21 грудня 2020 року справа №200/10539/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Ястребової Л.В., суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д,, розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі №200/10539/19-а (головуючий І інстанції Михайлик А.С., повний текст складено 29 жовтня 2020 року в м. Слов'янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорськ Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.10.2019 року, яке набрало законної сили 04.12.2019 року, адміністративний позов задоволено частково. Судом визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорськ Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника на утриманця ОСОБА_2 за період з 28 жовтня 2018 року по 31 березня 2019 року та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорськ Донецької області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії по втраті годувальника за період з 28 жовтня 2018 року по 31 березня 2019 року у сумі 8 201,68 грн. (а.с. 35-37).
02 жовтня 2020 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду від Краматорського міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) до суду надійшла заява про зміну способу і порядку виконання рішення у справі шляхом зміни резолютивної частини рішення щодо зобов'язання виплатити пенсію на її стягнення (а.с. 74-78).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року заява про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №200/10539/19-а залишена без руху, встановлено для усунення недоліків заяви п'ятиденний строк з дня отримання ухвали, протягом якого заявник має надати до суду оригінал документу про сплату судового збору у розмірі, встановленому Законом України Про судовий збір (а.с. 81-82).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року заяву Краматорського міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про зміну способу і порядку виконання рішення у справі №200/10539/19-а повернуто заявнику (а.с. 86).
Позивачем на ухвалу суду першої інстанції від 29 жовтня 2020 року подано апеляційну скаргу, в якій просить оскаржену ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що під час розгляду питання про прийняття заяви підлягає застосуванню п.3 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», що судовий збір не справляється за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення. Не погоджується з тлумаченням п.п.6 п.3 ч.2 ст.4 Закону №3674-VI як спеціальної норми у разі несплати судового збору, тому що зазначена норма на рівні з нормами статті 3 є складовою частиною одного нормативного акту який має рівномірну правову природу (а.с. 89-90).
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Згідно до вимог ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, дослідила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги і дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суд першої інстанції повертаючи заяву про встановлення способу виконання рішення суду, виходив з наступного.
Ухвала про залишення заяви без руху, у зв'язку з несплатою судового збору, отримана представником заявника 09.10.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового направлення, проте, у встановлений строк заявник не усунув виявлені судом недоліки заяви.
Кодексом адміністративного судочинства України не врегульовано порядок розгляду заяв при недотриманні закону в частині вимог до її подання та не усунення її недоліків у встановлений судом строк.
Разом з цим, відповідно до ч. 6 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Отже, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно частини 1 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України не врегульовані вимоги щодо форми та змісту заяви про встановлення або зміну способу і порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення та питання щодо залишення без руху вказаних заяв.
Відповідно до ч. 10 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Оскільки дії суду в разі надходження заяви про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення Кодексу адміністративного судочинства України окремо не врегульовано, суд першої інстанції вважав за можливе на підставі частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України застосувати до вказаних правовідносин за аналогією закону положення статей 160, 161, 167, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України «Про судовий збір».
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення.
Згідно пп. 6 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення сплачується судовий збір у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином положення Закону України «Про судовий збір» є такими, що містять протиріччя одне одному.
Разом із тим єдиним способом усунення цієї колізії є внесення змін до Закону №3674-VI та встановлення правил справляння судового збору за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення на основі єдиних вимог. У контексті наведених вище законодавчих норм Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28.11.2013 № 12-рп/2013 зазначив, що "гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року N R(81)7: "У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Заборона відмови в розгляді та вирішенні адміністративної справи пов'язана з конституційним правом на судовий захист (частина третя статті 8 Основного Закону). Конституційний Суд України у пунктах 2, 3 резолютивної частини рішення від 25.12.97 N 9-зп встановив, що відмова суду в прийнятті позовної заяви, оформленої у відповідності з чинним законодавством, є порушенням права на судовий захист, яке, відповідно до Конституції України, не може бути обмежене.
Відповідно до приписів статті 6 КАС України Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
У практиці Європейського суду з прав людини принцип верховенства права розглядається як невід'ємний від доступу до правосуддя (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства"). У рішенні у справі "Bellet v. France" додатково було уточнено, з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві визначається рівень доступу до суду, наданий національним законодавством, що має бути достатнім для забезпечення права особи на суд.
У рішенні у справі "Функе проти Франції" вказано, що "якість" внутрішніх правових норм відповідно до Конвенції залежить від точності, з якою законодавство та судова практика визначають обсяг і умови здійснення владних повноважень, виключаючи небезпеку сваволі. Саме тому, виходячи з положень рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олссон проти Швеції", потрібно не лише зважати на якість закону, але також, щоб останній відповідав принципу верховенства права. Останнє потребує існування у внутрішньому праві відповідних засобів захисту проти довільного втручання публічної влади у здійснення прав.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що в даному конкретному випадку, з урахуванням принципу верховенства права, слід застосовувати п. 3 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».
З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 240, 308, 311, 320, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі №200/10539/19-а - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі №200/10539/19-а - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Повне судове рішення складено 21 грудня 2020 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л.В. Ястребова
Судді А.В. Гайдар
І.Д. Компанієць