ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
18 грудня 2020 року м. Київ № 640/10477/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (відповідач/ ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначені ОСОБА_1 з 14.04.2020 року пенсію державного службовця відповідно до п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VII1 шляхом зарахування до стажу державної служби періоди служби в Армії з 02.07.1977 року по 02.07.1979 року та з 10.08.1979 по 04.11.1980 та службу в органах внутрішніх справ з 15.01.1983 року по 04.01.1993 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити з 14.04.2020 року ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ шляхом зарахування до стажу державної служби періоди служби в Армії з 02.07.1977 року по 02.07.1979 року та з 10.08.1979 по 04.11.1980 та службу в органах внутрішніх справ з 15.01.1983 року по 04.01.1993 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2020 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.
В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на протиправну відмову відповідача в призначенні позивачу пенсії державного службовця, оскільки позивачем виконанні всі встановлені законодавством умови для призначення пенсії відповідно до норм Закону №3723, проте, відповідачем протиправно не враховано до стажу позивача службу в Радянській Армії та службу в органах внутрішніх справ.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав правомірності дій, оскільки на 01.05.2016 (дату набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII) громадянин ОСОБА_1 не набув 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 у нього немає.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
14 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Листом від 21.04.2020 №2600-0309-8/49356 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві відмовлено позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки станом на 01.05.2016 (дату набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII) громадянин ОСОБА_1 не набув 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723.
Вважаючи таку відмові відповідача протиправно, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
01 травня 2016 року набув чинності Закон України №889-VIII, згідно з частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 62 Закону України №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України №1058-IV.
Тобто до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01 травня 2016 року, відповідно до статті 90 Закону України №889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України №1058-IV.
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України №3723-XII передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України №3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII, та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України №3723-XII вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі №591/6970/16-а.
Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Водночас, відмовляючи позивачу в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», відповідач посилається на недостатність стажу позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.
Так, на переконання позивача стаж державної служби позивача в органах дипломатичної служби станом на 01.05.2016 становить 16 років 10 місяців 18 днів.
Натомість, позивач не погоджуючись з вказаними твердженнями зазначає, що відповідачем протиправно не віднесено до стажу позивача службу в рядах Радянської Армії та в органах внутрішніх справ.
З копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, позивач з 02.07.1977 по 02.07.1979 проходив службу в Радянській Армії, з 10.08.1979 - 04.11.1980- у Військовій частині НОМЕР_1 , а з 15.01.1983-04.03.1991 - проходив службу в органах внутрішніх справ СРСР безперервно 8 років 1 місяць 19 днів, про що містяться відповідна відмітка в трудовій книжці.
Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Зокрема, Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (надалі по тексту - Порядок №283), чинним до 01 травня 2016 року, тобто у період проходження позивачем служби, визначалися посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Так, пунктом 3 Порядку №283 було обумовлено, що до стажу державної служби включається також час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
Тобто, до стажу державної служби осіб включають усі види військової служби, які вони проходили у Збройних Силах та інших військових формуваннях України та колишнього СРСР. А тому, період з 02.07.1977 по 02.07.1979 та період 10.08.1979 - 04.11.1980 - час служби позивача в Радянській Армії та у Військовій частині, повинен бути зарахований до стажу державної служби.
Згідно з частиною 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Отже, період з 15.01.1983 по 04.03.1991 також має бути зарахований до стажу державної служби, оскільки у вказаний період позивач проходив службу в органах внутрішніх справ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має стаж державного службовця станом на 01 травня 2016 року більше 20 років.
Таким чином, позивач має право на призначення йому пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а тому дії відповідача щодо відмови позивачу в переведенні його на пенсію державного службовця відповідно до зазначеного Закону України «Про державну службу» є протиправними.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» 14 квітня 2020 року, тому саме з цієї дати необхідно здійснити призначення пенсії.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV на пенсію за віком державним службовцям відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити, здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII з 14 квітня 2020 року.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.К. Каракашьян