18 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 160/4662/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року (головуючий суддя Озерянська С.І.)
у справі № 160/4662/20
за позовом ОСОБА_2
до Соборного ВДВС м. Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)
про скасування постанов, -
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Соборного ВДВС м. Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якому просила визнати протиправними та скасувати постанову Головного державного виконавця Соборного ВДВС м. Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.02.2020 у виконавчому провадженні № 56079335 про стягнення виконавчого збору в сумі 9446,00 грн. та постанову від 24.02.2020 у виконавчому провадженні № 56079623 про стягнення виконавчого збору в сумі 64,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із поверненням стягувачу виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська № 201/12569/16-ц відповідач не вживав жодних заходів по примусовому виконанню цього виконавчого документу, що свідчить про протиправність оскаржуваних постанов. Також позивач зазначає, що ВП № 56079335 даному випадку фактично передано на виконання приватному виконавцю, що взагалі виключає стягнення виконавчого збору згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2020 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову Головного державного виконавця Соборного ВДВС м. Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чернової Людмили Володимирівни від 24.02.2020 у виконавчому провадженні № 56079335 про стягнення виконавчого збору в сумі 9446,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Суд встановив, що відповідачем правомірно винесено постанову від 24.02.2020 у виконавчу провадженні № 56079623 про стягнення виконавчого збору у розмірі 64,00 грн., оскільки розмір виконавчого збору становить 10 відсотків суми, що фактично стягнута на користь стягувача.
Щодо постанови від 24.02.2020 у виконавчому провадженні № 56079335 про стягнення виконавчого збору в сумі 9446,00 грн. суд за встановлених обставин справи та з посиланням на висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18, зазначив, що державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2018 у справі № 201/12569/16-ц в частині витребування із володіння ОСОБА_2 автомобіля марки TOYOTA LAND CRUISER, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , та зобов'язання її передати цей автомобіль ОСОБА_1 , у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 56079335.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 (стягувач у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2018 у справі № 201/12569/16-ц), подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. За твердженням скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність постанови державного виконавця від 24.02.2020 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадження №56079335. Посилання позивача на ч.8 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» є безпідставним, оскільки в даному випадку між учасниками виконавчого провадження та державним виконавцем виникли інші правовідносини. Також скаржник вважає помилковим посилання позивача та суду першої інстанції на висновок Верховного Суду у постанові від 11.03.2019 №2540/3203/18, оскільки правова позиція стосується застосування попередньої редакції норми ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», яка не підлягає застосуванню при вирішенні цієї справи.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Виходячи з визначених вказаною правовою нормою повноважень суду апеляційної інстанції щодо перегляду рішення суду першої інстанції та доводів і вимог, викладених скаржником в апеляційній скарзі, питання законності та обґрунтованості рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції в межах цього апеляційного провадження.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 22.02.2018 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська ухвалено рішення у справі № 201/12569/16-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопровайдер», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Регіональний сервісний центр МВС Дніпропетровської області про визнання недійсними договорів, визнання права власності, витребування майна та зобов'язання вчинити певні дії.
Вказаним рішенням витребувано із володіння ОСОБА_2 автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , та зобов'язано її передати цей автомобіль ОСОБА_1 ; стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений останнім судовий збір у розмірі 640 грн.; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
29.03.2018 до Соборного ВДВС м. Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява представника ОСОБА_1 про примусове виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2018 у справі № 201/12569/16-ц про витребування із володіння ОСОБА_2 автомобіля марки TOYOTA LAND CRUISER, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , та зобов'язання її передати цей автомобіль ОСОБА_1 .
02.04.2018 на підставі зазначеного виконавчого листа головним державним виконавцем Соборного ВДВС м. Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Черновою Людмилою Володимирівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56079335.
16.04.2018 державним виконавцем винесено постанову у виконавчому провадженні № 56079335 про відкладення проведення виконавчих дій у зв'язку із ненадходженням поштового повідомлення про отримання ОСОБА_2 документів виконавчого провадження.
10.05.2018 державним виконавцем винесено постанову у виконавчому провадженні № 56079335 про відкладення проведення виконавчих дій у зв'язку із ненадходженням поштового повідомлення про отримання ОСОБА_2 документів виконавчого провадження.
Постановою державного виконавця від 19.06.2018 виконавче провадження № 56079335 зупинено у зв'язку із відкриттям Апеляційним судом Дніпропетровської області 06.04.2018 апеляційного провадження у справі № 201/12569/16-ц та зупиненням дії рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2018.
24.02.2020 головним державним виконавцем Соборного ВДВС м. Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Черновою Людмилою Володимирівною винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 56079335.
21.02.2020 до Соборного ВДВС м. Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява представника стягувача про повернення виконавчого документа про витребування транспортного засобу на підставі ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
24.02.2020 головним державним виконавцем Соборного ВДВС м. Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Черновою Людмилою Володимирівною винесено постанову про повернення виконавчого документа відповідно до п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).
24.02.2020 відповідачем винесено постанови у виконавчу провадженні № 56079335 про стягнення виконавчого збору у розмірі 9446,00 грн. та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 250 грн.
Вважаючи, зокрема, постанову від 24.02.2020 у виконавчому провадженні № 56079335 про стягнення виконавчого збору в сумі 9446,00 грн. протиправною, позивачка ОСОБА_2 звернулась з даним позовом до адміністративного суду.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не погоджується з судом першої інстанції про протиправність постанови Головного державного виконавця Соборного ВДВС м. Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.02.2020 у виконавчому провадженні №5679335 про стягнення виконавчого збору в сумі 9446 грн.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч.1 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
За правилами ч.4 ст. 27 Закону № 1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до ч.3 ст.40 цього Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII (в редакції на час винесення спірної постанови) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
На підставі п.8 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Розрахунок нарахування виконавчого збору обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.
Отже, стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом не передбачено.
З матеріалів справи вбачається, що 24.02.2020 державний виконавець прийняв постанову про повернення стягувачу виконавчого документа, того ж дня державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, як то передбачено ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження».
Твердження позивача, з чим погодився суд першої інстанції, що виконавчий збір стягується лише за фактичного стягнення державним виконавцем коштів чи вчиненням ним дій, які призвели до стягненню з боржника сум заборгованості, суд апеляційної інстанції вважає помилковим, ажде відповідно до статті 27 Закону № 1404-VІІІ (в редакції на час винесення спірної постанови, тобто 24.02.2020) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Редакція ч.2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом діяла до 28.08.2018.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» № 2475-VIII від 03.07.2018, який набрав чинності 28.08.2018, у частині другій статті 27 Закону № 1404-VIII слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».
Отже, після 28.08.2018 розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного, в даному випадку вартості майна, а від суми яка підлягає стягненню.
З огляду на вищевказане, суд апеляційної інстанції також вважає помилковим посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18, оскільки у цій справі спір виник з приводу постанови про стягнення виконавчого збору, винесеної до внесення змін до ст.27 Закону № 1404-VIII.
Також позивач помилково посилається на норму ст.27 Закону №1404-VІІІ, згідно якої у разі виконання рішення приватним виконавцем виконавчий збір не стягується та під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає (ч.8 ст.27 Закону №1404-VІІІ).
Виходячи з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали виконавчого провадження від державного виконавця до приватного не передавались, державним виконавцем була прийнята постанова про повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, а вже в подальшому стягувач самостійно звернувся за виконанням судового рішення до приватного виконавця.
Відтак, за встановлених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова про стягнення виконавчого збору від 24.02.2020 у ВП №56079335 винесена відповідно до норм статей 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Суд першої інстанції під час розгляду справи не в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у відповідній частині.
Керуючись ст.ст. 311, 312, 315, 317, 321, 322, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі № 160/4662/20 скасувати в частині визнання протиправною та скасування постанову Головного державного виконавця Соборного ВДВС м. Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чернової Людмили Володимирівни від 24.02.2020 у виконавчому провадженні № 56079335 про стягнення виконавчого збору в сумі 9446,00 грн.
Прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі № 160/4662/20 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили згідно ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та в строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко