23 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 280/6308/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Чабаненко С.В. ,
суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 22.01.2020 р. в адміністративній справі №280/6308/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила:
1) визнати бездіяльність відповідача щодо не поновлення пенсії позивачу протиправною;
2) визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії позивачу, викладене в рішенні відповідача від 22.10.2019;
3) зобов'язати відповідача вчинити певні дії - провести поновлення виплати пенсії позивачу з 07.10.2009 відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року відмовлено в задоволені клопотання позивача про поновлення строку звернення з позовною заявою до адміністративного суду з позовними вимогами про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити виплату пенсії за віком починаючи з 7 жовтня 2009 року. Залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести позивачу поновлення та виплату пенсії за віком з 07 жовтня 2009 року до 11 червня 2019 року включно відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з проведенням індексації та компенсацією втрати частини доходів на підставі ч.4 ст.123 КАС України.
Позивач, не погодившись з таким судовим рішенням звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду в частині строку, з якого має бути поновлена пенсія позивачу.
Дана справа розглянута в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи без розгляду позовні вимоги за період з 07.10.2009 року по 11.06.2019 року, суд першої інстанції виходив з того, що після прийняття та опублікування Рішення Конституційного Суду №25-рп/2009 від 07.10.2009 та не відновлення виплати пенсії позивачу, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, а відтак і розпочався відлік строку звернення до суду. Тобто позов в частині зобов'язання провести поновлення виплати пенсії за цей період подано до суду з пропуском шестимісячного строку.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
Так, статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) визначено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 51 Закону № 1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним ). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
При цьому в пункті 3.3. цього Рішення зазначено, що оспорюваними нормами Закону № 1058-IV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами. Відповідно до частин першої та другої статті 46 Закону № 1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, колегія суддів виходить з наступного.
З аналізу положень статті 46 Закону № 1058-IV вбачається, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Отже, за таких обставин обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що положення ст.122, 123 КАС України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв'язку з поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009. Зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.
Наведені висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 по справі № 815/1226/18, яка відповідно до приписів ч.5 ст. 242 КАС України суд застосовує при вирішенні до зазначеного спору.
З огляду на наведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа в частині позовних вимог щодо поновлення виплати пенсії за період з 07.10.2009 року по 11.06.2019 року -направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.311, ч.2 ст.312, п.4 ч.1 ст.317, ст.ст.322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 22.01.2020 р. в адміністративній справі №280/6308/19 - скасувати.
Справу № 280/6308/20 направити для продовження розгляду до Запорізького окружного адміністративного суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 за період з 07 жовтня 2009 року по 11 червня 2019 року.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскаржена не підлягає.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак
суддя І.В. Юрко