні.
Між тим, з оскаржуваного рішення митного органу про коригування митної вартості товару вбачається, що митним органом здійснено аналіз ціни подібного товару та встановлено факт заниження вартості ввезеного товару без аналізу наданих товариством документів.
Проте, колегія суддів зазначає, що митна ціна ввезеного товару має визначатись саме з врахуванням наданих до митного оформлення документів.
Між тим, у межах спірних правовідносин митним органом виявлено наступні недоліки у наданих для здійснення митного оформлення товару документах:
1) відповідно до п. 4.2 зовнішньоекономічного контракту від 24 жовтня 2019 року № 19YG-099 вартість кожної партії товарів визначається відповідно до специфікації, що складається на кожну партію окремо і є невід'ємною частиною цього контракту», до митного оформлення специфікації до вищезазначеного контракту не надавались;
2) у наданих до митного оформлення інвойсах від 10 грудня 2019 № J254Z19-10, J254Z19-11 не зазначено умови оплати за товар;
3) копії декларації країни відправлення від 11 грудня 2019 № 310120190516275342, 310120190516275372 надано без перекладу на державну мову;
4) згідно правил ІНКОТЕРМС умови поставки FOB передбачають страхування вантажу, проте декларантом не надано відповідного документального підтвердження, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення складових митної вартості товарів;
5) відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включались до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
6) до митного оформлення не надавались документи, перелік яких наведено у наказі МФУ від 24травня 2012 року № 599, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.
Так, щодо ненадання митному органу специфікацій, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:
Відповідно до п. 1.1 контракту № 19YG-099 від 24 жовтня 2019 року, в порядку та на умовах, визначених цим контрактом, продавець зобов'язується поставити покупцеві, а покупець зобов'язується купити товар, кількість, асортимент і технічні характеристики яких вказані в інвойсах (специфікаціях) на кожну поставку, що становлять невід'ємну частину цього Контракту.
Згідно п. 1.3 контракту, товар вантажиться партіями. Під партією мається на увазі товар, оформлений однією специфікацією.
При цьому, згідно п. 2.1 контракту, кількість і асортимент товару, що поставляється вказується в інвойсах (специфікаціях) на кожну конкретну поставку.
В свою чергу, як вбачається із зібраних матеріалів у справі, разом із митною декларацією товариством подано інвойси № J254Z19-10 та № J254Z19-11 від 10 грудня 2019 року у яких визначено обсяг ввезеного товару (партію).
Тому, за умови надання вищевказаних інвойсів, без відповідних специфікацій, на переконання колегії суддів, митний орган міг встановити митну вартість ввезеного товару.
Щодо відсутності у наданих до митного оформлення інвойсах від 10 грудня 2019 № J254Z19-10 та № J254Z19-11 умов оплати за товар, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п. 4 контракту № 19YG-099 від 24 жовтня 2019 року, оплата може здійснюватися як на умовах передоплати, так і на умовах відстрочення платежу. Оплата може проводитися частинами. Передоплата партії товару проводиться на підставі інвойсу-проформи до прибуття вантажу. Сплачена партія товару повинна прибути на митну територію України не пізніше 300 днів з моменту списання грошових коштів з рахунку покупця. Можлива оплата протягом 300 днів з моменту надходження товару на митну територію України. Оплата товару здійснюється покупцем продавцю в доларах США шляхом переказу на реквізити.
Тому, колегія суддів вважає помилковим висновок митного органу про неможливість здійснення оформлення ввезених товариством товарів за першим методом у зв'язку з наявністю в них вищевказаних недоліків, так як контрактом чітко встановлено умови оплати поставленого товару.
Щодо подання товариством копії декларацій країни відправлення без перекладу на державну мову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Тобто, у разі складення документа, що подається до митного оформлення офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, митний орган не вправі вимагати від декларанта перекладу такого документа українською мовою.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2020 року (справа № 520/10709/18).
При цьому, додатком до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань обкладення ввізним митом товарів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України» затверджено перелік країн, з якими Україною укладено торговельно-економічні угоди з надання режиму найбільшого сприяння або національного режиму, серед яких зазначено Китай.
Тому, колегія суддів вважає, що позивач не мав обов'язку надавати під час здійснення митного оформлення переклад відповідних накладних, складених китайською мовою.
Щодо висновків митного органу про неподання товариством документів щодо вартості пакування ввезеного товару та його страхування, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідно до п. 3.1 контракту № 19YG-099 від 24 жовтня 2019 року поставка товару продавцем покупцеві повинна здійснюватися під час морського перевезення на умовах, визначених для кожної поставки в специфікації, відповідно до «Інкотермс-2010».
При цьому, відповідно до правил «Інкотермс 2010» за умов FOB продавець зобов'язаний нести витрати, пов'язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування. Продавець вважається тим, хто виконав своє зобов'язання по поставці, з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту покупець має нести усі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару.
Тобто, за умовами поставки FOB контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит та інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.
При цьому, згідно п. 5.1 контракту № 19YG-099 від 24 жовтня 2019 року, який був в наявності у митного органу, визначено, що продавець вживає всіх заходів для надійної і належної упаковки товару, що захищає його від пошкоджень при завантаженні-розвантаженні, транспортуванні та зберіганні.
В свою чергу, разом з митною декларацією до митного органу товариством надано пакувальні листи, з яких вбачається, що упаковані предмети перераховані, зазначена їх кількість, тип (або модель), ціна, вага брутто і нетто, а також довідки, в яких зазначено, що страхування вантажу не проводилось (а.с. 120-123, 132).
В даному випадку, поставка товару здійснюється на умовах FOB, а тому ціна, визначена з урахуванням вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, є такою, що відповідає вимогам міжнародних комерційних умов Інкотермс.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає відсутніми порушення у відповідній частині.
Щодо висновку митного органу про ненадання товариством документів про вартість перевезення товару, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В даному випадку, під час митного оформлення товару до митного органу надавались довідки про транспортні витрати у яких зазначена ціна транспортування вантажу з Китаю до Одеси.
Тобто, подані документи містять відомості, з яких митний орган мав встановити понесені витрати на транспортування ввезеного товару.
Крім того, колегія суддів зазначає, що витребуванню митним органом підлягають лише ті документи, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може вважатися підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів неможливо визначити шляхом застосування попереднього методу.
В даному випадку, позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару за першим методом, а тому відмова митного органу у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою наступних методів є протиправними.
Такої правової позиції дотримується і Верховний суд України у своїй постанові від 30 червня 2015 року, у справі 814/283/14.
Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року - без змін.
Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Одеську митницю Держмитслужби.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Яковлєв О.В.
Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.